Пояс Койпера
Пояс Койпера — (від англ. Kuiper belt) — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а. о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а. о. У цій області розташована велика кількість транснептунових об'єктів, найвідомішим (але не найбільшим) серед яких є Плутон.
Зміст |
Історія[ред.]
Різноманітні гіпотези про існування числених невеликих тіл за орбітою Нептуна висловлювали багато дослідників.
1951 року Джерард Койпер висловив припущення, що пояс невеликих тіл за орбітою Нептуна мав існувати в минулому, але наразі його розсіяно Плутоном, і простір, що безпосередньо прилягає до цієї планети, практично порожній[1]. Тривалий час у цій області не було відомо жодного об'єкта, окрім Плутона (відкритого 1930 року) та його супутника Харона (відкрито 1978 року). Тому за цією ділянкою простору міцно закріпилася назва «пояс Койпера».
У серпні 1992 року Девід Джуітт та Джейн Лу з Гарвард-Смітсоніанського центру астрофізики відкрили перший після Плутона транснептуновий об'єкт — (15760) 1992 QB1. У березні 1993 було знайдено друге небесне тіло, до 1996 року їх було вже 32.
До 2005 року стало відомо більше 800 об'єктів поясу Койпера. Міжнародний Астрономічний Союз рекомендує називати відповідні об'єкти транснептуновими, що відповідає їх розташуванню в Сонячній системі та не пов'язано з науковими гіпотезами минулого[1].
Властивості[ред.]
Верхню межу поясу обрано не довільно — за нею спостерігається значне зменшення кількості видимих об'єктів. Причина цього невідома, можливо, простір «вичищається» об'єктом приблизно земної маси.
Об'єкти поясу Койпера поділяються на такі категорії[Джерело?]:
- Класичні об'єкти мають приблизно кругові орбіти з невеликим нахилом, не пов'язані з рухом інших планет (зокрема, із рухом Нептуна). Такі об'єкти інколи називають «к'юбівано» за назвою першого представника 1992 QB1 (його позначення англійською вимовляється як «к'ю бі ван»).
- Резонансні об'єкти утворюють орбітальний резонанс із Нептуном 1:2, 2:3, 2:5, 3:4, 3:5, 4:5 або 4:7. Об'єкти з резонансом 2:3 називають плутино за назвою найвідомішого представника — Плутона.
- Об'єкти розсіяного диску мають великий ексцентриситет орбіти й в афелії можуть віддалятися від Сонця на кількасот астрономічних одиниць.
Вважається, що об'єкти поясу Койпера складаються переважно з затверділих метану, аміаку та води з невеликими домішками органічних речовин, тобто, подібні до кометної речовини. Цим вони відрізняються від астероїдів, які складаються переважно з нелетких мінеральних речовин. Об'єкти в поясі Койпера рухаються здебільшого в площині орбіт планет, на відміну від об'єктів хмари Оорта, які, як припускається, мають сферичний розподіл навколо Сонячної системи.
Загальна маса поясу Койпера в сотні разів перевищує масу поясу астероїдів. За різними оцінками, у поясі має бути від 35 тис.[2] до 70 тис.[3] тіл із діаметром понад 100 км, у той час як у головному поясі астероїдів таких налічується не більше 200[2]. Втім, вважається, що маса об'єктів хмари Оорта має бути ще більшою[Джерело?].
Найбільші об'єкти поясу Койпера[ред.]
| Номер | Назва | Екваторіальний діаметр (км) |
Велика піввісь а. о. |
Перигелій, а. о. |
Афелій а. о. |
Відкритий | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ерида | 2300—2500 | 67.71 | 37.81 | 97.61 | 2005 | ||
| Плутон | 2320 | 39.48 | 29.6 | 49.3 | 1930 | [2 1] | |
| Санта (Santa) = 2003 EL61 | ~1600 | 43.34 | 35.16 | 51.52 | 2005 | ||
| 90377 | 90377 Седна | 1180—1800 | 502 | 76.0 | 928 | 2003 | [2 2] |
| 2005 FY9 | 1100—1700 | 45.64 | 38.71 | 52.57 | 2005 | ||
| 90482 | Орк | ~1600 | 39.45 | 30.8 | 48.1 | 2004 | Плутино |
| Харон | 1270 | 39.48 | 29.6 | 49.3 | 1978 | [2 1] | |
| 50000 | Квавар | 1260±190 | 43.4 | 41.9 | 44.9 | 2002 | |
| 20000 | Варуна | 936±300 | 43.07 | 40.9 | 45.3 | 2002 | |
| 55637 | 2002 UX25 | ~910 | 42.56 | 36.5 | 48.7 | 2002 | |
| 55565 | 2002 AW197 | 890±120 | 47.47 | 41.3 | 53.7 | 2002 | |
| 28978 | Іксіон | <822 | 39.49 | 30.0 | 49.1 | 2001 | Плутино |
- ↑ а б Плутон і Харон утворюють подвійну систему
- ↑ Багато дослідників вважають Седну об'єктом хмари Оорта, а не поясу Койпера.
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ а б Георгий Бурба Ледяные сателлиты Солнца // Вокруг света. — (февраль 2006) (2785).(рос.)
- ↑ а б Пояс Койпера // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 220. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)
- ↑ David Jewitt. «Kuiper Belt Page». Архів оригіналу за 2012-07-04. Процитовано 2012-12-17.
Посилання[ред.]
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
