Станіслав Лем
| Станіслав Лем | |
| Stanisław Lem | |
 |
|
| При народженні: | Stanisław Lem |
|---|---|
| Дата народження: |
12 вересня 1921 |
| Місце народження: |
Львів, Польща (зараз Україна) |
| Дата смерті: |
27 березня 2006 (84 роки) |
| Місце смерті: |
Краків, Польща |
| Національність: | поляк[1] |
| Громадянство: |  Польща |
| Мова творів: | польська |
| Рід діяльності: | прозаїк, есеїст, футуролог |
| Роки активності: | 1946 — 2006 |
| Напрямок: | література |
| Жанр: | наукова фантастика |
| http://www.lem.pl/ | |
Стані́слав Ле́м (пол. Stanisław Lem; 12 вересня 1921, Львів — 27 березня 2006, Краків) — польський письменник-фантаст. Найпопулярніший польський письменник за кількістю мов, на які перекладено його твори[2].
Зміст |
Життєвий і творчий шлях [ред.]
Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у книзі «Високий Замок» (1966). Батько його, Самуїл Лем був військовим лікарем австро-угорської армії[3], тож і майбутній письменник, закінчивши 2-гу гімназію (тепер 8-ма школа, що знаходиться на вул. Підвальній, 2), 1939 року вступив до медичного інституту в рідному місті. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання. Після кількарічних блукань у воєнному лихолітті (відображених у трилогії «Незмарнований час»), юнак опинився у Кракові й вступив на медичний факультет Ягеллонського університету.
Ще студентом він 1946 року друкував оповідання, а в 1948 році написав роман «Шпиталь перетворення», який згодом включив до трилогії «Незмарнований час», значно «обтесавши» його під тиском тодішньої догматичної критики. Але й це не допомогло, і опублікувати трилогію він зміг лише 1955 року, коли змінилася політична ситуація в країні.
Можливо, саме невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику. 1951 року вийшла у світ його книга «Астронавти». Успіх додав снаги, і письменник почав працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу. «Сезам» (1954), «Маґелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Ійона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Навала з Альдебарана» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Соляріс» (1961), «Вихід на орбіту» (1962), «Місячна ніч» (1963), «Казки роботів» (1964), «Непереможений» (1964), «Кіберіада» (1965), «Полювання» (1965), «Рятуймо космос» (1966), «Розповіді про пілота Піркса» (1968), «Ідеальна порожнеча» (1971), «Маска» (1976), «Нежить» (1978), «Повторення» (1979), «Ґолем XIV» (1981) та чимало інших творів. 1988 року вийшов у світ ще один роман письменника «Фіаско».
Переважно це були твори класичної наукової фантастики (англ. Science Fiction) про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні («Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення»). Чимало зробив Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Сума технологій» («Summa Technologiae») (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (у 2-х томах, 1970), «Уявна величина» (1973), «Роздуми та шкіци» (1975), «Бібліотека XXI століття» (1986)).
Брався С.Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959).
Характеристика творчості [ред.]
Головні герої творів Станіслава Лема: Ійон Тихий, пілот Піркс, професор Тарантоґа, вчені роботи Трурль та Кляпавцій. Кожен із них має свою «шухлядку», слугуючи за «фірмовий знак» певного піджанру, і їх неможливо уявити собі героями одного й того ж твору (скажімо, пілота Піркса та конструктора Трурля). Виробивши спочатку у книгах-циклах «Зоряні щоденники», «Розповіді про пілота Піркса» та «Кіберіада» своєрідні чисті культури трьох напрямків літературної фантастики (класична Science Fiction, белетризована фантастико-футурологічна есеїстика, пародійно-сатиричні «казки роботів»), Лем потім не раз повертається до згаданих циклів, додаючи нові й нові розповіді. Так, одна з його книг «Suplement» («Додаток») цілком складається з нових історій про Ійона Тихого, Трурля та Піркса.
