Мартін Єґер (дипломат)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартін Єґер
нім. Martin Jäger
Мартін Єґер
Мартін Єґер
Надзвичайний і Повноважний Посол ФРН в Україні
Нині на посаді
На посаді з 2023
Попередник Анка Фельдгузен
Народився 9 вересня 1964(1964-09-09) (59 років)
Ульм, Німеччина
Відомий як дипломат, політик
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність Німець
Політична партія Християнсько-демократичний союз
Релігія лютеранство (Євангелічна церква Німеччини)

Мартін Єґер (нім. Martin Jäger; нар. 9 вересня 1964, Ульм, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецький дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол ФРН в Україні (з 2023)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Мартін Єґер народився в 1964 р. в м. Ульм. Закінчив середню школу в 1984 році[2].

З 1984 по 1986 рік Мартін Єґер проходив військову службу після отримання загальної вищої освіти. Він отримав освіту фотографа та працював незалежним журналістом з 1986 по 1989 рік. З 1989 по 1994 рік вивчав політологію в Мюнхені[2].

Кар'єра дипломата[ред. | ред. код]

З 1994 по 1996 рік Єгер проходив підготовчу службу до вищої зовнішньої служби. З 1996 по 1998 рік працював у Міністерстві закордонних справ, а з 1998 по 2002 рік — в офісі Федерального канцлера. З 2002 по 2004 рік Єгер очолював відділ культури посольства Німеччини в Празі. З 2004 по 2005 рік він відповідав за роботу з пресою глави Федерального канцлера Франка-Вальтера Штайнмаєра. З 2005 по 2008 рік він також обіймав посаду прес-секретаря під час перебування на посаді федерального міністра закордонних справ. У 2008—2013 рр. — був керівником глобальних зовнішніх зв'язків і державної політики, головним лобістом автомобільної групи Daimler (сьогодні Mercedes-Benz Group)[2].

З квітня 2013 по 1 листопада 2013 року посол Німеччини в Афганістані.

З жовтня 2014 року Єгер був речником Федерального міністерства фінансів Німеччини[3]. У жовтні 2016 року він перейшов до Міністерства внутрішніх справ, цифровізації та міграції Баден-Вюртемберга на посаду державного секретаря. Der Spiegel назвав його членом впливової чоловічої кліки, що оточувала Вольфганга Шойбле[4].

З березня 2018 року по вересень 2021 року Єгер був державним секретарем у Федеральному міністерстві економічного співробітництва та розвитку під керівництвом федерального міністра Герда Мюллера (ХСС). У вересні 2021 року Мартін Єґер став послом Федеративної Республіки Німеччина в Іраку[5].

У липні 2023 року став послом Федеративної Республіки Німеччина в Україні[6], приїхав до Києва[7][8].

