Позаземна цивілізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поштова марка 1967 р. в СРСР, 16 копійок - супутник позаземної цивілізації

Позаземні цивілізації — гіпотетичні цивілізації, відмінні від нашої, які виникли і розвивалися не на Землі. Існування (так само як і неіснування) позаземних цивілізацій не доведено, проте статистично можливе[1][2]. Поняття використовується головним чином в фантастиці, уфологічних теоріях.

Походження гіпотези[ред.ред. код]

Наукова ідея позаземних цивілізацій з'явилася в XVII столітті у зв'язку з появою геліоцентричної системи світу Коперника і винаходом телескопу Галілеєм. На Місяці були виявлені гори і долини, і було зроблено припущення про існування місячних аборигенів«селенітів». Пізніше було висловлено припущення про існування марсіан. У міру дослідження Сонячної системи передбачуване місцезнаходження позаземних цивілізацій переносилося углиб космосу.

Гіпотеза про існування позаземних цивілізацій виходить з уявлень про природне походження життя на Землі і її еволюції. Якщо виникнення життя, а потім і розумного життя — природний процес, то подібне могло відбутися і в будь-якому іншому місці, де є відповідні умови. Хоча, за сучасними уявленнями, решта планет нашої системи, швидше за все, позбавлені життя, Сонячна планетна система не єдина: Сонце — одна з сотень мільярдів зірок нашої галактики. Дослідження показують, що навколо багатьох інших зірок також обертаються планети (які називають екзопланетами). Сама наша Галактика — також не єдина галактика Всесвіту. У телескоп спостерігаються мільярди галактик, багато з яких дуже схожі на нашу.

Проблема першого контакту[ред.ред. код]

Докладніше у статті Перший контакт (фантастика)

Безпосередній контакт при поточному рівні науково-технічного прогресу неможливий через величезні міжзоряні відстані, якщо тільки інші цивілізації не володіють гіперпросторовими технологіями.

Тим не менше, в принципі, можливий контакт на відстані[3]. Вже неодноразово відбувались спроби відправити у космос сигнали, які могли бути отриманими та розшифрованими позаземними цивілізаціями. Найвідоміший з таких проектів — METI (англ. Active SETI). Однак, навіть якщо гіпотетичні «брати по розуму» зможуть прийняти наш сигнал, є ймовірність того, що вони настільки відрізняються від нас, що не зможуть зрозуміти його.

Аргументи прибічників та опонентів щодо НАЯ[ред.ред. код]

Аргументи, що висуваються супротивниками інопланетного походження НАЯ.

Довід № 1 - неможливість подолання величезних відстаней від найближчих зірок до Землі, які вимагають занадто великого часу і занадто великої витрати енергії

У фізиці швидкість руху в вакуумі обмежується швидкістю світла (близько 300 000 км / с). Однак слід зауважити, що сама теорія відносності вимагає нової ретельної перевірки, вона кардинально застаріла за століття, і тому її не можна вважати головним аргументом противників інопланетного походження НЛО з причини неможливості подолання величезних відстаней в лічені миті. В історії науки накопичилося достатньо доказів того, що теорія відносності не може відповісти на всі питання сучасної фізики, як це раніше не змогли зробити доейнштейнівські закони Ньютона:

1. У квітні 1971 р. Американською академією наук було оголошено, що дві складових частини зоряного джерела радіовипромінювання, квазара ЗС-279, розлітаються зі швидкістю, яка у десять разів перевищує світлову.
2. Стаття Адріана Беррі в Daily Telegraph оповідає про роботу професора фізики Прінстонського університету Джона А. Уїлера, який вважав, що при здійсненні міжзоряних перельотів космічний корабель міг проходити через гіперпростір, в порожнечі якого простору і часу взагалі не існує, досягаючи самих далеких зірок майже миттєво.
3. Джузеппе Дзунгрі висунув теорію, яка об'єднує всю енергію у Всесвіті в єдине ціле і пояснює спосіб руху НАЯ.
4. Засновник космічної біофізики професор Марко Тодесчіні з Бергамо у своїй науковій роботі логічно спростував основоположні концепції Ейнштейна у відношенні швидкості світла і тяжіння.
5. Група американських вчених отримала премію Румфорда за відкриття можливості існування в вакуумі швидкостей в 7000 разів перевищують швидкість світла.
6. У 2008 р. астрофізики з американського Університету Бейлора розробили математичну модель гіперпросторового приводу. У теорії це пристрій дозволяє долати величезні відстані за мінімум часу. Двигун здатний розвинути швидкість в 10 в 12 ступіні перевищує швидкість світла (до сусідньої галактики можна було б долетіти за пару годин). Механізм дії приводу заснований на принципі двигуна деформації простору, який запропонував у 1994 р. мексиканський фізик Мігель Алькубіерре. Вченим залишилося допрацювати модель і зробити точніші розрахунки.

Екзопланети[ред.ред. код]

24 квітня 2007 року вчені з Європейської Південної обсерваторії в Ла-Сілья, Чилі, заявили, що ними була знайдена перша схожа на Землю планета. Планета, відома як Gliese 581 c, орбіта якої пролягає в зоні життя своєї зірки Gliese 581, червоного карлика, до якого відстань становить становить 20,5 світлових років (194 трлн км) від Землі. Спочатку існувала думка, що на цій планеті може міститися рідка вода, але останнє комп'ютерне моделювання клімату на Gliese 581 c Вернера фон Блоха і його команди в інституті Німеччини для вивчення змін клімату показують, що діоксид вуглецю і метану в атмосферу створить зникаючий парниковий ефект.

29 травня 2007 Associated Press опублікувала доповідь про те, що вчені визначили двадцять вісім нових екстра-сонячних планетних тіл. Одна з цих знову відкритих планет, як кажуть, має багато спільного з Нептуном.

Позасонячні планети виявляються на регулярній основі з 1992 року. На 2 лютого 2011 кількість планет становить 525.

Класифікація[ред.ред. код]

Кардашев Микола Семенович запропонував розрізняти гіпотетичні позаземні цивілізації за рівнем їхнього енергоспоживання на декілька типів:

  • І тип - енергоспоживання цивілізацією енергії, яку одержує материнська планета від центральної зірки.
  • ІІ - енергоспоживання цивілізацією енергії, яку випромінює центральна зірка.
  • ІІІ - енергоспоживання цивілізацією енергії, яку випромінює галактика.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Внеземные цивилизации. Труды совещания. Бюракан. Май 1965 г. Ереван. 1965.
  • Костюк Н.Т.Космос і життя. К.:Політвидав України. 1965.
  • Шкловский И.С.Вселенная. Жизнь. Разум. М.:Наука. 1976.
  • Рубцов В. В., Урсул А. Д. Проблема Внеземных Цивилизаций. — 2-е, доп. изд. — Кишинёв: Штиинца, 1988. — 2500 экз. — ISBN 5-376-00463-5.
  • А. Л. Зайцев Вероятность обнаружения земных радиосигналов враждебной суперцивилизацией (рус.) // гл. ред. Ю. В. Гуляев Журнал радиоэлектроники : электронный журнал. — РАН, май 2008. — № 5.

Посилання[ред.ред. код]


Наукова фантастика Це незавершена стаття про наукову фантастику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Космос Це незавершена стаття про космос або космічний політ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.