Військове право

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Військове право цей термін може мати такі значення:

  1. в Україні (та Росії) — це галузь національного права , норми якої регулюють суспільні відносини у сфері будівництва, розвитку, життєдіяльності збройних сил та інших утворених відповідно до чинного законодавства військових формувань.
  2. в більшості інших країн — наука і навчальна дисципліна.

Військове право відноситься до публічного права будь-якоі держави. Складна система військового права містить інститути (право військовоі служби, військово-оперативне право, право внутрішньої служби, право війни, військово-дисцилінарне право тощо) та взаємодіє з іншими галузями публічного права.

ВП як галузь права[ред.ред. код]

Військове право України є комплексною галуззю національного права, здійснює регулювання військово-публічних відносин, суб'єктами яких є не лише військовослужбовці, але спеціально-визначені законом органи державноі влади та управління, військові частини та установи, органи військового управління. Військове право забезпечує вирішення питань устрою Збройних Сил України та інших військових формувань, порядку їх комплектування і проходження військової служби, прав, обов'язків і відповідальності військовослужбовців, так і питання військового управління, охорони військового правопорядку, економічної та господарської діяльності військових організацій тощо.

Говорячи про джерела військового права України слід зазначити, що його найважливіші норми закріплені в Основному Закони держави - Конституції України. Конституція України містить положення стосовно обов'язків громадян України щодо захисту держави, функцій Збройних Сил та інших військових формувань України, компетенції органів державної влади в галузі військового будівництва та керівництва воєнною організацією держави. Найважливішим у згаданому контексті є стаття 65 Конституції України, згідно з якою «захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України».

Джерела ВП України[ред.ред. код]

Конституція України Закони Укази і Розпорядження Президента Украіни Постанови, розпорядження Уряду Накази, розпорядження, директиви Міністра оборони, Начальника Генерального штабу Збройних Сил, командувачів оперативних командувань, правові звичаї, нормативні договори, рішення суду у кокретних справах та інш.

  1. Військова доктрина — декларація про політику держави (країни) в галузі військової безпеки. Система офіційних поглядів і положень держави (країни), яка встановлює напрямки підготовки і дій держави, військового будівництва у військовий та мирний час.
  2. Конституцію України.
  3. Законодавство, норми якого регулюють військово-правові відносини (Закони України):
    • Про оборону України,
    • Про Збройні Сили України,
    • Про Раду національної безпеки і оборони України,
    • Про Державний Кордон України,
    • Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію,
    • Про правовий режим воєнного стану,
    • Про загальний військовий обов'язок і військову службу,
    • Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України,
    • Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,
    • Про участь України в міжнародних миротворчих операціях,
    • Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав,
    • Про економічну і господарську діяльність у Збройних Силах України,
    • Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
    • Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Законами також затверджені Військові статути Збройних Сил України. Слід зазначити, що після прийняття нової конституції України норми раніше прийнятих законів, у тому числі з військових питань, приводяться у відповідність до конституційних положень.

Джерела[ред.ред. код]


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.