Процесуальне право

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Процесуа́льне право — сукупність норм системи права, що безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на порядок захисту порушеного права в судових органах.

Процесуальне право нерозривно пов'язане з матеріальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин.

Галузі процесуального права входять до публічної частини права, і процесуальні відносини існують за наявності суб'єктів влади.

Норми галузей матеріального права спрямовані на регулювання суспільних відносин в їх дійсному існуванні. Процесуальна процедура — це порядок реалізації матеріальних прав, коли ці права оспорюються або порушуються, тобто для застосування і відновлення порушених прав необхідна певна процедура.

Отже, процесуальне право виникло як необхідність реалізації (шляхом захисту) норм матеріального права[1].

Процесуальні норми (норми процесуального права) називають вторинним (по відношенню до матеріально-правових норм) регулятором суспільних відносин[2].

Окремі галузі процесуального права[ред.ред. код]

  1. цивільно-процесуальне право
  2. господарсько-процесуальне право
  3. кримінально-процесуальне право
  4. адміністративно-процесуальне право
  5. конституційно-процесуальне право
  6. право, що регулює третейський процес
  7. міжнародне процесуальне право[3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.