Християнсько-демократичний союз (Німеччина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Християнсько-демократичний союз
Christlich Demokratische Union
CDU logo.svg
Голова партії: Ангела Меркель (канцлер)
Дата заснування: 26 червня 1945
Штаб-квартира: Берлін
«Konrad-Adenauer-Haus»
інтернаціонал Європейська народна партія
Ідеологія: Християнська демократія
Кількість членів: 482 951
Інтернет-сторінка: www.cdu.de

Христия́нсько-демократи́чний сою́з Німеччини (ХДС, нім. Christlich Demokratische Union Deutschlands, CDU) — німецька консервативна партія. ХДС був створений у червні 1946 року на основі об'єднання консервативних сил колишньої Веймарської республіки. Партія об'єднувала усіх християн на міжконфесійній основі. Її очолив Конрад Аденауер. Партія праці має 194 місця із 622 у Бундестазі та 34 місць із 99 виділених для Німеччини у Європейському Парламенті (входить до фракції Європейської народної партії). Ідеологія партії базується на поняттях «християнська демократія», та «соціальна ринкова економіка».

Історія[ред.ред. код]

Штаб—квартира ХДС у Берліні

Відразу ж після краху нацистської диктатури в кінці другої світової війни, необхідність нового політичного порядку в Німеччині було неминучим. Християнсько-демократичний союз був створений в Берліні 26 червня 1945, а в Рейнській області і Вестфалії у вересні того ж року.

Члени-засновники ХДС складалися в основному з колишніх членів партії Центру, Німецької демократичної партії, Німецької національної народної партії і Німецької народної партії. Багато з них, у тому числі засновник берлінської організації ХДС Андреас Гермес і майбутній канцлер Німеччини Конрад Аденауер , були ув'язнені за участь в німецькому Опорі під час нацистської диктатури. Слово «союз» в назві партії означає свідому відмову від конфесійних, класових, суто партійних інтересів і підкреслює, що це утворення має характер масового руху. Спочатку ХДС проголосив себе «християнською народною партією» та орієнтувався як на католиків, так і протестантів, на відміну від Партії Центру, що орієнтувалася переважно на католиків. Потім ХДС заявив про своє перетворення на надконфессіональную і міжконфесійну партію. ХДС став партією помірного консерватизму.

ХДС був правлячою партією протягом перших двох десятиліть після створення ФРН в 1949 році. У 1957 році ХДС — і це єдиний випадок в післявоєнній історії Німеччини — отримав абсолютну більшість в бундестазі. У цей час ХДС не був — на відміну від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН)— типової партією, в основі якої лежить індивідуальне членство, але завдяки успішній політиці Конрада Аденауера ХДС користувався широкою підтримкою виборців. Конрад Аденауер залишався лідером партії до 1963 року, після чого колишній міністр економіки Людвіг Ерхард замінив його. Коли Вільна демократична партія (ВДП) вийшла з правлячої коаліції в 1966 році через розбіжності з приводу податкової та економічної політики, Ерхард був змушений піти у відставку. Отже, велику коаліцію разом із СДПН очолив представник ХДС канцлер Курт Ґеорґ Кісінґер. У період перебування ХДС при владі ФРН добилася вступу в НАТО і «Спільний ринок».

Передвиборний плакат ХДС 1957 року. «Ніяких експериментів ХДС».

Після 1969 року, коли ХДС не отримав необхідної більшості для утворення уряду, хоч і набрав найбільшу кількість голосів, партія посилила агітацію з метою залучення нових членів. З 1969 по 1978 роки чисельність ХДС зросла з 304 000 до 675 000 членів. СДПН швидко завоювала популярність і досягла успіху у формуванні соціально-ліберальної коаліції коаліцію з ВДП після федеральних виборів 1969 року, змушуючи ХДС піти із влади в перший раз у своїй історії. Перебуваючи в опозиції, ХДС постійно критикував внутрішню і зовнішню політику уряду Соціал-демократичної та Вільної демократичної партій; зокрема, ХДС виступав проти договорів ФРН з СРСР, ПНР та ЧССР, а також договору про основи відносин між ФРН і НДР. ХДС продовжував виконувати свої функції опозиції до 1982 року, коли створення коаліції із ВДП дозволило ХДС повернутися до влади. Голова ХДС Гельмут Коль став новим канцлером Західної Німеччини і його ХДС-ВДП коаліція продовжилася і після федеральних виборів 1983 року. Підтримка громадськістю роботи коаліції в процесі об'єднання Німеччини була підтверджена на федеральних виборах 1990 року, коли коаліція ХДС-ВДП отримала переконливу перемогу.

3 жовтня 1990 Німецька Демократична Республіка (НДР) була скасована, а її територію повторно приєднана до ФРН. Східнонімецька ХДС об'єдналася із західнонімецькою колегою, і були проведені вибори в об'єднаній країні. Хоча Коль був переобраний, партія стала втрачати велику частину своєї популярності через економічний спад в колишній НДР і підвищення податків на заході. ХДС був, проте, в змозі виграти федеральні вибори 1994 року.

Гельмут Коль займав пост голови партії до поразки на виборах в 1998 році, коли його змінив Вольфганг Шойбле ; Шойбле пішов у відставку на початку 2000 року в результаті одного скандалу із джерел фінансування партії і був замінений на Ангелу Меркель, яка залишається лідером ХДС до сьогодні. На федеральних виборах 1998 року ХДС отримав 28,4% і ХСС 6,7% голосів по країні, що було найнижчим результатом для блоку ХДС/ХСС з 1949 року. Таким чином, червоно-зелена коаліція під керівництвом Герхарда Шредера прийшла до влади до 2005 року. У 2002 році ХДС і ХСС отримав трохи вищий результат — 29,5% і 9,0% відповідно, але його як і раніше не вистачило для більшості, необхідної для коаліційного уряду ХДС-ВДП.

