Материнка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Материнка звичайна
Материнка звичайна
Материнка звичайна
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Рід: Материнка або Орегано (Origanum)
Вид: Материнка звичайна, Душиця
Біноміальна назва
Origanum vulgare
L.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 39352

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Материнка звичайна (Origanum vulgare L.), інші назви орегано, душинка, лебідка, зіновка — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих з коротким кореневищем.

Origanum vulgare в перекладі означає «прикраса гір», від слів «oros» — «гора», «ganos» — «прикраса» (по-грецьки); «вульгарний» (vulgare) по-латині — «повсюдна» або «звичайна»[1].

Опис рослини[ред.ред. код]

Стебло (30-60 см заввишки) пряме, при основі часто гіллясте, чотиригранне, у нижній частині циліндричне. Листки супротивні, черешкові, довгаста-яйцеподібні (14 см завдовжки), зверху темно-зелені, зісподу світліші, віддалено дрібнозубчасті. Квітки з приквітками, дрібні, неправильні, зрослопелюсткові, у щиткоподібно-волотистих суцвіттях. Чашечка дзвоникувата, п'ятизубчаста, з 13 жилками; віночок невиразно двогубий (5-7 мм завдовжки), рожевий або темно-рожевий, рідше білуватий; верхня губа його виїмчаста, нижня з трьома різними лопатями. Тичинок чотири, маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня, чотирилопатева. Плід — розпадний горішок, горішки овальні, гладенькі.

Росте у мішаних і листяних лісах, серед чагарників, на галявинах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — серпні.

Поширена по всій Україні. Райони заготівель: Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська, північна частина Кіровоградської області. Запаси сировини значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, харчова, ефіроолійна, медоносна, фарбувальна, танідоносна, інсектицидна, декоративна рослина.

3 лікувальною метою у науковій медицині використовують квітучі пагони материнки — Herba Origani, які рекомендують для збудження апетиту, про атонії кишечника, як відхаркувальний засіб при кашлі і хворобах дихальних шляхів, при безсонні, ревматизмі і конвульсіях. Материнка входить До складу грудних, потогінних, вітрогінних чаїв і збору Для полоскання горла. У листках і квітках материнки містяться дубильні речовини, вітамін С, каротин, ефірна олія (О,15-1,1 %).

У народній медицині материнку застосовують Для збудження апетиту і для поліпшення травлення, при зниженій кислотності шлункового соку, проносах, туберкульозі легень, хворобах печінки, ангіні, кашлі, гіпертонії й епілепсії, відсутності менструації, після пологів, при грипі та нервових збудженнях, при бронхіальному і коклюшному кашлі. Зовнішньо використовують для ароматичних ванн, при болях у горлі, лишаях, висипах на тілі, золотусі, Для загоювання ран, при рахіті.

У гомеопатії застосовують есенцію з свіжозібраної рослини. Листки материнки використовують при солінні огірків, для ароматизації квасу, горілчаних настоїв, як сурогат чаю. Ефірна олія з квіток материнки містить тимол, сесквітерпени, вільні спирти, фітонциди. Завдяки цьому материнка має високу антимікробну активність. Ефірну олію застосовують як болезаспокійливий засіб, у парфумерній промисловості та миловарінні.

Материнка — добрий літній медонос, що дає підтримуючий взяток. Бджоли охоче відвідують материнку, особливо в першій половині цвітіння. У сприятливих умовах одна квітка за добу виділяє 0,3 мг нектару, який містить 30-50 цукрів. При наявності на 1 га 50-400 стеблин медопродуктивність материнки коливається від 3 до 20 кг.

Надземні частини материнки містять таніди і барвники, які фарбують шерсть і шовк в оранжево-червоний, коричневий, чорний, вишневий і оливковий кольори.

Дуже часто материнку використовують як інсектицид для боротьби з домашніми паразитами (клопами, блохами, міллю), нею натирають вулики, щоб відлякати міль і мурашок. Листки і квітки добре поїдаються лісовими звірами.

Як декоративна рослина материнка звичайна придатна для створення барвистих ділянок на газонах.

Славетний український фольклорист Осип Бодянський для своєї авторської поетичної збірки «Наські українські казки» (1835) обрав псевдонім «запорожець Ісько Материнка».

Кулінарія[ред.ред. код]

Рослина входить до складу пряних сумішей для паштетів , начинок з ліверу або м'яса , домашніх ковбас. Материнку додають до смаженого , тушкованого і запеченого м'яса , соусів і підливою. В італійській кухні нею ароматизують піцу. У деяких європейських країнах з материнкою готують страви з печериць , що відрізняються ніжним смаком і ароматом.

У Білорусі , на Кавказі материнку додають при солінні огірків і грибів. У Сибіру з нею готують ароматну начинку для пирогів , яку змішують з сиром , м'ясом , яйцями. Материнка добре поєднується з багатьма прянощами , але особливо з чорним перцем , базиліком , розмарином , майораном . ==

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають верхівки стебел з квітками (20-30 см завдовжки), зриваючи їх руками або зрізуючи ножами, чи серпами. Сушать сировину в чистих, добре провітрюваних приміщеннях або на горищах з залізним дахом, розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині. Після висушування траву обмолочують і відділяють на решетах грубі стебла. Суху сировину пакують, пресуючи в тюки вагою по 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.

Народні традиції[ред.ред. код]

У народній українській традиції материнка — символ материнської любові та здоров'я дітей[2].

Повір'я і традиції, пов'язані з материнкою:

  • На Купала хлопці кропили напоєм з материнки дівчат від нечистої сили.
  • Дівчина, яка вирощує материнку, матиме багато талантів.
  • Проводжаючи у далеку дорогу, мати давала своїй дитині вишитий рушник із загорнутим пучечком сухої материнки (на пам'ять про батьків, дім, юність, перше кохання тощо).
  • За травою для зілля ходили три рази до схід сонця, викупавши в ньому дитину, воду виливали на три плоти, три дороги, три межі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с.
  2. Знаки, 2006, p. 355

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
  • В. В. Жайворонок Знаки української етнокультури. Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.