Парність (фізика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Парність — фізичне поняття, яке визначає характер перетворення фізичних величин при зміні напрямку координатних осей.

Оператор парності записується у вигляді

P: \begin{pmatrix}x\\y\\z\end{pmatrix} \mapsto \begin{pmatrix}-x\\-y\\-z\end{pmatrix}

Властивітсь фізичної системи не змінювати своїх характеристик при зміні напрямку координатних осей називається P-інваріантністю.

Класична фізика[ред.ред. код]

Векторні величини, визначені в класичній фізиці можуть міняти знак або залишатися незмінними при зміні (інверсії) координатних осей. Наприклад, радіус-вектор  \mathbf{r} і імпульс  \mathbf{p} змінюють знак при інверсії системи координат, а момент імпульсу  \mathbf{L} = \mathbf{r}\times \mathbf{p} , вочевидь не змінює знаку, оскільки добуток двох мінусів дає плюс.

Векторні величини, які не змінюють знаку при зміні напрямку системи координат називаються псевдовекторами. Крім моменту імпульсу до псевдовекторів належать момент сили, напруженість магнітного поля та інші.


Квантова фізика[ред.ред. код]

Оператор парності комутує з гамільтоніаном квантовомеханічних систем, в яких враховується тільки електромагнітна взаємодія. Тому парність є одним із квантових чисел таких систем. Їхні хвильові функції або парні або непарні:

 \hat{P}\psi = \pm \psi .

Парність зберігається також при сильній взаємодії.

Однак, у рамках стандартної моделі, виходячи з екпериментальних свідчень, парність не зберігається при слабкій взаємодії. Незбереження парності в слабкій взаємодії відкрили Янг Чженьнін та Лі Цзундао за що отримали Нобелівську премію з фізики за 1957 рік. Незбереження парності продемонструвало, що Всесвіт несиметричний щодо хіральності.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.