17 серпня 2023 року вручив вірчі грамоти Президенту України Володимиру Зеленському[9].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Єгер одружений з журналісткою та письменницею Хеленою Райх (справжнє ім'я Ніколь Ягер-Койдль, нар. 1965 в Чехословаччині), які народили двох дітей[10][11].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Микола Точицький зустрівся з Послом Федеративної Республіки Німеччина в Україні Мартіном Єґером
  2. ↑ а б в Amt, Auswärtiges. Botschafter Martin Jäger. irak.diplo.de (нім.). Процитовано 13 вересня 2023.
  3. ↑ Finanzministerium: Diplomat Martin Jäger soll neuer Schäuble-Sprecher werden. Der Tagesspiegel Online (de-DE) . ISSN 1865-2263. Процитовано 13 вересня 2023.
  4. ↑ Die Viererbande. Spiegel Nr. 50 vom 10. Dezember 2016, S. 41 f.
  5. ↑ Der Botschafter (нім.). Auswärtiges Amt. Процитовано 5 грудня 2021.
  6. ↑ Germany, Stuttgarter Zeitung, Stuttgart. Auswärtiges Amt: Martin Jäger wird Botschafter in der Ukraine. stuttgarter-zeitung.de (нім.). Процитовано 13 вересня 2023.
  7. ↑ Євген Перебийніс прийняв копії вірчих грамот у новопризначеного Посла ФРН Мартіна Єґера
  8. ↑ Посол Німеччини Єґер відвідав північний кордон України: "Українські прикордонники чудово захищають майбутній зовнішній кордон ЄС"
  9. ↑ Президент України прийняв вірчі грамоти від новопризначених послів Німеччини, Швеції та Індонезії
  10. ↑ Germany, Stuttgarter Zeitung, Stuttgart. Stuttgarter Autorin: Traumberuf: Schriftstellerin. stuttgarter-zeitung.de (нім.). Процитовано 13 вересня 2023.
  11. ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek. portal.dnb.de. Процитовано 13 вересня 2023.
Довідкові видання
Нормативний контроль
Населення
Посли Німеччини
в Україні
Посли України
в Німеччині
Олександр Севрюк (1918) т. п. • Козій Омелян (1918) т. п. • Федір Штейнгель (1918) • Микола Порш (1918—1920) • Роман Смаль-Стоцький (1920—1923) • Микола Василько (1923) т. п. • Володимир Ауссем (1921—1923) пред. • Іван Пісковий (1992—1994) • Юрій Костенко (1994—1997) • Анатолій Пономаренко (1997—2003) • Сергій Фареник (2003—2005) • Микола Балтажи (2005—2006) т. п. • Ігор Долгов (2006—2008) • Євген Чорнобривко (2008) т. п. • Наталія Зарудна (2008—2011) • Василь Химинець (2011—2012) т. п. • Павло Клімкін (2012—2014) • Василь Химинець (2014) т. п. • Андрій Мельник (2014—2022) • Олексій Макеєв (2022—)
Чинні посли в Україні
Європа
Австрія Арад Бенкьо • Азербайджан Сеймур Мардалієв • Бельгія Пітер Ван Де Вельде • Білорусь Ігор Сокол • Болгарія Костадін Коджабашев • Ватикан Вісвалдас Кулбокас • Велика Британія Мартін Гарріс • Вірменія Володимир Карапетян • Греція Васіліос Борновас • Грузія Георгій Закарашвілі • Данія Оле Егберг Міккельсен • Естонія Аннелі Кольк • Іспанія Рікардо Лопес-Аранда Хагу • Італія П'єр Франческо Дзадзо • Ірландія Тереса Мартіна Ґілі • Кіпр Міхаліс Захаріоглу • Латвія Ілгварс Клява • Литва Вальдемарас Сарапінас • Мальтійський орден Антоніо Газзанті Пульєзе ді Котроне • Молдова Валеріу Ківерь • Нідерланди Йеннес де Мол • Німеччина Мартін Єґер • Норвегія Хелене Санд Андресен • Польща Бартош Ціхоцький • Португалія Антоніу Вашку Алвеш Машаду • Північна Македонія Крум Ефремов • Румунія Александру Віктор Мікула • Сербія Аца Йованович • Словаччина Марек Шафін • Словенія Матея Превольшек • Туреччина Мустафа Левент Більген • Угорщина Онтал Гейзер • Фінляндія Яакко Лехтовірта • Франція Гаель Вейсьєр • Хорватія Аніца Джамич • Чехія Радек Пех • Чорногорія Драгіца Понорац • Швейцарія Фелікс Бауманн • Швеція Мартін Оберг
Азія,
Австралія та Океанія
Австралія Брюс Едвардс • Афганістан Валі Монавар • В'єтнам Нгуєн Хоан Тхань • Ізраїль Михайло Бродський • Індія Харш Кумар Джейн • Індонезія Аріф Мухаммед Басалама • Ірак Бакір Ахмад Азіз Аль-Джаф • Іран Манучехр Мораді • Казахстан Калетаєв Дархан Аманович • Катар Гаді Аль-Гаджрі • Киргизстан Ідріс Кадиркулов • КНР Фань Сяньжун • Кувейт Рашід Хамад Аль Адвані • Ліван Алі Дахер • Малайзія Раджа Реза Раджа Заіб Ша • ОАЕ Салем Ахмед Аль-Каабі • Пакистан Надір Хан • Палестина Гашем Хасан Даджані • Південна Корея Кім Хьонг Те • Саудівська Аравія Мохаммед бін Сулейман аль-Машар • Таджикистан Давлаталі Назрізода • Туркменістан Тойли Атаєв • Узбекистан Алішер Курманов • Японія Мацуда Кунінорі
Африка
Південна та Північна Америки
Міжнародні
організації
Європейський Союз Європейський Союз — Катаріна Матернова • НАТО НАТО — Карен МакТір • Організація об'єднаних націй Програма розвитку ООН — Деніз Браун • Європейський банк реконструкції та розвитку — Шевкі Аджунер • Міжнародна організація з міграції — Манфред Профазі
(т.п.) — тимчасовий повірений
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартін_Єґер_(дипломат)&oldid=41954974