Нікобарські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Нікобарських островів

7°05′26″ пн. ш. 93°47′48″ сх. д. / 7.09056° пн. ш. 93.79667° сх. д. / 7.09056; 93.79667

Нікоба́рські острови — група островів в Бенгальській затоці, належить індійській союзній території Андаманські і Нікобарські острови. Площа становить 1841 км², населення до великого землетрусу в Індійському океані в 2004 році налічувало близько 42 тисяч осіб, що населяють 12 з 22 островів архіпелагу. Значна частина жителів Нікобарських островів майже не має контакту з цивілізацією і живе за первісними порядками.

Найкрупнішими островами є Кар Нікобар, Великий Нікобар, Човра, Тереза, Нанковрі, Катчал і Малий Нікобар. Головним селищем є Нанковрі. Між 1778 і 1783 Нікобарські острови були першою австрійською заморською колонією, перш ніж перейти у володіння Великобританії. Після оголошення Індією незалежності в 1947 Нікобари стали її союзною територією.

Окремі Нікобарські острови, що розташовані поблизу Андаманського архіпелагу, впродовж десятиліть закриті індійським урядом від відвідувачів, щоб захистити первісне населення островів від непередбачуваного впливу цивілізації. Доступ на острови як виняток отримували лише деякі дослідники. Тубільне населення живе в дуже віддалених і важкодоступних регіонах островів і також уникає контактів з представниками цивілізації, живучи за стародавнім племінним правом. Існують ознаки канібалізму. Мова аборигенів — хазі — відноситься до австроазіатської групи мов, а риси осіб більшості жителів островів — монголоїди. Сентінельці полюють з допомогою лука і стріл, а також обстрілюють з них прибульців, будучи відомими своєю агресивністю. Напівкочові шомпи не знайомі навіть із вживанням вогню, а їхня мова не схожа на жодну іншу мову

Стратегічно важливі острови архіпелагу використовуються індійською армією і військово-повітряними силами як база, що нерідко веде до конфліктів з аборигенами.

Джерела[ред.ред. код]