Материнка звичайна
| Материнка звичайна | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Материнка звичайна
|
||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
| Origanum vulgare L. |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
Материнка звичайна (Origanum vulgare L.), інші назви орегано, душинка, лебідка, зіновка — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих з коротким кореневищем.
Origanum vulgare в перекладі означає «прикраса гір», від слів «oros» — «гора», «ganos» — «прикраса» (по-грецьки); «вульгарний» (vulgare) по-латині — «повсюдна» або «звичайна»[1].
Зміст |
Опис рослини [ред.]
Стебло (30-60 см заввишки) пряме, при основі часто гіллясте, чотиригранне, у нижній частині циліндричне. Листки супротивні, черешкові, довгаста-яйцеподібні (14 см завдовжки), зверху темно-зелені, зісподу світліші, віддалено дрібнозубчасті. Квітки з приквітками, дрібні, неправильні, зрослопелюсткові, у щиткоподібно-волотистих суцвіттях. Чашечка дзвоникувата, п'ятизубчаста, з 13 жилками; віночок невиразно двогубий (5-7 мм завдовжки), рожевий або темно-рожевий, рідше білуватий; верхня губа його виїмчаста, нижня з трьома різними лопатями. Тичинок чотири, маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня, чотирилопатева. Плід — розпадний горішок, горішки овальні, гладенькі.
Росте у мішаних і листяних лісах, серед чагарників, на галявинах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — серпні.
Поширена по всій Україні. Райони заготівель: Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська, Полтавська, Черкаська, північна частина Кіровоградської області. Запаси сировини значні.
Практичне використання [ред.]
Лікарська, харчова, ефіроолійна, медоносна, фарбувальна, танідоносна, інсектицидна, декоративна рослина.
3 лікувальною метою у науковій медицині використовують квітучі пагони материнки — Herba Origani, які рекомендують для збудження апетиту, про атонії кишечника, як відхаркувальний засіб при кашлі і хворобах дихальних шляхів, при безсонні, ревматизмі і конвульсіях. Материнка входить До складу грудних, потогінних, вітрогінних чаїв і збору Для полоскання горла. У листках і квітках материнки містяться дубильні речовини, вітамін С, каротин, ефірна олія (О,15-1,1 %).
У народній медицині материнку застосовують Для збудження апетиту і для поліпшення травлення, при зниженій кислотності шлункового соку, проносах, туберкульозі легень, хворобах печінки, ангіні, кашлі, гіпертонії й епілепсії, відсутності менструації, після пологів, при грипі та нервових збудженнях, при бронхіальному і коклюшному кашлі. Зовнішньо використовують для ароматичних ванн, при болях у горлі, лишаях, висипах на тілі, золотусі, Для загоювання ран, при рахіті.
У гомеопатії застосовують есенцію з свіжозібраної рослини. Листки материнки використовують при солінні огірків, для ароматизації квасу, горілчаних настоїв, як сурогат чаю. Ефірна олія з квіток материнки містить тимол, сесквітерпени, вільні спирти, фітонциди. Завдяки цьому материнка має високу антимікробну активність. Ефірну олію застосовують як болезаспокійливий засіб, у парфумерній промисловості та миловарінні.
Материнка — добрий літній медонос, що дає підтримуючий взяток. Бджоли охоче відвідують материнку, особливо в першій половині цвітіння. У сприятливих умовах одна квітка за добу виділяє 0,3 мг нектару, який містить 30-50 цукрів. При наявності на 1 га 50-400 стеблин медопродуктивність материнки коливається від 3 до 20 кг.
Надземні частини материнки містять таніди і барвники, які фарбують шерсть і шовк в оранжево-червоний, коричневий, чорний, вишневий і оливковий кольори.
Дуже часто материнку використовують як інсектицид для боротьби з домашніми паразитами (клопами, блохами, міллю), нею натирають вулики, щоб відлякати міль і мурашок. Листки і квітки добре поїдаються лісовими звірами.
Як декоративна рослина материнка звичайна придатна для створення барвистих ділянок на газонах.
Збирання, переробка та зберігання [ред.]
Збирають верхівки стебел з квітками (20-30 см завдовжки), зриваючи їх руками або зрізуючи ножами, чи серпами. Сушать сировину в чистих, добре провітрюваних приміщеннях або на горищах з залізним дахом, розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині. Після висушування траву обмолочують і відділяють на решетах грубі стебла. Суху сировину пакують, пресуючи в тюки вагою по 100 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.
Народні традиції [ред.]
У народній українській традиції материнка — символ материнської любові та здоров'я дітей[2].
Повір'я і традиції, пов'язані з материнкою:
- На Купала хлопці кропили напоєм з материнки дівчат від нечистої сили.
- Дівчина, яка вирощує материнку, матиме багато талантів.
- Проводжаючи у далеку дорогу, мати давала своїй дитині вишитий рушник із загорнутим пучечком сухої материнки (на пам'ять про батьків, дім, юність, перше кохання тощо).
- За травою для зілля ходили три рази до схід сонця, викупавши в ньому дитину, воду виливали на три плоти, три дороги, три межі.
Примітки [ред.]
- ↑ (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с.
- ↑ Знаки, 2006, p. 355
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
Джерела [ред.]
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
- В. В. Жайворонок Знаки української етнокультури. Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
