Юридична етика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Юриди́чна е́тика — це галузь вчення про етику, що досліджує роль і значення моральних принципів у сфері здійснення правосуддя і правоохоронної діяльності. Юридична етика регулює відносини суспільства та особи, а саме: етику суддів, слідчих, адвокатів.

Види юридичної етики[ред.ред. код]

За ознаками спеціалізації юридична етика поділяється на :

  1. Слідча етика, що досліджує та розвиває морально-етичні стосунки між слідчим та учасниками слідчо-оперативного процесу в робочий та поза робочий час;
  2. Суддівська етика, досліджує та розвиває спектр морально-етичних стосунків між суддею та учасниками судового процесу в час служби та поза службою;
  3. Адвокатська етика, що розвиває досліджує морально-етичну поведінку адвоката з суддями, колегами, слідчими, клієнтами;
  4. Етика нотаріуса;
  5. Етика юрисконсульта.

У законі України Про судоустрій та статус суддів, прийнятому 2010 року є вимога до судді «не допускати вчинків і будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у його об´єктивності, неупередженості і незалежності». Ця вимога носить етичний характер та містить поняття офіційної етики. Офіційна етика — це етичні вимоги, що містяться в правових нормах, невиконання яких може мати юридичні наслідки (звільнення з посади, відсторонення від справи). Але також поряд з офіційною етикою існує корпоративна етика яка регулює взаємини в групі юристів. Корпоративна етика-це сукупність етичних правил, що містяться в документах, прийнятих добровільно представниками будь-якої професії, галузі, громадського об´єднання й обов´язкові для виконання особами, що є членами професійного, галузевого чи іншого локального об´єднання, що прийняла цей документ. Поряд з офіційною та корпоративною етикою існує ще один вид взаємин, які не врегульовані ніякими правилами, яка показує загальну вихованість та інтелегентність особи — це традиційна етика.

Джерела юридичної етики[ред.ред. код]

Юридична етика постійно розвивається і підсилюється різними міжнародними та різними джерелами.

  1. Найголовнішим джерелом визнається Конституція України. Стаття 62, за якою закріплена презумпція невинуватості, як найважливішого принципу судочинства.
  2. Деякі закони України (Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийнятий 5 липня 2012 року)
  3. Укази Президента (Указ Президента від 30 вересня 1999 р. «Про деякі міри щодо підвищення рівня роботи адвокатури»)
  4. Постанови Кабінету Міністрів (Постанова КМУ від 14 травня 1999 р. № 821 «Про твердження порядку оплати праці адвокатів по наданню громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави»).
  5. Рішення Конституційного Суду України (рішення від 16 жовтня 2000 р. за N 13-рп/2000, що розширив коло осіб, які допускаються до виконання функцій із захисту прав громадян у кримінальних справах).

Юридична етика в сучасній Україні[ред.ред. код]

Правила юридичної етики в Україні був схвалений 23 лютого 1996 року, хоча ідеї на його розробку виношувались задовго до цього. Була створена робоча комісія в липні 1995 року. Український проект Кодексу адвокатської етики одержав високу оцінку фахівців Ради Європи. Потім, він обговорювався на міжнародному семінарі «Професійна етика адвокатів», організованого Союзом адвокатів України разом з Директоратом з юридичних питань Ради Європи 30-31 травня 1997 р. Далі був представлений на оцінку провідних спеціалістів Американської асоціації адвокатів. Після цього був скорочений на одну третю і отримав назву — «Правила адвокатської етики». Остаточний варіант був затверджений 4 грудня 1998 року. Цей документ допоміг Україні наблизити свої стандарти до Кодексу поведінки юристів в Європейському співтоваристві. Видавництво «Правил адвокатської етики» з одного боку показує зрілість адвокатського корпусу України, а з іншого — показує, що Україна рухається шляхом до створення істинно правової держави.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]