Маргарита (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маргарита
Дані про відкриття
Дата відкриття 29 серпня 2003
Відкривач(і) С. Шеппард, Д. Джуїтт
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 14 345 000[1] км
Орбітальний період 1687,01[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,6608[1]
Нахил орбіти 56,630° (до площини Лапласа)[1]
57° (до екліптики)[2]° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр ~20[2] км
Площа поверхні ~1300 км²
Об'єм ~4200 км³
Маса ~5,4×1015 кг
Густина ~1,3 припущення г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0023 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,0085 км/с
Альбедо 0,04[2] (припущення)
Атмосфера
Інші позначення


Маргарита (англ. Margaret) — нерегулярний супутник планети Урана з прямим орбітальним оберненням.

Названа за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Багато галасу з нічого»[3]. Також позначається як Уран XXIII[3].

Історія відкриття[ред.ред. код]

Маргарита була відкрита Скоттом Шеппардом за знімками, зроблених ним спільно з Девідом Джуїттом 29 і 30 серпня 2003 року за допомогою телескопа «Субару» у обсерваторії Мауна-Кеа. Вони ж спостерігали цей об'єкт 20 вересня у телескоп «Джеміні». Через деякий час Брайан Марсден заздалегідь ідентифікував цей об'єкт. Отримані результати були підтверджені Джоном Кавеларсом за знімками, зробленоми 25 серпня 2001 року за допомогою телескопа «Канада-Франція-Гаваї». Супутник отримав тимчасове позначення S/2003 U 3[4]. Теперішню назву було присвоєно 29 грудня 2005 року[5].

Орбіта[ред.ред. код]

Нерегулярні супутники планети Урана

Особливістю Маргарити є те, що вона — єдиний нерегулярний супутник Урану з прямим орбітальним оберненням. На діаграмі показані орбітальні параметри Маргарити, унікальні серед нерегулярних супутників Урана, з нахилом по вертикальній осі і ексцентриситетом орбіти, вираженим горизонтальними відрізками від перицентра до апоцентра. Станом на 2008 рік ексцентриситет Маргарити становить 0,7979[6]. Таким чином, у Маргарити найексцентричныша орбіта серед всіх відомих супутників у Сонячній системі, хоча у Нерєїди у середньому ексцентриситет більший.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Jacobson, R. A. (2003) URA072. (2007-06-28). «Planetary Satellite Mean Orbital Parameters». JPL/NASA. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2008-01-22. 
  2. а б в Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Jan Kleyna. An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness, The Astronomical Journal, 129 (2005), pages 518—525. Preprint
  3. а б «Planet and Satellite Names and Discoverers». Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 2006-07-21. Архів оригіналу за 2011-08-17. Процитовано 2006-08-06. 
  4. «IAU Circular No. 8217». 2003-10-09. Архів оригіналу за 2012-03-13. Процитовано 2011-01-08. 
  5. «IAU Circular No. 8648». 2005-12-29. Архів оригіналу за 2012-03-13. Процитовано 2011-01-08. 
  6. «IAU-MPC Natural Satellites Ephemeris Service». IAU: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 2012-03-13. Процитовано 2008-01-26.  (включити Uranian, вимкнути Ephemerides і включити Orbital Elements)

Посилання[ред.ред. код]