Орляк звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орляк звичайний
Adelaarsvaren planten Pteridium aquilinum.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Streptophytina
- Ембріофіти (Embryophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Euphyllophyta
- Moniliformopses
- Папоротеподібні (Filicophyta)
Клас: Папоротевидні (Filicopsida)
Порядок: Polypodiales
Родина: Деннштедтієві Dennstaedtiaceae
Рід: Pteridium
Вид: Орляк звичайний
Біноміальна назва
Pteridium aquilinum
L., Kuhn, 1879
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pteridium aquilinum
ITIS logo.jpg ITIS: 17224
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 32101
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pteridium aquilinum

Орляк звичайний (Pteridium aquilinum (L.) Kuhn) — багаторічна трав'яниста папороть родини багатоніжкових (Polypodiaceae) (60-155 см заввишки).

Ботанічна характеристика[ред.ред. код]

Рослина з повзучим, досить тонким кореневищем і двома рядами листків, з яких щороку розвивається тільки один ряд. Листки розміщені поодиноко. Кореневище довге, дерев'янисте, розгалужене. Листки на зиму відмирають. Підземна частина черешка і кореневище чорного кольору. Листки ясно-зелені, жорсткі з довгими черешками і великою (50-150 см), шкірястою, в обрисі яйцеподібно-трикутною двічі-тричі перистою пластинкою. Частки першого порядку яйцеподібно-ланцетні, загострені, супротивиі, з вузьколанцетними черговими перистороздільними частками другого порядку. Частки другого порядку довгасті або ланцетні, ціагокраї, звичайно тупуваті. Черешки листків з дуже вузьким жолобом, пластинка листка ажурна. Купки спорангіїв (соруси) розміщені у вигляді суцільної вузької смуги вздовж краю листка і прикриті зверху його загорнутим краєм. Спори округло чотиригранні, бурувато-жовті, зернисто-горбочкуваті. Спороносить у липні.

Екологічна приуроченість[ред.ред. код]

Росте орляк звичайний у мішаних лісах, на узліссях, лісових галявинах, у чагарниках. Рослина тіньовитривала. Трапляється на вирубках, згарищах, а також у листяних і хвойних лісах Євразії, на островах Атлантичного океану і навіть у Полінезії.

Географічне поширення[ред.ред. код]

Рослина-космополіт. У Північній півкулі трапляється на теренах Європи, Азії, Північної Америки; у Південній півкулі — на теренах Австралії, Нової Зеландії та у північних регіонах Південної Америки. В Україні орляк поширений на Поліссі, в Лісостепу, по долинах рік у Степу, в Карпатах.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, інсектицидна, отруйна, харчова, кормова й декоративна рослина. У народній медицині використовують кореневище орляка для вигнання солітерів і як проносне. Він входить до складу мазі від наривів і екземних виразок. Коренсвище містить синильну й орляково-дубильну кислоти, алкалоїди, ефірну олію тощо. Кореневища й листки орляка мають своєрідний запах, якого не переносять усі комахи. В деяких місцевостях Західної Європи травою орляка набивають матраци і подушки, в цих житлах немає ні тарганів, ні мух, ні павуків. На фруктах і овочах, загорнутих у листки орляка, не утворюється цвіль.

Заготовляють орляк на Поліссі, в Лісостепу, по долинах рік у Степу, в Карпатах. Запаси сировини значні. Запаси сировини значні. Попіл орляка містить багато поташу, який можна використовувати для виробництва мила і скла. Кореневища орляка придатні на корм свиням. Після поїдання значної кількості надземної частини орляка (у свіжому або висушеному вигляді) велика рогата худоба і коні отруюються. Отруйний чинник — орлякові дубильна кислота. Ознаки отруєння — криваві пронос і сеча, хитка хода, лякливість, пропасниця.

У деяких країнах Східної Азії молоді пагони орляка використовують у їжу.

Орляк — декоративна рослина. Рекомендується для поодиноких і групових насаджень на галявинах та під деревами у парках і лісопарках.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Кореневища орляка викопують лопатами восени або навесні до розвитку рослин. Очищають від коренів і залишків, листяних лусок і черешків, розрізують на шматки. Сушать у затінку. Зберігають у коробах, вистелених папером.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]