Повість про Варлаама та Іоасафа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Josaphat.jpg

Повість про Варлаама та Іоасафа — середньовічний роман індійського походження, що походить від переказів про Будду. Відомий у величезному числі перекладів і переробок більш ніж 30-ма мовами народів Азії, Європи й Африки.

Давньослов'янські переклади «Повісті» мали широке поширення в Україні, притчі з неї ввійшли до складу Прологу. Збереглися численні зображення сюжетів «Повісті» на фресках, іконах, книжкових мініатюрах.

Сюжет[ред.ред. код]

В індійського царя Авеніра народжується довгоочікуваний син Іоасаф, якому звіздарі пророкують майбутнє християнського подвижника. Цар-ідолопоклонник поселяє сина в ізольованому від зовнішнього світу палаці, щоб він не міг довідатися ні про християнство, ні про трагічні сторони життя — хвороби і смерті, тому що смутні думи можуть, на думку батька, збудити в Іоасафа інтерес до релігії. Але християнин-пустельник Варлаам проникає в палац під виглядом купця і прилучає Іоасафа до християнської віри. Переборовши люте протиборство батька, Іоасаф стає ревним християнином. Коли Авенір під впливом сина сам приймає хрещення, Іоасаф віддаляється в пустелю і стає пустельником.

Особливе місце в сюжеті займають повчальні притчі, за допомогою яких Варлаам розкриває своєму юному слухачеві моральні заповіти християнства. Особливе поширення в давньоукраїнській писемності набула «Притча про єдинорога». У ній розповідається, як людина, втікаючи від дивовижного звіра-єдинорога, падає в рів. Їй вдається вчепитися за гілки дерева, що росло на краю рову. Корені дерева безупинно гризуть дві миші — чорна і біла, а падіння дерева, разом з людиною, яка перебуває на ньому, очікує на дні дракон. Але людина проте з насолодою куштує мед, який сочиться з листя дерева. Далі іде роз'яснення алегорії: єдиноріг — смерть, рів — наш світ, дерево — життєвий шлях: його постійно вкорочують дві миші — день і ніч, Дракон — «черево пекла», мед — радості життя. Притча засуджує людей, які, думаючи лише про земні радості, забувають про неминучу смерть і порятунок душі.

Видання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кирпичников А. И. Греческие романы в новой литературе: Повесть о Варлааме и Иоасафе. — Харьков, 1876;
  • Творогов О. В. Переводная беллетристика XI — XIII вв.// Истоки русской беллетристики. — С. 154—163;
  • Кузнецов Б. И. Повесть о Варлааме и Иоасафе: К вопросу о происхождении // ТОДРЛ. — 1979. — Т. 33. — С. 238—245;
  • Лебедева И. Н. Повесть о Варлааме и Иоасафе // Словарь книжников. — Вып. 1. — С. 349—352.