Планетозималь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Художнє уявлення планетозималей.

Планетозималь (від англ. planet — планета та infinitesimal — нескінченно мала) — небесне тіло на орбіті навколо зорі, що утворюється в результаті поступового осідання на ньому менших об'єктів та частинок протопланетного диску.

Безперервно притягуючи до себе новий матеріал, планетозималі формують все більше тіло, аж поки під дією сили тяжіння окремі частини починають ущільнюватись, піднімаючи температуру в центрі тіла. Висока температура плавить окремі частинки утворюючи протопланету. Прикладом планетезималі є астероїд Лютеція, у котрого під кілометровим шаром пилу є цілісне ядро.

Теорія формування планет, що включає «гіпотезу планетозималей», була запропонована радянським астрономом Віктором Сафроновим[1] [2] і на теперішній момент підтримується більшістю астрономів. [3]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Сафронов В. С. Эволюция допланетного облака и образование Земли и планет.— М., 1969 (англійське видання — США, NASA TTF 677, 1972)
  2. Сафронов В. С. Происхождение Земли.— М.: Знание, 1987
  3. From Dust to Planetesimals // Workshop at Ringberg Castle, Germany, September 11—15, 2006.