На дострокових виборах у 2005 році ХДС отримав перемогу над СДПН, однак не зміг сформувати більшість із ВДП. В результаті була створена «велика коаліція» між ХДС/ХСС і СДПН. Після трьох тижнів переговорів, однак, дві партії уклали угоду, за якою ХДС отримав посаду канцлера в той час як СДПН зберегла 8 з 16 місць в кабінеті міністрів. Коаліції справу була схвалена обома сторонами на партійних конференціях 14 листопада. Меркель була затверджена в якості першої жінки-канцлера Німеччини більшістю депутатів (397 проти 217) новообраного Бундестагу 22 листопада.

Хоча ХДС/ХСС втратила частину голосів на федеральних виборах 2009 року, ВДП, отримавши найкращий результат на виборах у своїй історії, утворила коаліцію ХДС/ХСС-ВДП. Це була перша зміна коаліційних партнерів канцлером в історії Німеччини.

Має партнерські стосунки з Українським Демократичним Альянсом за Реформи Віталія Кличка.

Програма[ред.ред. код]

У розвитку програми ХДС можна виділити кілька етапів. З минулих проектів найвідомішою стала Аленская програма 1947 для британської окупаційної зони. Увага в ній приділяється в першу чергу економічних та соціальних питань. Центральним вимогою було кардинальна зміна економічної системи. Програма передбачала націоналізацію добувної промисловості, створення широких можливостей для участі трудящих у прийнятті рішень, ефективне картельна (антимонопольне) законодавство, цілеспрямована підтримка середнього шару, широка диверсифікація портфеля акцій і деконцентрація великих концернів.

Аленская програма не була повністю реалізована. В економічному відношенні ХДС керувався розробленими переважно Людвігом Ерхардом Дюссельдорфських тезами 1949 року, в яких партія вперше зажадала створення «соціальної ринкової економіки» як обов'язкового економічного ладу. ХДС розуміє під цим «соціально орієнтовану систему», в рамках якої економічна свобода і вільне змагання самостійних індивідуумів і підприємств повинні бути приведені у відповідність з принципами соціальної справедливості та громадянської солідарності. Приватна власність і вільний доступ до ринків зв'язуються із соціальною відповідальністю кожного, з соціальним захистом і підтримкою системи освіти, яка повинна створити рівні стартові можливості для всіх. Держава повинна створювати рамкові умови, сприятливі для розвитку економіки, і дотримуватися принципу субсидіарності, тобто допомагати там, де особистої відповідальності кожного недостатньо для досягнення загального блага та соціального захисту.

Зовнішньополітична концепція ХДС вперше знаходить своє відображення в Гамбурзької програмі 1953 року. У цьому документі рішуче відкидається ідея нейтралітету Німеччини. Найважливішою метою називається возз'єднання Німеччини в умовах миру і свободи. ХДС в зовнішній політиці дотримується принципу належності Федеративної Республіки до західного альянсу НАТО. Міцний мир на планеті повинен бути досягнутий завдяки інтенсивному діалогу між Сходом і Заходом і активної допомоги країнам, що розвиваються в рамках діалогу між Північчю і Півднем. Особливу увагу, як і раніше приділяється скороченню озброєнь та європейської інтеграції в економічному і політичному плані. З точки зору зовнішньої політики, ХДС бере на себе зобов'язання дотримуватися європейської інтеграції і сильних відносин із США. У Європейському Союзі ХДС виступає проти вступу Туреччини в Європейський Союз, вважаючи за краще замість цього привілейоване партнерство із Туреччиною. На додаток до цитування різних порушень прав людини, ХДС також вважає, що небажання Туреччини визнати Кіпр як незалежну, суверенну державу суперечить політиці ЄС, згідно з якою його члени повинні визнавати існування один одного. Усередині країни ХДС виступає за скорочення бюрократизму і збереження культурних традицій.

Етичні основи християнства, ідея соціального ринкового господарства і міцна закоріненість Федеративної Республіки в західній системі і донині становлять основу програми ХДС. Всі прийняті з початку 60-х років проекти є варіантами і модифікаціями цих трьох основних принципів. Так, наприклад, в так званому «Мангеймськом заяві» від 1975 року підкреслена прихильність соціальної ринкової економіки була доповнена «новим соціальним питанням», який виходить з того, що в суспільстві спостерігаються конфлікти між організованими і неорганізованими громадськими інтересами і нерівномірний розподіл соціального навантаження. В економічному плані держава повинна підтримувати приватну ініціативу і створювати оптимальні рамкові умови для розвитку економіки. ХДС виступає також за реформування систем оподаткування та охорони здоров'я.

У сфері економічної та фінансової політики ХДС бачить своє головне завдання в підтримці якісного економічного підйому і скорочення безробіття. У Штутгартський тезах від 1984 року знаходить відображення нове розуміння техніки і навколишнього середовища. Наблизитися до мети всеосяжної захисту навколишнього середовища партія має намір за допомогою нових технологій та заходів щодо зміни свідомості населення. Однак, як підкреслюється в документі, необхідно обмежити застосування нових технологій там, де техніка починає втрачати функцію служіння людині. Зокрема, можливості втручання в спадковий код людини вимагають встановлення «нових кордонів для технічних можливостей, які б відповідали етичним масштабами нашого християнського уявлення про людину».

Участь у виборах[ред.ред. код]

Кількість депутатів[ред.ред. код]

Голосів виборців[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.