Пилява (Хмельницький район)
| село Пилява | |
|---|---|
 Церква в Пилявцях
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Хмельницький район |
| Громада | Старосинявська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1420 |
| Населення | 672 |
| Площа | 4,501 км² |
| Густота населення | 149,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 31421 |
| Телефонний код | +380 3850 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°36′10″ пн. ш. 27°27′12″ сх. д. / 49.60278° пн. ш. 27.45333° сх. д.Координати: 49°36′10″ пн. ш. 27°27′12″ сх. д. / 49.60278° пн. ш. 27.45333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
288 м |
| Водойми | р. Іква |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 31400, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Стара Синява, вул. І. Франка, 8 |
| Карта | |
  Пилява | |
 Пилява | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пи́лява — село в Україні, у Старосинявській селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
По одній з версій назву села пов'язують з давньою назвою ріки Іква — Пилява[1].
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на заході Старосинявського району і межує зі Старокостянтинівським районом. Лежить на річці Іква, яка має протяжність близько 90 км. Сільській раді підпорядковується ціла низка сіл: Пилява, Миколаївка, Олексіївка, Олександрівка. Загальна кількість населення становить близько 2 тисяч осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Село існувало досить давно, перша назва — Пилявці.
У податкових списках Пилявці значились у 1530 році, а в 1566 мало 11 плугів та декілька млинів.
У першій половині XVII ст. за 5 км від Пилявців були рештки села Старі Галичинці (Stare Galichyńce), яке знищили татари.
Село належало Ядвізі Белжецькій на Бучачі — дочці коронного гетьмана Єжи Язловецького, фундаторці домініканського кляштору в місті Мурафа. По кляшторній фундації голинчанські ґрунти перейшли до мурафських домініканів. За проханням о.домініканців, особливо о. Августіна Петриковського, прокуратора монастиря, король Владислав IV Ваза у 1640 році дає право закласти на голинчанських ґрунтах місто Пиляву і для кращої охорони від татарських набігів, збудувати замок. Війт мав та уряд міста мали звітувати у всіх справах перед настоятелем монастиря та вирішувати усі справи у т.ч. карні. Місту надали магдебурзьке право, запровадили 4 ярмарки на рік, та торги кожен понеділок та четвер. Мешканці міста на 8 років звільнялися від податків, мит та поборів-подимного, чопового та інших[2]. Це призвело до швидкого розвитку міста[3].
Пилявецька битва[ред. | ред. код]
21 вересня 1648 року під Пилявою розпочалась одна з найбільших в історії України битв — Пилявецька битва, у якій козацьке військо під командуванням Богдана Хмельницького розгромило польську армію. В результаті цього Поділля та більша частина Волині були визволені від коронної шляхти. Також у результаті битви містечко Пилява було знищено.[2] Околиці Пилявців були ареною боїв з шляхтою у 1649 і 1651 роках.
У часи Руїни, у складі РП та Російської імперії.[ред. | ред. код]
Після закінчення визвольної війни містечко залишилось у складі Речі Посполитої. У результаті руйнування оборони замку, у другій половині XVII ст, містечко зазнавало спустошливих набігів татар. Після кількох нападів, 1667 року села навколо Пиляви опустіли. За подимними списками 1668 року в містечку налічувалося 6 димів (дворів)[1].
У першій половині XVIII ст. Пилявці стали маєтністю князів Любомирських, пізніше місто належало Чарторийським, від нього перейшло до Яна Чарнецького, каштеляна брацлавського. У 1778 році місто налічувало 262 будинки.
Після Другого розділу Польщі — містечко Літинського повіту Подільської губернії.
У ХІХ ст. — власність Чарнецьких та Мєжвінських. У 1887 році мало 306 буд., 2200 мешк., дві церкви — св.Юрія-Георгія та Успіння, єврейський дім молитви, млин, 28 ремісників. Центр волості, мало відділення сільського банку, який надавав позики селянам. 1898 року почала діяти церковно-парафіяльна школа.
Протягом 1910—1912 рр. з Пилявської волості до Іркутської губернії переселилося 33 родини, до Томської — 2, на Далекій Схід — 49 родин.
В 1913 році правобережна частина Пиляви була виділена в самостійний населений пункт і названа Олексіївкою.[1]
У складі СРСР.[ред. | ред. код]
З червня 1919 року по листопад 1920 Пилява перебувала в зоні бойових дій між польськими, більшовицькими та українськими військами[1]. З березня 1923 року Пилява ввійшла до складу Старосинявського району Проскурівського округу УРСР. Колективізація 1929-1930 р.р. викликала спротив частини селян, які вчинили замах на більшовицьких активістів. У 1930 році з села було вислано сім'ї т.зв. «куркулів». Обрана на загальних зборах села комісія вилучила з їхніх господарств тягло і реманент і передала їх новоствореним колгоспам.