Перші новели циклу «Кіберіада», в якому автор об'єднав «Казки роботів», власне «Кіберіаду» та всі твори, що розповідають про пригоди конструкторів Трурля і Кляпавція, вийшли у світ у 1960-х роках. Шанувальники фантастики, які підійшли до книги з традиційною міркою, були, певно, здивовані. Адже сюжети більшості «казок роботів» цілком традиційні, фольклорні, із тих, що їх назбирав і розклав по структуралістичних поличках іще В.Пропп, хіба що де-не-де іронічно перекручені. «Фантастичність» книжки також була досить несерйозна, бурлескна — замісь фольклорних вогнедишних зміїв у ній діяли якісь кібернетичні потвори, хоча і з цілком аналогічними функціями; місце «тридев'ятих царств» посіли віддалені галактики — оце й уся фантастика. Отже, спародійовані сюжети, спародійовані реалії, а що ж справжнє? Чи вся книга — лише пародія? Аж ніяк. Вдумливий читач знаходив у ній чимало дотепних спостережень цілком сучасноі дійсності, гіркувато-іронічних, але досить глибоких роздумів про людину й людство.
Через кільканадцять років по виході «Кіберіади» Лем помістив у книзі «Маска» ще одну казку — розділ під назвою «Цифраньове виховання», що складається зі вступу та двох новел. Перша новела, що має назву «Розповідь першого розмороженого», незважаючи на увесь традиційний для «Кіберіади» антураж, не містить ані чогось фантастичного (навіть у фольклорному розумінні), ані навіть футурологічного, оскільки всі алюзії спрямовано тут винятково в минуле, давне й недавнє. Отже, це своєрідна ретрологія у стилі Science Fiction. Лемові вдалося надрукувати її аж через десятиріччя після самої книги, бо «Розповідь…» — дошкульна, безжальна і насмішкувата пародія на сталінізм. Саме на сталінізм, як на втілену концепцію казарменого соціалізму, а не лише на «сталінщину», адже Лем не оминув своєю увагою ані ефемерних «відлиг», ані кишенькової гласності «у межах згори дозволеного», ані маріонеткових «демократизацій», які усе міняють, нічого не змінюючи.
«Цифраньове виховання» містить ще й «Розповідь другого розмороженого» — не менш гостру й дошкульну сатиру на сучасне суспільство, на дегуманізаційні процеси, що в ньому відбуваються. Це твір, який ніби стоїть на межі між пародійно-сатиричною фантастикою та белетризованою есеїстикою — жанром, до якого Лем звертався дуже охоче й досить успішно. Доказом цього є повість «Голос Господа». Твір, написаний як спогади вченого-математика Гоґарта про його участь у науковому проекті Master's Voice, розповідає про спробу розшифрування «зоряного листа» — таємничих сиґналів, що напливають до Землі з певної точки Всесвіту у формі нейтринного випромінювання. Найвидатніші науковці — математики, фізики, хіміки, лінгвісти, філософи — об'єднують своі зусилля для розкриття таємниці «листа». Власне, це їх об'єднують, а не вони самі себе — урядовий проект під назвою Master's Voice тримається в цілковитій таємниці, його виконавці працюють ізольовано десь у пустелі, в лабораторіях, збудованих для якихось військових досліджень. Навіть назва проекту — «Голос Господа» — відбиває двозначність їхнього становища, бо не ясно, чийого голосу слід більше слухатися — Космосу чи Вашингтону, як жартує один із персонажів.
Вчені досягають безперечних успіхів — відкривають ряд нових явищ і законів у різноманітних сферах знань, навіть синтезують за допомогою «зоряного листа» дивовижну субстанцію. Але чи ці успіхи є успіхами в осягненні змісту «листа», чи «лист» просто послужив імпульсом для вивчення земної природи, земних законів? Та й не лише природи, а передусім людства: показово, що тільки-но синтезована субстанція розкриває можливість створення нової надпотужної зброї, одразу ж саме на цьому зосереджуються основна увага й зусилля, а коли ця надія зникає, послаблюється й урядовий інтерес до «зоряного листа». Хоґарт, від чийого імені ведеться розповідь, доходить висновку, що космічне послання має за адресата цивілізацію зовсім іншого рівня, аніж земна, яку роздирають внутрішні конфлікти, яка витрачає свої сили у братовбивчих змаганнях.
