Нікобарські острови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нікоба́рські острови — група островів в Бенгальській затоці, належить індійській союзній території Андаманські і Никобарські острови. Площа складає 1841 км², населення до великого землетрусу в Індійському океані в 2004 році налічувало близько 42 тисяч осіб, що населяють 12 з 22 островів архіпелагу. Значна частина жителів Нікобарських островів майже не має контакту з цивілізацією і живе по первісних порядках.
Найбільш крупними островами є Кар Нікобар, Великий Нікобар, Човра, Тереза, Нанковрі, Катчал і Малий Нікобар. Головним селищем є Нанковрі. Між 1778 і 1783 Нікобарські острови були першою австрійською заморською колонією, перш ніж перейти у володіння Великобританії. Після оголошення Індією незалежності в 1947 Нікобари стали її союзною територією.
Окремі Нікобарські острови і розташовані по сусідству з Андаманського архіпелагу впродовж десятиліть закриті індійським урядом від відвідувачів, щоб захистити первісне населення островів від непередбачуваного впливу цивілізації. Доступ на острови як виняток отримували лише деякі дослідники. Тубільне населення живе в дуже віддалених і важкодоступних регіонах островів і також уникає контактів з представниками цивілізації, живучи по стародавньому племінному праву. Існують ознаки канібалізму. Мова аборигенів — хазі — відноситься до австроазіатської групи мов, а риси осіб більшості жителів островів — монголоїди. Сентінельці полюють з допомогою луку і стріл, а також обстрілюють з них прибульців, будучи відомими своєю агресивністю. Напівкочові шомпи не знайомі навіть з вживанням вогню, а їх мова не схожа ні на одну іншу мову
Стратегічно важливі острови архіпелагу використовуються індійською армією і військово-повітряними силами як база, що нерідко веде до конфліктів з аборигенами.
