4 Веста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
4 Веста  Сучасний астрономічний символ Вести
Веста, зняті космічним апаратом «Dawn» з відстані 5200 кілометрів
Відкриття
Відкривач Генріх Ольберс
Місце відкриття Бремен
Дата відкриття 29 березня 1807
Позначення
Позначення 4 Vesta
Названа на честь Веста
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,361460086256 а. о.
Перигелій 2,152205932005 а. о.
Афелій 2,570714240508 а. о.
Ексцентриситет 0,088612191867
Орбітальний період 1325,468286251 д
Середня орбітальна швидкість 0,271602122611 °/д
Середня аномалія 326,5320246855°
Нахил орбіти 7,140494102347°
Довгота висхідного вузла 103,8512889221°
Аргумент перицентру 151,2172211176°
Фізичні характеристики
Розміри 530 км
Маса (2,59 ± 0,02)×1020 кг[2]
Середня густина 3,42 г/см³[2]
Прискорення вільного падіння
на поверхні
0,22 м/с²
Друга космічна швидкість 0,35 км/с
Період обертання 5,342 год
Альбедо 0,4228
Температура мін: 85 K (−188 °C)
макс: 255 K (−18 °C)[3]
Спектральний тип V (Толен)
V (SMASS)
Видима зоряна величина 5,1[4] до 8,48
Стандартна зоряна величина 3,20
Кутовий розмір 0,70" до 0,22"

4 Вестаастероїд діаметром близько 525 км, другий за масою об'єкт у поясі астероїдів (9% від розрахункової маси всього поясу астероїдів). Відкрито німецьким астрономом Генріхом Ольберсом 29 березня 1807, і названо на честь римської богині домашнього вогнища й родинного життя, жіночої персоніфікації вогню Вести.

Веста втратила близько 1% своєї маси внаслідок зіткнення, що сталося менше мільярда років тому і призвело до утворення сімейства Вести. Деякі фрагменти цієї події впали на Землю (HED-метеорити) і є джерелом багатьох відомостей про астероїд.
Веста — яскравий астероїд.

Орбіта[ред.ред. код]

Орбіта Вести лежить у внутрішній частині поясу астероїдів, всередині люка Кірквуда на відстані 2,5 а. о.. Орбіта слабкоеліптична з помірним нахилом до площині екліптики. Астероїд не перетинає орбіту Землі і обертається навколо Сонця за 3,63 юліанських років[5]. Найбільша відстань Вести від Сонця трохи перевищує мінімальну відстань від Сонця Церери, а її орбіта повністю розташована всередині орбіти Церери.

Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Веста очима «Хаббла»
Розміри перших 10 відкритих астероїдів у порівнянні з Місяцем. Веста (четверта зліва) є другим за розмірами астероїдом головного поясу після Паллади (друга зліва). Церера (крайня зліва) нині належить до карликових планет.

Розміри Вести становлять 573×557×446 км, і, якби асиметрія її форми була б дещо меншою, то, відповідно до нової редакції терміну «планета», вона б належала саме до цього класу небесних тіл [6]. Із планетами Весту поріднює і складна геологічна історія. Незабаром після формування почалася диференціація її внутрішньої структури: утворилося залізо - нікелеве ядро і кам'яна мантія. За рахунок тепла, що виділяється під час розпаду радіоактивних ізотопів, ядро і значна частина мантії розплавилися. Протягом наступних епох відбувалося поступове охолодження та кристалізація порід мантії і кори, що врешті-решт призвело до надзвичайної різноманітності мінералів, що складають Весту. Висновок про це можна зробити за метеоритами і малими астероїдами V-типу, родоначальницею яких є Веста.

У 90-х роках за допомогою телескопа «Хаббл» вдалося досить детально роздивитися поверхню Вести і отримати уявлення про її склад. Найпомітнішою деталлю є величезний кратер (460 км у поперечнику), що охоплює весь південний полюс. Дно кратера лежить на 13 км нижче середнього рівня, краї на 4-12 км підносяться над прилеглими рівнинами, а центральна гірка має висоту 18 км. Розміри кратера порівняні із розмірами астероїда; залишається загадкою як Веста змогла витримати настільки значний катаклізм. Очевидно, що численні астероїди V-типу — просто уламки, що розлетілися після зіткнення[Джерело?]. Спектрометричний аналіз свідчить, що у кратері оголено кілька шарів кори Вести і частково — її мантію. На Весті виявлено й інші великі кратери, розмірами до 150 км і глибиною до 7 км. Поверхня Вести суттєво неоднорідна, східна півкуля має вище альбедо, західна ж півкуля темніша, зустрічаються ділянки з аномально низьким альбедо. Вважається, що темніші області відповідають базальтовим рівнинам, аналогам місячних «морів», а світліші — узвишшям із великою кількістю кратерів.

Подальші дослідження[ред.ред. код]

Основні надії на подальше вивчення Вести пов'язано із місією АМС «Dawn», запущеною 27 вересня 2007 року. 2011 року апарат вийшов на орбіту навколо Вести і буде вивчати її протягом 9 місяців, після чого попрямує до Церери.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Веста є найяскравішим астероїдом. Це єдиний астероїд, який ясної ночі можна спостерігати з Землі неозброєним оком, завдяки яскравості її поверхні, розміру, який становить 576 км у поперечнику, та тому, що вона може наближатися до Землі на відстань всього 177 млн км.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «База даних малих космічних тіл JPL: 4 Веста» (англ.). Процитовано 2014.04.30.  Останнє спостереження 2013.03.30.
  2. а б Baer, James; Chesley, Steven R. (2008). «Astrometric masses of 21 asteroids, та an integrated asteroid ephemeris» (PDF). Celestial Mechanics та Dynamical Astronomy 100 (2008) (Springer Science+Business Media B.V. 2007). с. 27–42. doi:10,1007/s10569-007-9103-8Перевірте значення |doi= (довідка). Процитовано 2008-11-11. 
  3. Mueller, T. G.; Metcalfe, L. (2001). «ISO та Asteroids». European Space Agency (ESA) bulletin 108. с. 38. 
  4. Menzel, Donald H.; та Pasachoff, Jay M. (1983). A Field Guide до the Stars та Planets (вид. 2nd). Boston, MA: Houghton Mifflin. с. 391. ISBN 0395348358. 
  5. http://ssd.jpl.nasa.gov/sbdb.cgi?sstr=4
  6. Savage, Don; Jones, Tammy; and Villard, Ray (1995). «Asteroid or Mini-Planet? Hubble Maps the Ancient Surface of Vesta». Hubble Site News Release STScI-1995-20. Архів оригіналу за 2012-07-04. 

Посилання[ред.ред. код]