Пуні Іван Альбертович
| Іван Альбертович Пуні | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Иван Альбертович Пуни | ||||
|
| ||||
| Народження |
20 лютого (4 березня) 1894 Куоккала, Російська імперія | |||
| Смерть | 28 грудня 1956 (62 роки) | |||
| Париж, Франція | ||||
| Країна | Російська імперія,Франція | |||
| Жанр | портрет, пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Академія Жуліана | |||
| Діяльність | художник, рисувальник | |||
| Напрямок | Авангардизм, супрематизм, кубізм | |||
| У шлюбі з | Богуславська Ксенія Леонідівна | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея мистецтв, Тейт, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[1], Міський музей (Амстердам)[2][3][…], Берлінська галереяd і Museum Arnhemd[5] | |||
|
| ||||
 Пуні Іван Альбертович у Вікісховищі | ||||
Іван Альбертович Пуні (фр. Jean Pougny; 1894, Куоккала — 1956, Париж) — російсько-французький художник — авангардист, супрематист і кубіст.
Біографія[ред. | ред. код]
Іван Пуні народився на сімейній дачі в селищі Куоккала на Карельському перешийку (тоді територія Великого князівства Фінляндського у складі Російської імперії, нині с. Рєпино в Курортному районі Санкт-Петербурга). Його батьки були вихідцями з Італії. Дід по батьківській лінії Цезар Пуні — відомий балетний композитор. Батько Альберт (у православ'ї Андрій) Пуні — віолончеліст Маріїнського театру.
Початкову художню освіту здобув удома, брав уроки у Іллі Рєпіна, під впливом якого і вибрав шлях художника. Його батько мріяв про військову кар'єру сина, тому він був змушений навчатися в 1900—1908 роках у Миколаївській Військовій академії.
У 1910—1912 роках займався в академії Жуліана в Парижі. Після повернення до Петербурга познайомився з Давидом Бурлюком, Володимиром Маяковським, Велимиром Хлєбниковим, Казимиром Малевичем, брав участь у виставці «Союзу молоді».
У 1913 році знову вирушив до Парижа, де захопився кубізмом, виставляв свої роботи в Салоні Незалежних.
У 1915—1916 роках Іван Пуні був членом творчої спілки художників-авангардистів «Супремус», творцем якої був Казимир Малевич.
Його квартира в будинку, що належав батькові, на Гатчинській вулиці в Санкт-Петербурзі, де він жив після повернення з Парижа з дружиною, К. Пуні-Богуславською, від 1913 до 1915 року[6], була місцем зустрічей художників і поетів, авангардист і футуристів.
Пуні був ініціатором виставок «Трамвай „Б“» і «0,10».
Разом з іншими художниками-супрематистами співпрацював з кооперативами декоративно-прикладного мистецтва в селах Вербівка і Скопці.
1919 року викладав у Художньому інституті у Вітебську під керівництвом Марка Шагала.
Іван Пуні був одружений з Ксенією Богуславською, яка теж була художником-авангардистом, а також дизайнером і поетесою. На початку 1920-х років вони емігрували — спочатку в Німеччину, потім у Францію. У цей період Пуні підписувався на французький манер Pougny (на відміну від початкового італійського написання прізвища Pugni).
1946 року прийняв французьке громадянство. Помер у Парижі 28 грудня 1956 року.
Нагороди: Кавалер ордену Почесного легіону — 1947.
Офіцер ордену Почесного легіону — 1952.
Бібліографія, джерела[ред. | ред. код]
- Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства: история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.
- Віра Лур'е Спогади // «Студия» 2006, № 10(рос.)
- Лівшиц Б. Півтораокий стрілець: Вірші, переклади, спогади. — Л .: Рад. письменник, 1989. — с. 309—546(рос.)
- Лихачов, Д. С. Спогади. — Вид. 2-е — СПб .: «LOGOS», 1999. — С. 70-96(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Пуні на сайті «Російський живопис»(рос.)
- Картини Пуні(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/33452
- ↑ Chaise blanche sur fond rouge
- ↑ Composition suprématiste
- ↑ Zonder titel [zittende figuur op stoel]
- ↑ Kleed op tuintafel
- ↑ З серпня 1915 Пуні жив на Петрозаводській: "ми зараз переїжджаємо на нову квартиру і тому у мене клопоту повна голова. Нова адреса з 1-го серпня — Петроградська сторона, Петрозаводська вулиця буд № 3, кв.11. "(З листа Пуні Малевичу, липень 1915 /ikona.htm.(рос.)
|
Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