Остання книга Станіслава Лема [ред.]
Такою є видана по смерті письменника в липні 2006 року у видавництві «Wydawnictwo Literackie» (Краків, Польща) посмертна збірка останніх текстів Станіслава Лема — «Раса хижаків. Останні тексти» (Stanisław Lem, «Rasa drapieżców. Teksty ostatnie»).
Фактично це збірка останніх публікацій Лема, які двічі на місяць друкувалися у тижневику «Tygodnik Powszechny». Редактор Томаш Фіалковський (Tomasz Fiałkowski) у післямові так визначив жанр цих публікацій: "Ці статті не є політичною публіцистикою: це радше спроба діагностування стану світу у всій його складності, сплетіння різнорідних ниток, сусідство яких часто вражає, але завжди є вмотивованим”.
Спектр зацікавлень пана Лема був дуже широким, йому була притаманна манера несподівано змінювати об’єкт обговорення. Тематика його виступів надзвичайно різноманітна: тенденції розвитку суспільства, роль інтелектуалістів у сучасному світі, тероризм, війни, стихійні лиха, політика і політики Польщі та світу, література і наука, деградація людства, конфлікт і співіснування цивілізацій, культур та релігій – це все переплітається в кожній з публікацій.
Це прискіплива хроніка подій, написана людиною небайдужою, мудрою і досвідченою.
Бібліографія [ред.]
Похилим текстом виділені офіційні переклади.
Романи [ред.]
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1951 | Астронавти | Astronauci |
| 1955 | Лікарня перетворення | Szpital Przemienienia |
| 1955 | Магелланова хмара | Obłok Magellana |
| 1955 | Розслідування | Śledztwo |
| 1959 | Едем | Eden |
| 1961 | Повернення з зірок | Powrót z gwiazd |
| 1961 | Рукопис, знайдений у ванні | Pamiętnik znaleziony w wannie |
| 1961 | Соляріс | Solaris |
| 1964 | Непереможний | Niezwyciężony |
| 1966 | Високий Замок | Wysoki zamek |
| 1968 | Голос неба | Głos Pana |
| 1971 | Футурологічний конгрес | Kongres futurologiczny |
| 1976 | Нежить | Katar |
| 1982 | Огляд на місці | Wizja lokalna |
| 1987 | Мир на Землі | Pokój na Ziemi |
| 1987 | Фіаско | Fiasko |
Цикли повістей і оповідань [ред.]
Казки роботів [ред.]
Казки роботів (пол. Bajki robotów) — серія з 12 оповідань, опублікована 1964 р. в однойменному збірнику (крім оповідання «Загадка»).
| Рік видання |
Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1964 | Троє електрицарів | Trzej elektrycerze |
| 1964 | Уранові вуха | Uranowe uszy |
| 1964 | Як Ерг Самозбудник блідавця переміг | Jak Erg Samowzbudnik Bladawca pokonał |
| 1964 | Скарби короля Біскаляра | Skarby krola Biskalara |
| 1964 | Дві потвори | Dwa potwory |
| 1964 | Біла смерть | Biała śmierć |
| 1964 | Як Мікромил і Гігаціян таке вчинили, що туманності порозбігалися | Jak Mikromil i Gigacyan ucieczkę mgławic wszczeli |
| 1964 | Казка про цифрову машину, що змагалася з драконом | Bajka o maszynie cyfrowej, co ze smokiem walczyła |
| 1964 | Радники короля Гідропса | Doradcy króla Hydropsa |
| 1964 | Автоматеїв друг | Przyjaciel Automateusza |
| 1964 | Король Глобарес і мудреці | Król Globares i mędrcy |
| 1963 | Казка про короля Мурдаса | Bajka o królu Murdasie |
| 1992 | Загадка | Zagadka |
Кіберіада [ред.]
