Салезіани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Салезіяни (іноді Салезіани, лат. Socitetas Sancti Fracisci Salesii — Товариство св. Франциска Салезького, скорочено Салезіянське товариство, скорочено — СДБ (SDB)) — монаше згромадження Папського права, активного способу життя, яке засноване 1859 року в Турині (Італія). 1874 — Салезіянське товариство затверджене Римським Папою Пієм ІХ. Гасло Згромадження: «душі мені дай, все решта забирай» («da mihi animas coetera tolle»)

Герб Салезіянського Згромадження

Засновник згромадження св. Іван Боско, який вибрав покровителем для Згромадження св. Франциска Салезького, через його доброту та відданість спасінню душ.

Метою Салезіян є опіка над дітьми і молоддю з убогих родин, її релігійне та професійне виховання, а також місіонерська діяльність. У різних країнах світу Салезіяни утримують школи та виховні заклади для молоді, незалежно від їх походження. Св. Іван Боско бажав, щоб його сини наслідували Христа, служачи молоді, особливо найбільш бідній та занедбаній (духовно та матеріально).

Засновані святим Іваном Боско у 1859 році, сьогодні Салезіян є 15 750 (станом на 2008 р.) в 128 країнах світу.

Українські Салезіяни[ред.ред. код]

У Галичині Салезіяни діяли з 1890-их років.

Задум створення візантійсько-української гілки Салезіянського Згромадження народився в 1930 році, коли, за проханням Апостольського Нунція Польщі Преосв. Франческо Мармаджі, Святіший Отець та Генеральний Настоятель Салезіян о. Філіппо Рінальді погодилися на поширення Салезіян і на українські землі зі збереженням традиційного їм східного обряду католицької Церкви. В 1932 році за дорученням та з підтримкою Митрополита Андрея Шептицького та зокрема Блаженного Йосафата Коциловського, тоді Єпископа Перемишльського, на салезіянську формацію (вишкіл) до Італії відбула перша група українських юнаків, а згодом – інші три: в 1937, 1938, 1939.

З огляду на політичну ситуацію в Україні після Другої світової війни, жоден український салезіянин не зміг до неї повернутися з-за кордону. Незважаючи на це, отці не зневірювалися – заснували Папську Малу семінарію в Римі для виховання українських хлопців з діаспори, таким чином могли підтримувати та розвивати у молоді з діаспори українське коріння, любов до України та до рідної Церкви.

Серед ректорів Малої семінарії особливої уваги заслуговує отець Степан Чміль, який був першим українським салезіянином, згодом отримав від Патріарха Йосифа Сліпого титул Архімандрита, не дочекавшись незалежності України, помер у 1979 році і похований у Соборі Св.Софії в Римі. Отець Стефан відзначався особливою добротою, ревністю та святістю життя, що спонукало у 2006 році почати збір фактів для проголошення його святим. Деякі з перших українських салезіян змогли повернутися на Батьківщину лише після 60-ти років перебування за кордоном, в 1991 році. Серед цих варто згадати Владику Андрія та о. Василь Сапеляк, о. Михайло Пришляк та ін.

На початку 1990-их років Салезіяни відновили свою діяльність в Україні.

Посилання[ред.ред. код]