У 30-ті р.р.в Пиляві було закрито церкви й молитовні будинки. 1935 року відкрито дитячі ясла, амбулаторію, наступного — пологовий будинок.
11 липня 1941 року Пилява була зайнята німецькими військами. 19 серпня 1941 року в кар’єрі поблизу с. Олексіївки було розстріляно 180 євреїв.
В ніч з 7 на 8 березня 1944 року частини 1-ї гвардійської армії, якою командував генерал-полковник А. А. Гречко, зайняли Пиляву.
У червні 1950 року пилявський колгосп об’єднався з артілями сіл Олександрівни та Вишневого у господарство ім. Жданова, а в жовтні до нього приєднався колгосп «Зоря соціалізму» с. Пиляви. В 1960 році відбулося об’єднання артілей ім. Жданова (с. Пилява), ім. Червоної Армії (с. Олексіївка) та ім. Богдана Хмельницького (села Пилявка і Карпівці) в одне господарство, яке стало називатися «Дружба». Тільки у 1965 року колгосп перейшов на грошову оплату праці.
З жовтня 1970 року в Пиляві почав працювати філіал Грицівського сільського профтехучилища № 8. На початку 70-х р.р ХХ ст. в селі діяли будинок побутового обслуговування, універмаг, 4 спеціалізовані магазини, їдальня, пекарня, поштове відділення, радіовузол, дільнична лікарня на 25 ліжок, амбулаторія, середня та 8-річна школи, 2 дошкільні дитячі заклади, будинок культури, бібліотека[1].
Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]
Пилявський замок[ред. | ред. код]
Замок містився на правому боці річки Іква. На початку 20 сторіччя тут були руїни двох башт і будинку між ними з брамою. Дослідник Юхим Сіцинський пише, що замок був квадратний у плані, з довжиною боків 50 м.
Восени 1648 р. Б. Хмельницький здобув Пилявський замок, у якому проводив переговори з поляками, чекаючи на кримську допомогу. Замок був узятий хитрощами.
У наш час від замку не залишилось навіть каменя.[4]
Церква Успіння[ред. | ред. код]
Церква Успіння збудована у 1799 р., була дерев'яною триверхою. Нова церква збудована у 1890—1895 р. р. — кам'яна одноверха, разом із дзвіницею. Шанований старовинний образ на дереві — Божа мати з Антонієм і Феодосієм Печерськими. Парафія — на південному березі річки Іква. Церква існує і досі. За радянських часів у ній був склад мінеральних добрив, потім — пилорама. У 1990-х роках церкву відреставрували і в ній відновились богослужіння. Тепер це — село Олексіївка, яке лежить на правому березі р. Іква навпроти села Пилява, розташованої на лівому березі. Раніше це було одне містечко.
Церква святого Георгія[ред. | ред. код]
Церква св. Георгія збудована 1720 р. як уніатський храм, була дерев'яною.[5] Нова церква збудована у 1824—1834 р. р. за декілька сажнів на схід від старої — уже кам'яна одноверха. 1886 року прибудована дзвіниця. Парафія — на північному березі р. Іква, у західній частині.[6]
Костел Йосифа Обручника[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2019) |
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Бельке Густав — польський зоолог.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Святого Георгія -
Старий млин -
Автобусна зупинка -
Став біля села
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Пилява, Старосинявський район, Хмельницька область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ а б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VIII - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ wyd.), Lewental Salomon ( Red i (15 листопада 1879). Kłosy: czasopismo ilustrowane, tygodniowe, poświęcone literaturze, nauce i sztuce 1879.11.15(27) T.29 Nr752. Lewental S.
- ↑ Пилява. castles.com.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ Boleslaw z Ukrainy (1864). TYGODNIK ILUSTROWANY, Zamek Pilawski c.415. www.bilp.uw.edu.pl (пол) . Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 3 серпня 2019.
- ↑ Історичні помилки Хмельницького та Мазепи. Битва під Пилявою. Російська окупація України.
Джерела[ред. | ред. код]
- Pilawa 2, małe miasteczko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 130. (пол.) — S. 130—131.
- Pilawce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 131. (пол.) — S. 131—133.
Посилання[ред. | ред. код]
- Пилявці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1366. — 1000 екз.
- Погода в с. Пилява [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Пам'ятки України. Пилява [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Храми Поділля. Містечко Пилява [Архівовано 20 березня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||