Кіберіада (пол. Cyberiada) — низка філософських притч, які продовжують теми, підняті в циклі «Казки роботів». Оповіданняя публікувалися в декількох збірниках з 1964 по 1979 рр.
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва | |
|---|---|---|---|
| 1964 | Як уцілів Всесвіт | Jak ocalał swiat | |
| 1964 | Трурлева машина | Maszyna Trurla | |
| 1964 | Велика прочуханка | Wielkie lanie | |
| Сім подорожей Трурля і Клапавція: | |||
| 1965 | Подорож перша, або Гарганціянова пастка | Wyprawa pierwasza, czyli pulapka Gargancjana | |
| 1965 | Подорож перша «А», або Трурлів Електрибалт | Wyprawa pierwasza A, czyli Eletrybalt Trurla | |
| 1965 | Подорож друга, або пропозиція короля Жорстокія | Wyprawa druga, czyli oferta króla Okrucyusza | |
| 1965 | Подорож третя, або Дракони ймовірності | Wyprawa trzecia, czyli smoki prawdopodobieństwa | |
| 1965 | Подорож четверта, або про те, як Трурль, заради врятування королевича Пантарктика від мук кохання, застосував жінотрон і як потім довелося вдатись до дітомета | Wyprawa czwarta, czyli o tym, jak Trurl kobietron zastosował, królewicza Pantarktyka od mąk miłosnych chcąc zbawić, i jak potem do użycia dzieciomiotu przyszło | |
| 1965 | Подорож п'ята, або Жарти короля Балеріона | Wyprawa piąta, czyli o figlach króla Baleryona | |
| 1965 | Подорож п'ята «А», або Трурлева консультація | Wyprawa piąta A, czyli konsultacja Trurla | |
| 1965 | Подорож шоста, або Як Трурль і Кляпавцій Демона Другого Порядку створили, щоб подолати розбійника Морданя | Podróz szósta, czyli jak Trurl i Klapaucjusz demona drugiego rodzaju stworzyli, aby zboja Gebona pokonać | |
| 1965 | Подорож сьома, або як власна досконалість привела Трурля до біди | Podróż siódma, czyli o tym, jak własna doskonałość Trurla do złego przywiodła | |
| 1965 | Про королевича Фериція і королівну Кришталю | O królewiczu Ferrycym i królewnie Krystali | |
| 1965 | Казка про три машини-оповідачки короля Геніальйона | Bajka o trzech maszynach opowiadających króla Genialona | |
| 1965 | Альтруїзин, або оповідь про те, як пустельник Добрицій захотів ощасливити Космос і що з того вийшло | Altruizyna, czyli Opowieść prawdziwa o tym, jak pustelnik Dobrycy Kosmos uszczęsliwić zapragnął i co z tego wynikło | |
| 1971 | Щаспобут | Kobyszcze | |
| 1976 | Цифраньове виховання | Edukacja Cyfrania | |
| 1979 | Повтор | Powtorka | |
Розповіді про пілота Піркса [ред.]
Розповіді про пілота Піркса (пол. Opowieści o pilocie Pirxie) — цикл науково-фантастичних оповідань, об'єднаних спільним героєм — пілотом Пірксом. До циклу входить роман «Фіаско». Перше окреме видання — 1968 рік; доповнене, з оповіданням «Ананке» — 1973.
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1959 | Випробування | Test |
| 1963 | Умовний рефлекс | Odruch warunkowy |
| 1959 | Патруль | Patrol |
| 1959 | Альбатрос | Albatros |
| 1961 | Термінус | Terminus |
| 1963 | Полювання | Polowanie |
| 1965 | Розповідь Піркса | Opowiadanie Pirxa |
| 1965 | Випадок | Wypadek |
| 1968 | Розправа | Rozprawa |
| 1971 | Ананке | Ananke |
Зоряні щоденники Ійона Тихого [ред.]
