Цивільне процесуальне право
Цивільне процесуальне право як галузь процесуального права і законодавства — сукупність правових норм, що регулюють порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, тобто правосуддя в цивільних справах[1].
Наука цивільного процесу[2] виступає складовою юридичної науки, вона вивчає цивільне процесуальне право, цивільне судочинство і теорію цивільного процесуального права.
«Наука цивільного процесуального права України, як самостійна галузь правознавства, порівняно молода, але зробила вагомий внесок в розвиток теорії цивільного процесуального права і цивільного процесуального законодавства та практику його застосування»[3].
Зміст |
Предмет, джерела і принципи цивільного процесуального права [ред.]
Предметом цивільного процесуального права є суспільні відносини, що виникають у сфері цивільного судочинства, тобто цивільні процесуальні відносини.
Джерелами цивільного процесуального права є:
- Конституція України — закріплює найважливіші принципи судочинства. Конституційні норми мають пріоритет при нормотворчості й правозастосуванні.
- Цивільний процесуальний кодекс України, що є основним джерелом норм цивільного процесуального права, оскільки містить норми, що визначають завдання і принципи цивільного процесу, положення загальної частини статичного характеру, а також розгорнуті процесуальні регламенти, що відображають динаміку діяльності суду й інших учасників судочинства.
- Інші закони України, що містять процесуальні норми («Про судоустрій і статус суддів»[4], «Про міжнародне приватне право»[5], «Про прокуратуру»[6], «Про міжнародний комерційний арбітраж»[7], «Про місцеве самоврядування в Україні»[8]).
- Укази Президента України й акти Уряду України.
- Рішення Конституційного Суду України. Згідно зі статтею 150 Конституції України, Конституційний Суд України постановляє рішення, які обов'язкові до виконання на території України, остаточні й не можуть бути оскаржені.
- Міжнародні угоди і договори, що визначають взаємну правову допомогу держав по цивільних справах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (наприклад, Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 року[9]).
До принципів цивільного процесуального права, які закріплені Конституцією України, належать засади, основні з яких — здійснення правосуддя виключно судами (стаття 124); принцип територіальності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції (стаття 125); здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів, а також за участю народних засідателів (ч. 2 статті 129); незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові (ч. 1 статті 126, ч. 1 статті 129); законність (п. 1 статті 129); рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2 статті 129); змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 статті 129); гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п. 7 статті 129); державна мова судочинства (стаття 10) тощо.
До принципів цивільного процесуального права, закріплених законодавством про цивільне судочинство, належать наступні:
- диспозитивність
- процесуальна рівноправність сторін
- раціональна процесуальна форма
- усність
- безпосередність
- оперативність судового процесу[10].
Цивільний процес [ред.]
В Україні [ред.]
- Докладніше у статті Цивільний процес
В іноземних державах [ред.]
У країнах СНД правове регулювання цивільного судочинства мало загальну основу, на якій побудовано і цивільне судочинство України, за незначними відмінностями, зумовленими особливостями державного будівництва.
У більшості іноземних держав джерелами цивільного процесуального права виступають ЦПК або відповідні їм за змістом закони. У Франції — ЦПК 1806 р. (нові редакції 1976, 2007 рр.), який був прийнятий повністю чи зі змінами Бельгією, Голландією, Італією, Іспанією, Португалією та ін. В Англії діють: Закон про цивільне судочинство 1997 p., Правила цивільного судочинства 1998 р. У США — Федеральні Правила цивільного процесу, Правила провадження справ у Верховному суді США, в штатах — кодекси.
В Англії і США суди можуть розглядати також справи тільки між іноземцями.
В США позов до іноземця може бути пред'явлений у будь-якому районному суді, на території діяльності якого можна розшукати іноземця і вручити йому судову повістку про виклик до суду[3].
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Васильєв С. В. Цивільний процес. — X.: Одіссей, 2008. — 480 с.
- ↑ Не плутати з цивілістикою — наукою матеріального цивільного права
- ↑ а б Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Ін Юре, 2001. — 696 с.
- ↑ Про судоустрій і статус суддів: Верховна Рада України; Закон від 07.07.2010 № 2453-VI
- ↑ Про міжнародне приватне право: Верховна Рада України; Закон від 23.06.2005 № 2709-IV
- ↑ Про прокуратуру: Верховна Рада України; Закон від 05.11.1991 № 1789-XII
- ↑ Про міжнародний комерційний арбітраж: Верховна Рада України; Закон, Положення від 24.02.1994 № 4002-XII
- ↑ Про місцеве самоврядування в Україні: Верховна Рада України; Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР
- ↑ Конвенція з питань цивільного процесу: ООН; Конвенція, Міжнародний документ, Нота від 01.03.1954
- ↑ Цивільний процес: Навч. посіб. / А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Р. О. Стефанчук, О. І. Угриновська та ін. — За ред. Ю. В. Білоусова. — К: Прецедент, 2005. — 293 с.
Джерела [ред.]
Див., наприклад, тут.