Максим (Рябуха)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максим (Рябуха)
Герб
Герб
Єпископ-помічник Донецького екзархату
з 19 вересня 2022
Обрання: 19 вересня 2022
Церква: УГКЦ
Титулярний єпископ Стефаніяко
з 19 вересня 2022
Обрання: 19 вересня 2022
Попередник: Marcelo Julián Margni
 
Альма-матер: Папський салезіянський університет, МАУП, Національний університет «Львівська політехніка» і Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Діяльність: католицький священник, католицький диякон
Народження: 18 травня 1980(1980-05-18) (43 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Священство: 4 серпня 2007
Єп. хіротонія: 22 грудня 2022

CMNS: Максим у Вікісховищі

Максим Рябуха СДБ (нар. 18 травня 1980, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви, салезіянин, 19 вересня 2022 року призначений єпископом-помічником Донецького екзархату УГКЦ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 травня 1980 року у Львові. У 1998 році вступив до Салезіянського Згромадження святого Івана Боско, у якому 19 серпня 2005 року склав вічні обіти. Вивчав філософію у салезіянському Філософському інституті в м. Наве в Італії (1999—2001), афілійованому до Папського салезіянського університету в Римі, проходив пасторальну практику в Одесі (2001—2002), у 2002—2003 роках перебував у Львові. Богословські студії закінчив у Турині (2003—2006) і 4 серпня 2007 року отримав ієрейські свячення з рук єпископа-емерита Буенос-Айреського Андрія Сапеляка СДБ.[1]

З 2007 по 2010 рік виконував обов'язки директора Ораторії — Катехитичної школи ім. св. Домініка Савіо у Львові та був координатором душпастирства молоді. Здобув дві вищі освіти: Міжрегіональна академія управління персоналом (бакалавр з правознавства, 2008—2011), Національний університет «Львівська політехніка» (магістр управління навчальними закладами, 2010—2011), Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника в Івано-Франківську (магістр з соціальної педагогіки, 2021—2015).[1]

2010—2011 роках перебував у спільноті св. Івана Боско у м. Винники, де був відповідальним за Ораторію, а в 2011—2013 роках служив у м. Дніпропетровську. У 2013 році переїхав до Києва, щоб відкрити там перший салезіянський монастир і організувати спільноту. Став адміністратором релігійної громади Святого Івана Богослова в Києві, почав викладати в Київській Трьохсвятительській духовній семінарії та виконувати різні уряди в Київській архиєпархії. З лютого 2016 по липень 2018 працював в Апостольській нунціатурі в Україні, виконуючи обов'язки перекладача Апостольського нунція в Україні. 29 квітня 2018 став провінційним вікарієм, а з жовтня 2018 року — настоятелем монастирської спільноти Марії Помічниці Християн у Києві.[1]

Єпископ[ред. | ред. код]

19 вересня 2022 року Папа Франциск дав свою згоду на канонічний вибір ієромонаха Максима Рябухи єпископом-помічником Донецького екзархату, який здійснив Синод єпископів УГКЦ, і надав йому титул єпископа Стефаніяко.[2][3]

Єпископська хіротонія відбулася 22 грудня 2022 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Головним святителем був Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, співсвятителями — владика Степан Меньок, екзарх Донецький, і владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії.[4][5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Для Донецького екзархату УГКЦ номіновано єпископа-помічника. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 19 вересня 2022.
  2. Dalle Chiese Orientali. press.vatican.va. Процитовано 19 вересня 2022.
  3. Обрано єпископа-помічника для Донецького екзархату. Папа надав згоду - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 19 вересня 2022. Процитовано 19 вересня 2022.
  4. «У час війни Господь ставить Вас світильником надії для Церкви і України», — Глава УГКЦ до владики Максима Рябухи під час хіротонії. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 22 грудня 2022.
  5. «Дякую — це слово, яке надихає і дає життя»: подячне слово владики Максима Рябухи на архиєрейській хіротонії. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 22 грудня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]