Зоряні щоденники (пол. Dzienniki gwiazdowe) — цикл фантастичних оповідань, присвячених вигаданому астронавту і досліднику космосу Ійону Тихому.
До циклу такожж входять романи «Мир на Землі», «Огляд на місці», «Футурологічний конгрес», цикл «Зі спогадів Ійона Тихого».
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1964 | 147 вихорів | Podróz siodma |
| 1966 | Подорож восьма | Podróz ósma |
| 1960 | Подорож одинадцята | Podróz jedenasta |
| Подорож дванадцята | Podróz dwunasta | |
| 1956 | Подорож тринадцята | Podróz trzynasta |
| 1956 | Подорож чотирнадцята | Podróz czternasta |
| 1971 | Подорож вісімнадцята | Podróz osiemnasta |
| 1971 | Подорож двадцята | Podróz dwudziesta |
| 1971 | Подорож двадцять перша | Podróz dwudziesta pierwsza |
| 1954 | Подорож двадцять друга | Podróz dwudziesta druga |
| 1954 | Подорож двадцять третя | Podróz dwudziesta trzecia |
| 1953 | Подорож двадцять четверта | Podróz dwudziesta czwarta |
| 1954 | Подорож двадцять п'ята | Podróz dwudziesta piąta |
| 1954 | Подорож двадцять шоста | Podróz dwudziesta szósta |
| 1966 | Подорож двадцять восьма | Podróz dwudziesta ósma |
| 1999 | Остання подорож Ійона Тихого | Ostatnia podróz Ijona Tichego |
| 1993 | Користь з дракона | Pozytek ze smoka |
Зі спогадів Ійона Тихого [ред.]
Зі спогадів Ійона Тихого (пол. Ze wspomnień Ijona Tichego) — цикл гумористичних оповідань про пригоди космонавта Ійона Тихого.
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1960 | Зі спогадів Ійона Тихого: I. Професор Коркоран. | Ze wspomnien Ijona Tichego: I. Profesor Corcoran. |
| 1960 | Винахід професора Декантора | Ze wspomnien Ijona Tichego: II. Profesor Decantor. |
| 1960 | Зі спогадів Ійона Тихого: III. Професор Зазул. | Ze wspomnien Ijona Tichego: III. Profesor Zazul. |
| 1961 | Зі спогадів Ійона Тихого: IV. Фізик Мольтеріс. | Ze wspomnien Ijona Tichego: IV. Fizyk Molteris. |
| 1962 | Зі спогадів Ійона Тихого: V. Пральна трагедія. | Ze wspomnien Ijona Tichego: V. Tragedia pralnicza. |
| 1964 | Клініка доктора Вліпердіуса | Zakład doktora Vliperdiusa |
| 1964 | Доктор Діагор | Doktor Diagoras |
| 1964 | Рятуймо Космос (Відкритий лист Ійона Тихого) | Ratujmy kosmos (List otwarty Ijona Tichego) |
| 1976 | Професор Доньда | Profesor A. Dońda |
Абсолютний вакуум [ред.]
Абсолютний вакуум (пол. Doskonała próżnia) — збірник рецензій на неіснуючі книги. Уперше повністю видано 1971 року.
