Оболенська Віра Аполлонівна
Оболенська Віра Аполлонівна | |
---|---|
фр. Véra Obolensky | |
Ім'я при народженні | Віра Аполлонівна Макарова |
Народилася |
11 (24) червня 1911 Баку, Російська імперія |
Померла |
4 серпня 1944 (33 роки) Пльотцензеє, Берлін ·обезголовлення |
Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
Громадянство | |
Діяльність | Учасниця Паризького підпілля |
Галузь | resistance during World War IId[1] |
Знання мов | французька |
Учасник | Друга світова війна |
Членство | Q3456552?[2] |
Батько | Аполлон Аполлонович Макаров |
Діти | Аполлон Миколайович Оболенський |
Нагороди | |
Віра Аполлонівна Оболенська (Вікі (фр. Vicky); нар. 11 (24) червня 1911, Баку — пом. 4 серпня 1944, Пльотцензеє, Берлін) — героїня антифашистського руху Опору у Франції.
Перші роки життя[ред. | ред. код]
Віра Аполлонівна Оболенська народилася 1911 року в Баку в родині Аполлона Аполлоновича Макарова, сина Аполлона Аполлоновича Макарова.
З 1920 року жила в еміграції у Франції. Після закінчення школи працювала манекенницею, потім секретаркою.
У 1924 році художниця Зінаїда Серебрякова намалювала її портрет[3].
У 1937 році вийшла заміж за князя Миколу Олександровича Оболенського (1900—1979), сина генерал-майора Олександра Оболенського, градоначальника Петрограда в роки Першої світової війни[4]. У 1938 році Віра народила сина, названого Аполлоном на честь дідуся.
Участь у Русі Опору[ред. | ред. код]
З початку окупації Франції Німеччиною в 1940 році Віра Оболенська спільно з чоловіком вступила до Руху Опору і увійшла до одного з підпільних гуртків. Цей гурток після об'єднання з іншою групою отримав назву «Цивільна і військова організація» (Organisation Civile et Militaire; скорочено - OCM).
Віра Оболенська, відома в підпіллі як Вікі, стала однією з найближчих соратниць гуртка Жака Артю, а після його арешту в грудні 1941 року — нового лідера OCM полковника Альфреда Туні, займаючи пост генерального секретаря організації.
«Працюючи в підпільній організації, вона збирала інформацію про сили окупантів, допомагала радянським військовополоненим, спрямованим німцями на будівництво Атлантичного валу…
Вона проявила проникливість, далекоглядність і рідкісну холоднокровність, яка не раз рятувало підпільників. Її пам'ять була феноменальною: вона нічого не записувала, але пам'ятала все імена, адреси, паролі.
До літа 1943 року підпільна "Цивільна й військова організація" нараховувала в своїх рядах уже 63 тисяч чоловік. Вони діяли в контакті з підпільним „ Братством Нотр-Дам“ і силами „ Вільної Франції“, очолюваними генералом де Голлем»[4].
ОСМ також займалася розвідувальною діяльністю, організацією втеч і вивезенням за кордон британських військовополонених.
Віра Оболенська опікувалася зв'язками з іншими підпільними групами та координацією спільних дій. Нацисти намагалися впровадити свого агента до організації, але завдяки Вірі ця спроба була зірвана.
Арешт та смерть[ред. | ред. код]
Віра Оболенська була заарештована 17 грудня 1943 року на конспіративній квартирі.
У в'язниці їй довгий час вдавалося вводити гестапівських слідчих в оману, а потім вона взагалі відмовилася давати будь-які свідчення. Слідчі гестапо прозвали її «Prinzessin — ich weiß nicht» («Княгиня — я не знаю»)[5].
Збереглися свідчення про такий епізод: німецький слідчий з удаваним подивом запитав її, як це російські емігранти-антикомуністи можуть чинити опір Німеччині, котра воює проти комунізму: «Вони з глузду з'їхали, чи що? Який їм сенс бути з голлістами, в цьому комуністичному гнізді? Послухайте, мадам, допоможіть нам краще боротися з нашим спільним ворогом на Сході». На це Віра заявила: «Мета, яку ви переслідуєте в Радянському Союзі, — руйнування країни і знищення слов'янської раси. Я росіянка, але виросла у Франції і тут провела все своє життя. Я не зраджу своєї батьківщини, ні країни, яка мене прихистила». Тоді німці взялися за її «антисемітську лінію». «Я християнка, — відповіла їм на це Віра, — і тому не можу бути расисткою».
Після винесення смертного вироку Вірі Оболенський було запропоновано написати прохання про помилування, але вона відмовилася.
В липні 1944 року після висадки союзників у Нормандії Віру Оболенську перевезли до Берліну, де 4 серпня 1944 року о 13 годин стратили на гільйотині у в'язниці Пльотцензеє.
Могили Оболенської немає, але на російському цвинтарі під Парижем в Сент-Женев'єв-де-Буа на честь її пам'ять встановлений кенотаф[4]. Згідно з волею генерала Зиновія Пєшкова, він похований біля підніжжя кенотафа Віри Оболенської на знак поваги до неї та її подвигу.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Кавалерський хрест ордена Почесного легіону
- Медаль Опору
- Військовий хрест з пальмовою гілкою
- Орден Вітчизняної війни I ступеня (18.11.1965)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ https://www.memoiredeshommes.sga.defense.gouv.fr/fr/ark:/40699/m005a2a594f90caa
- ↑ Портрет Веры Макаровой, 1924 - Зинаида Серебрякова - WikiArt.org. www.wikiart.org. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ а б в Жизнь и подвиг Веры Оболенской. ТАСС. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 8 січня 2019.
- ↑ Вики — княгиня Вера Оболенская. Архів оригіналу за 14 лютого 2011. Процитовано 16 листопада 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Людмила Флам. Вики. Княгиня Вера Оболенская. — 3. — Москва: Русский путь, 2010. — 176 с. — ISBN 978-5-85887-350-1.
- Михаил Ковалёв. Русская эмиграция во Франции в годы войны // Новый журнал. Нью-Йорк, 2006. Кн. 245. С. 209-230..
- Михаил Ковалёв. «Мы все с генералом де Голлем!»: Русские герои французского Сопротивления // Родина. 2006. № 12. С. 115-122. Архівовано з джерела 29 березня 2020. Процитовано 29 березня 2020.
- Михаил Ковалёв. Участие русской эмиграции во Франции в борьбе с фашизмом // Военно-исторические исследования в Поволжье: Межвузовский сборник на-учных трудов. — Саратов: Изд-во СГУ, 2006. — Вып. 7. — С. 300-312.. Архівовано з джерела 27 вересня 2011. Процитовано 29 березня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Людмила Оболенська-Флам. З історії російського Опору [Архівовано 19 червня 2019 у Wayback Machine.]
- Флам Л. С. Вікі. Княгиня Віра Оболенська [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Віра Оболенська
|
- Народились 24 червня
- Народились 1911
- Померли 4 серпня
- Померли 1944
- Поховані на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери Воєнного хреста 1939—1945
- Нагороджені французькою медаллю Опору
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Гільйотиновані в Третьому Рейху
- Учасники французького руху Опору
- Оболенські
- Уродженці Баку