Осадчук Богдан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан Осадчук
проф. Богдан Осадчук (2005 р.)
проф. Богдан Осадчук (2005 р.)
Псевдоніми, криптоніми: Берлінчик, Alexander Korab
Дата народження: 1 серпня 1920(1920-08-01)
Місце народження: Коломия, (нині Івано-Франківська область, Україна)
Дата смерті: 19 жовтня 2011(2011-10-19) (91 рік)
Місце смерті: Мисьленіце, Польща
Рід діяльності: публіцист, науковець, дослідник історії Центральної та Східної Європи, професор політології Вільного Університету Берліна (Німеччина)
проф. Богдан Осадчук, Криниця-Здруй / Krynica-Zdrój Польща, 8 вересня 2005 року
проф. Богдан Осадчук з Леопольдом Унгером , Криниця-Здруй / Krynica-Zdrój Польща, 9 вересня 2005 року

Богда́н Осадчу́к (*1 серпня 1920, м. Коломия[1] — †19 жовтня 2011, в Мисьленіце, Польща [2]'[3] ) провідний український публіцист, науковець, дослідник історії Центральної та Східної Європи, професор політології Вільного Університету Берліна (Німеччина). Входив також до складу керівництва Колегіуму Східної Європи ім. Jana Nowaka-Jeziorańskiego.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність провів в південій частині Польщі, неподалік від Кракова, у селах Бощинек (пол. Boszczynek) і Пшибениці (пол. Przybenice), де його батько працював вчителем. Навчався в гімназії в м. Піньчув, звідки пізніше було вигнано і переслідувано за національною ознакою. На початку Другої світової війни, родина Богдана Осадчука проживала в с. Казімєжи Вєлкєй / Kazimierzy Wielkiej i Буску-Здруй / Busku-Zdrój. Атестат закінчення німецької середньої школи отримав у Кракові в 1941 році. В тому ж таки 1941 році, розпочав навчання в Берлінському університеті, де вивчав міжнародне право, історію країн Східної Європи та Балкан. Дипломну роботу на тему преси в Карпатській Україні захистив в 1944 році.

Навчання продовжив в Українському Вільному Університеті в (Мюнхені), де захистив кандидатську дисертацію пов'язану з дослідженням радянської політики в період від Леніна до Хрущова. З 1966 р. працював професором новітньої історії Східної Європи в Otto-Suhr-Institut Вільного Університету Берліна. Захистив докторську дисертацію щодо планів Юзефа Пілсудського провести превенційну війну проти Адольфа Гітлера.

В еміграції працює як український журналіст (зокрема, в німецьких виданнях «Українські вісті», «Die Neue Zeitung» (1950–1955), «Der Tadesspiegel», «Műnchener Merkur», «Stuttgarter Nachrichten», «Kölner Stadtanzeiger» і швейцарських «Die Neue Zurcher Zeitung» і «Baseler Nationalzeitung»). В червні 1950 брав участь в берлінському антикомуністичному Конгресі Вільна Культура, де познайомився з Єжи Гедройцем та Юзефом Чапскім. В результаті зустрічі виникла ідея заснувати журнал, який би висвітлював проблематику Східної Европи. Разом з Єжи Прондзинським, протягом червня 1952 по січень 1953, видавав німецькомовний інформаційний бюлетень "Stimmen zu Osteuropäischen Fragen" ("Слово на тему питання Східної Європи ") за підтримки Літературного Інституту "Kultura" в Парижі. Під псевдонімом "Берлінець" активно взаємодіє і публікує матеріали у відомому часописі «Культура», головним редактором якого був Єжи Ґєдройць . Останній високо цінував дослідження Богдана Осадчука та його внесок у формування польсько-українського діалогу по'єднання. Позитивну оцінку дав Богдану Осадчуку й лауреат Нобелівської премії з літератури польський письменник Чеслав Мілош.

Кореспонденцію Богдана Осадчука з Єжи Гедройцем видано в польскому виданні "Emigracja ukraińska. Listy 1950-1982" / "Українська еміграція. Листи 1950-1982" (seria: "Archiwum »Kultury «"; Czytelnik 2005, ISBN 83-07-02981-3). Довгий час був коментатором на німецькому телебачені в програмі "Internationaler Frühschoppen".

В 80-х роках був редактором часопису незалежних українських інтелектуалів, що перебували в еміграції, під назвою "Віднова".

В 1984 році отримав відзнаку Нагорода і Співпраця Літературного Інституту "Kultury". 3 травня 2001 отримав орден Білого Орла - найвищу урядову нагороду Польщі. Хрестом Командира ( Орден Заслуги Республіки Польща, 30 березня 1994) нагороджено за заслуги в польско-українському по'єднанні. В 2005 отримав титул "Людина Пограниччя". В 2006 нагороджений срібним орденом «За інтелектуальну відвагу». 8 листопада 2007 отримав нагороду ім. Єжи Гедройця.

13 листопада 2009 "відзначаючи істотний науковий доробок і активну роль в справі польско-українського примирення" міністр закордоних справ Польщі Радослав Сікорський нагородив проф. Богдана Осадчука Почесною Відзнакою "Bene Merito" [4].

У 2007 році з'явилася книга під назвою "Польща. Україна. Осадчук. Ювілейна книга в честь професора Богдана Осадчука в 85 річницю його дня народження" / Polska. Ukraina. Osadczuk. Księga jubileuszowa ofiarowana profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85 rocznicę urodzin (під ред. Богумили Бердиховської i Олі Гнатюк) За два роки, у 2009, було видано українською мовою збірку інтерв'ю із Богданом Осадчуком "Розмови з Богданом Осадчуком" (К: Дух і літера, 2009), під редакцією Базиля Керського та Анджея Станіслава Ковальського.

Автор книг «Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas» — «Розвиток комуністичних партій Центральної та Східної Європи» (1962), «Der Sowjetkommunismus-Dokumente» — «Радянський комунізм. Документи» (1964).

Був ініціатором створення Європейського Колегіуму Польських та Українських Університетів (EKPiUU) у м. Люблін, Польща.

Проживав в Берліні. Обожнював Київ.

Примітки[ред.ред. код]

Наукові праці та інші публікації[ред.ред. код]

Література / Статті[ред.ред. код]