Материнка звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Материнка звичайна
Материнка звичайна
Материнка звичайна
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Рід: Материнка або Орегано (Origanum)
Вид: Материнка звичайна, Душиця
Біноміальна назва
Origanum vulgare
L.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 39352
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Origanum vulgare

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Материнка звичайна (Origanum vulgare L.), інші назви орега́но, душинка, лебідка, зіновка — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих з коротким кореневищем.

Origanum vulgare в перекладі означає «прикраса гір», від слів «oros» — «гора», «ganos» — «прикраса» (по-грецьки); «вульгарний» (vulgare) по-латині — «повсюдна» або «звичайна»[1].

Опис рослини[ред.ред. код]

Стебло (30-60 см заввишки) пряме, при основі часто гіллясте, чотиригранне, у нижній частині циліндричне. Листки супротивні, черешкові, довгаста-яйцеподібні (14 см завдовжки), зверху темно-зелені, зісподу світліші, віддалено дрібнозубчасті. Квітки з приквітками, дрібні, неправильні, зрослопелюсткові, у щиткоподібно-волотистих суцвіттях. Чашечка дзвоникувата, п'ятизубчаста, з 13 жилками; віночок невиразно двогубий (5-7 мм завдовжки), рожевий або темно-рожевий, рідше білуватий; верхня губа його виїмчаста, нижня з трьома різними лопатями. Тичинок чотири, маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня, чотирилопатева. Плід — розпадний горішок, горішки овальні, гладенькі.

Росте у мішаних і листяних лісах, серед чагарників, на галявинах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — серпні.

Поширена по всій Україні. Райони заготівель: Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська, північна частина Кіровоградської області. Запаси сировини значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, харчова, ефіроолійна, медоносна, фарбувальна, танідоносна, інсектицидна, декоративна рослина.

3 лікувальною метою у науковій медицині використовують квітучі пагони материнки— Herba Origani, які рекомендують для збудження апетиту, при атонії кишечника, як відхаркувальний засіб при кашлі і хворобах дихальних шляхів, при безсонні, ревматизмі і конвульсіях. Материнка входить До складу грудних, потогінних, вітрогінних чаїв і збору Для полоскання горла. У листках і квітках материнки містяться дубильні речовини, вітамін С, каротин, ефірні олії.

У народній медицині материнку застосовують Для збудження апетиту і для поліпшення травлення, при зниженій кислотності шлункового соку, проносах, туберкульозі легень, хворобах печінки, ангіні, кашлі, гіпертонії й епілепсії, відсутності менструації, після пологів, при грипі та нервових збудженнях, при бронхіальному і коклюшному кашлі. Зовнішньо використовують для ароматичних ванн, при болях у горлі, лишаях, висипах на тілі, золотусі, Для загоювання ран, при рахіті.

У гомеопатії застосовують есенцію з свіжозібраної рослини. Листки материнки використовують при солінні огірків, для ароматизації квасу, горілчаних настоїв, як сурогат чаю. Ефірна олія з квіток материнки містить тимол, сесквітерпени, вільні спирти, фітонциди. Завдяки цьому материнка має високу антимікробну активність. Ефірну олію застосовують як болезаспокійливий засіб, у парфумерній промисловості та миловарінні.

Материнка—добрий літній медонос, що дає підтримуючий взяток. Бджоли охоче відвідують материнку, особливо в першій половині цвітіння. У сприятливих умовах одна квітка за добу виділяє 0,3мг нектару, який містить 30-50 цукрів. При наявності на 1 га 50-400 стеблин медопродуктивність материнки коливається від 10 до 20кг.

Надземні частини материнки містять таніди і барвники, які фарбують шерсть і шовк в оранжево-червоний, коричневий, чорний, вишневий і оливковий кольори.

Дуже часто материнку використовують як інсектицид для боротьби з домашніми паразитами (клопами, блохами, міллю), нею натирають вулики, щоб відлякати міль і мурашок. Листки і квітки добре поїдаються лісовими звірами.

Як декоративна рослина материнка звичайна придатна для створення барвистих ділянок на газонах.

Кулінарія[ред.ред. код]

Рослина входить до складу пряних сумішей для паштетів, начинок з ліверу або м'яса, домашніх ковбас. Материнку додають до смаженого, тушкованого і запеченого м'яса, соусів і підливою. В італійській кухні нею ароматизують піцу. У деяких європейських країнах з материнкою готують страви з печериць, що відрізняються ніжним смаком і ароматом.

У Білорусі, на Кавказі материнку додають при солінні огірків і грибів. У Сибіру з нею готують ароматну начинку для пирогів, яку змішують з сиром, м'ясом, яйцями. Материнка добре поєднується з багатьма прянощами, але особливо з чорним перцем, базиліком, розмарином, майораном.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають верхівки стебел з квітками (20-30 см завдовжки), зриваючи їх руками або зрізуючи ножами, чи серпами. Сушать сировину в чистих, добре провітрюваних приміщеннях або на горищах з залізним дахом, розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині. Після висушування траву обмолочують і відділяють на решетах грубі стебла. Суху сировину пакують, пресуючи в тюки вагою по 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.

Народні традиції[ред.ред. код]

У народній українській традиції материнка — символ материнської любові та здоров'я дітей[2].

Повір'я і традиції, пов'язані з материнкою:

  • На Купала хлопці кропили напоєм з материнки дівчат від нечистої сили.
  • Дівчина, яка вирощує материнку, матиме багато талантів.
  • Проводжаючи у далеку дорогу, мати давала своїй дитині вишитий рушник із загорнутим пучечком сухої материнки (на пам'ять про батьків, дім, юність, перше кохання тощо).
  • За травою для зілля ходили три рази до схід сонця, викупавши в ньому дитину, воду виливали на три плоти, три дороги, три межі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с.
  2. Знаки, 2006, p. 355

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
  • В. В. Жайворонок Знаки української етнокультури. Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.