Провулок Грабовського (Харків)
| Провулок Грабовського Харків | |
|---|---|
.jpg) Вигляд провулку з вулиці Римарської | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Шевченківський район |
| Назва на честь | Павла Грабовського |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 100 м |
| Координати початку | 49°59′42″ пн. ш. 36°13′56″ сх. д. / 49.9951306° пн. ш. 36.2324667° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′43″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д. / 49.995278° пн. ш. 36.231194° сх. д. |
| поштові індекси | 61057 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Історичний музей |
| Рух | односторонній в бік Римарської |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 4 |
| Архітектурні пам'ятки | № 4 |
| Забудова | багатоповерхова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450120 |
| Мапа | |
 | |
 Провулок Грабовського у Вікісховищі | |
Прову́лок Грабо́вського — провулок у Шевченківському районі Харкова, у районі театру ім. Шевченка. Довжина 100 метрів. Починається від вулиці Сумської. Закінчується на перетині з Римарською вулицею. Провулок розташований між будівлею театра ім. Шевченка з однієї сторони та багатоповерховими будинками початку XX сторіччя — з іншої. Названий на честь українського поета-лірика Павла Грабовського, який навчався та жив у Харкові.
Рух провулком односторонній — з вулиці Сумської в бік Римарської[1].
Історія[ред. | ред. код]
Провулок Грабовського прокладений у кінці XIX — на початку XX століття. У той же час була сформована його забудова. Провулок Грабовського раніше називався Театральним, 2-м Сумським і 2-м К. Лібкнехта[2].
Під час Другої світової війни в провулку Грабовського у березні 1943 року йшли вуличні бої[3].
Будівлі[ред. | ред. код]
Провулок Грабовського є адресою лише однієї будівлі — будинку №4. Цей колишній прибутковий будинок споруджений у 1905 (можливо, у 1903) році за проєктом архітекторів Олександра Гінзбурга та Іліодора Загоскіна. Чотириповерхова будівля з червоно-коричневої цегли виконана в стилі модерну. Особливістю будівлі є білі деталі еркерів та кронштейнів під карнизом з гротескними ліпними прикрасами, зокрема фігурами риб та тритонів. Первинне призначення будівлі — прибутковий будинок, крім того, в цьому будинку Гінзбург відкрив будівельну контору “Залізобетон”[4].
Після 1917 року в будинку працював магазин живої риби. Рибу утримували в спеціальних резервуарах у підвалах будівлі. Після війни їх використали для створення дитячої школи плавання з басейном «Золота рибка». У 1981 році будівля реставрована[5]. Станом на 2010 рік у будинку знаходяться магазини товарів для офісу «Carreblanc» та оргтехніки «ABC-матриця»[6].
16 серпня 2019 року за адресою провулок Грабовського, 4 відкрито меморіальну дошку на честь О. М. Гінзбурга[4].
На провулок також виходять бічні фасади: за непарною стороною — Харківського українського драматичного театру імені Шевченка (вулиця Сумська, 9), за парною стороною — колишнього Обласного клінічного онкологічного диспансера (вулиця Римарська, 14) та колишнього будинку літературних організацій (вулиця Сумська, 11).
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будинок № 4, загальний вигляд -
Будинок № 4, еркер -
Будинок № 4, деталь еркера -
Будинок № 4, деталь карниза
,_%D0%BF%D1%80.%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE,4,_%D0%BC.%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2.JPG)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Улицы и площади Харькова — Переулок Грабовского (рос.)
- ↑ Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Сумской. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Фотогалерея-1943 — Dali Zovut
- ↑ а б Історія Харкова у пам'ятних дошках. Гінзбург О. М. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Александр Лейбфрейд, Владимир Реусов, Алексей Тиц. Харьков: Архитектура, памятника, новостройка. Путеводитель. – Х.: Прапор, 1985 [Архівовано 2013-12-05 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Організації на провулку Грабовського, 4 — Mapia.ua. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 24 квітня 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Шкодовский Ю. М., Лаврентьев И. Н., Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков вчера, сегодня, завтра. — Х.: Фолио, 2004. — 206 с. (рос.)