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1971 | Абсолютний вакуум | Doskonała próżnia |
| 1971 | Marcel Coscat: «Les Robinsonades» | Marcel Coscat: «Les Robinsonades» |
| 1970 | Патрик Ганнаган: «Гігамеш» | Patrik Hannahan: «Gigamesh» |
| 1971 | Саймон Меррілл: «Sexplosion» | Simon Merrill: «Sexplosion» |
| 1970 | Alfred Zellerman: «Gruppenfürer Louis XVI» | Alfred Zellerman: «Gruppenfürer Louis XVI» |
| 1971 | Solange Marriot: «Rien du tout, ou la consequence» | Solange Marriot: «Rien du tout, ou la consequence» |
| 1971 | Joachim Fersengeld: «Perykalypsis» | Joachim Fersengeld: «Perykalypsis» |
| 1971 | Gian Carlo Spallanzani: «Idiota» | Gian Carlo Spallanzani: «Idiota» |
| 1971 | «Do Yourself a Book» | «Do Yourself a Book» |
| 1970 | Куно Млатьє: «Одіссей з Ітаки» | Kuno Mlatje: «Odys z Itaki» |
| 1971 | Raymond Seurat: «Toi» | Raymond Seurat: «Toi» |
| 1970 | Alistar Waynewright: «Being Inc.» | Alistar Waynewright: «Being Inc.» |
| 1970 | Wilhelm Klopper: «Die Kultur als Fehler» | Wilhelm Klopper: «Die Kultur als Fehler» |
| 1971 | Cesar Kouska: «De Impossibilitate Vitae»; «De Impossibilitate Prognoscendi» | Cesar Kouska: «De Impossibilitate Vitae»; «De Impossibilitate Prognoscendi» |
| 1974 | Arthur Dobb: «Non serviam» | Arthur Dobb: «Non serviam» |
| 1971 | Альфред Теста: «Нова космогонія» | Alfred Testa: «Nowa Kosmogonia» |
Уявна величина [ред.]
Уявна величина (пол. Wielkość urojona) вперше видана польським видавництвом «Wydawnictwa Czytelnik» 1973 году. Складається з оглядів вигаданих книжок і рекламного проспекту до вигаданої «Екстелопедії Вестранда». Продовжує серію «літературних містифікацій», розпочату в книзі «Абсолютна пустота».
| Рік видання | Переклад назви | Ориганальна назва |
|---|---|---|
| 1973 | Цезарій Стшибіш. Некробії. | Cezary Strzybisz: «Necrobie» |
| 1973 | Реджинальд Гуллівер. Ерунтика. | Reginald Gulliwer: «Eruntyka» |
| 1973 | Історія бітичної літератури у п'яти томах | Juan Rambellais… Historia literatury bitycznej |
| 1973 | Вестрандівська екстелопедія в 44 магнітомах | Ekstelopedia Vestranda w 44 magnetomach |
| 1973 | Голем XIV | Golem XIV |
Бібліотека XXI століття [ред.]
Бібліотека XXI століття (пол. Biblioteka XXI wieku) видана 1986 року. Книга продовжує серію літературних вигадок.
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1980 | Провокація | Prowokacja |
| 1982 | J. Johnson and S. Johnson: «One human minute» | Jedna minuta |
| 1983 | Das kreative Vernichtungsprinzip. The World as Holocaust | Das kreative Vernichtungsprinzip. The World as Holocaust |
| 1983 | Weapon System of the Twenty First Century or The Upside-down Evolution | Weapon System of the Twenty First Century or The Upside-down Evolution |
Повісті і оповідання, що не ввійшли в цикли [ред.]
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1946 | Людина з Марса | Człowiek z Marsa |
| 1947 | Кінець світу о восьмій | Koniec świata o ósmej |
| 1954 | Клієнт бога | Klient Panaboga |
| 1954 | Кришталева куля | Kryształowa kula |
| 1954 | ЕСІП | Electronic Subversive Ideas Detector |
| 1956 | Пацюк у лабіринті | Szczur w labiryncie |
| 1957 | Автоінтерв'ю | Autowywiad |
| 1958 | Вторгнення | Inwazja |
| 1958 | Друг | Przyjaciel |
| 1959 | Вторгнення з Альдебарану | Inwazja z Aldebarana |
| 1959 | Молот | Młot |
| 1959 | Темрява та пліснява | Ciemność i pleśń |
| 1959 | Вихід | Exodus |
| 1961 | Формула Лімфатера | Formuła Lymphatera |
| 1964 | Правда | Prawda |
| 1965 | Двоє молодих людей | Dwóch młodych ludzi |
| 1972 | 137 секунд | 137 sekund |
| 1976 | Маска | Maska |
| 1983 | Моє життя | Mein Leben |
| 1996 | Матрац | Materac |
| 1996 | Пітвалі XXI століття | Pitvale XXI wieku |
П’єси [ред.]
