Принцип пересічності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Принцип пересічності (іноді також дещо помилково називається Принципом посередності) — принцип у філософії науки, що полягає в твердженні того, що ні Земля, ні люди на ній не є чимось особливим у Всесвіті. Принцип стверджує, що існує або можливе існування великої кількість планет і цивілізацій подібної до нашої. Цей принцип є узагальненням принципу Коперника, який стверджує те ж саме тільки для Землі як планети.

До тих пір, поки не виявлені інші розумні істоти у Всесвіті, даний Принцип є лише припущенням. Земля, як планета, звичайно ж пересічна, але людина, як істота, що володіє самосвідомістю, поки унікальна, а не зовсім пересічна у Всесвіті. Тому нинішню ситуацію можна ідентифікувати як невизначену, роздвоєну: ні Принцип пересічності, ні його протилежність, яку умовно можна назвати Принцип унікальності, не підтверджені (але й не спростовані) наглядовими фактами.

Принцип пересічності є протилежністю антропному принципом. У своїй філософській праці «Сума технології» Станіслав Лем явно користується цим принципом при аналізі єдиності життя у Всесвіті.

Див. також[ред.ред. код]


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.