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва | |
|---|---|---|---|
| 1955 | Чи Ви існуєте, містере Джонс? | Czy Pan istnieje, Mr. Johns? | |
| 1963 | Вірний робот | Wierny robot | |
| 1971 | Листований пиріг | Przekładaniec | |
| 1976 | Місячна ніч | Noc księżycowa | |
| П’єси про професора Тарантогу: | |||
| 1963 | Подорож професора Тарантоги | Wyprawa profesora Tarantogi | |
| 1963 | Чорна кімната професора Тарантоги | Czarna komnata profesora Tarantogi | |
| 1963 | Дивний гість професора Тарантоги | Dziwny gość profesora Tarantogi | |
| 1975 | Приймальні години професора Тарантоги | Godzina przyjęć profesora Tarantogi | |
Філософія, футурологія та публіцистика [ред.]
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1957 | Діалоги | Dialogi |
| 1964 | Сума технології | Summa technologiae |
| 1968 | Філософія випадку | Filozofia przypadku |
| 1970 | Фантастика та футурологія | Fantastyka i futurologia |
| 1996 | Таємниця китайської кімнати (збіринк ессе) | Tajemnica chińskiego pokoju |
| 1999 | Мегабітова бомба (збірник ессе) | Bomba megabitowa |
| 2000 | Миттєвість (збірник ессе) | Okamgnienie |
| 2003 | Мій погляд на літературу | Mój pogląd na literaturę |
| 2006 | Раса хижаків | Rasa drapieżców |
Українські переклади [ред.]
- Станіслав Лем «Повернення з зірок» (Львів: «Каменяр», 1965), (Переклад І.Бречак, А.Кисіль, С.Скирта)
- Станіслав Лем «Голем XIV» (Переклад Юрія Попсуєнка) в збірці "У сріблястій місячній імлі", Київ, "Веселка", 1986
- Станіслав Лем «Кіберіада» (Київ, «Дніпро», 1990) (Збірка творів С. Лема, в т.ч.: «Казки роботів», «Сім подорожей Трурля і Кляпавція», «Голем XIV», «Нежить», «Голос неба» та ін.), - 815 с. ISBN 5-308-00727-6
- Станіслав Лем «Фіаско» (Київ: Всесвіт, 1990, №№2-5) (переклад Дмитра Андрухіва)
- Станіслав Лем «Соляріс» (Київ, ВВФ «Котигорошко» ЛТД, 1996) (Переклад Дмитра Андрухіва), — 190 с. ISBN 5-7707-7796-6
- Станіслав Лем «Високий Замок» (Львів: ЛА «Піраміда», 2002) (Переклад Лариси Андрієвської), — 164 с. ISBN 966-7188-67-1
- Станіслав Лем «Апокрифи» (Львів: Літопис, 2002, 456 с.)
- Станіслав Лем «Голем XIV» (Львів: Літопис, 2002, 144 c.)
Пам'ять [ред.]
- На честь Лема названа мала планета 3836 Lem, відкрита 22 вересня 1979 М. С. Черних в Кримській астрофізичній обсерваторії.
Примітки [ред.]
- ↑ Хоча батьки Станіслава Лема мали єврейське походження, його було виховано як католика (згодом він ідентифікував себе як атеїст).
- ↑ Literatura (poland.gov.pl) (пол.)
- ↑ «Станіслав Лем. Блискуча випадковість». «Дзеркало тижня» № 17 (797) 30 квітня — 14 травня 2010. Автори: Катерина Паньо, Тарас Паньо
Посилання [ред.]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Станіслав Лем |
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Stanisław Lem |
- Офіційна сторінка письмениика (англ.) (пол.)
- Станіслав Лем українською
- Юлія Косинська, Олег Крук «Станіслав Лем: "Я зробив усе, що вважав найголовнішим"» «Дзеркало тижня» № 51 (375) 29 грудня 2001
