Рєпін Ілля Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ілля́ Юхи́мович Рє́пін (24.07(5 серпня) 1844, Чугуїв — †29 вересня 1930, Куоккала, Фінляндія) — визначний український і російський художник-реаліст. Народився у Чугуєві на Харківщині, хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. Кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії і Франції. З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907); член товариства Передвижників (з 1878) і мист. групи «Мир искусства» (з 1890). Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях.

Найвідоміші твори:

• «Бурлаки на Волзі» (1870—73),
• «Іван Грозний і син його Іван» (1881-85),
• «Царівна Софія» (1879),
• «Засідання Держ. Ради» (1901-03).

На українські теми:

• «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-91, один варіант у Москві, другий — у Харковському Державному Музеї образотворчого мистецтва);
• «Вечорниці» (1881),
• «Гайдамака» (1902),
• «Чорноморська вольниця» (1903),
• «Гопак» (1930, не закінчений).

• «Портрет І.С. Тургенєва»,
• «Етюд академічної натурниці»,
• «Солоха і дяк»

Створив численні портрети діячів російської культури, а з українців серед інших: С. Любицької, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906); чотири ескізи проєкту пам'ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910 — 14). Робив ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872 — 82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів тощо.

Рєпін — типовий реаліст, який проте не копіював природу, а перевтілював її мотиви своїм розмашним, часто майже експресіоністичним малярством. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті і звучні барви надавали творові ефектної пластичности. На деяких творах Рєпіна помітний вплив імпресіонізму й символізму. Залежно від того, де і над якою тематикою він працював, періоди його творчості можна визначити як український та російський. У творчості він є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Проте з Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фолкльор та висував проблему укаїнського стилю в мистецтві. До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький, Є. Чикаленко й багато інших. Між учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко та інші. Як педагог і критик він написав книгу «Далеке близьке» (1953). Після революції Ілля Рєпін не бажав жити в радянській Росії й залишився у своєму маєтку «Пенати» у Куоккала (Фінляндія), де й помер. У 1982 році «Пенати» відбудовано й відкрито як «Музей-маєток І.Є. Рєпіна».

[ред.] Учні Рєпіна

• Валентин Сєров
• Олександр Мурашко
• Богданов-Бєльський
• Ігор Грабар
• Ісак Бродський
• Іван Макушенко
• Борис Кустодієв

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства
• Москвинов В. Репин на Харковщине. X. 1959; Репин и Украина. К. 1962;
• Велічко Ю. Україна в творчості І. Є. Репіна. К. 1963.

[ред.] Зовнішні посилання

• Ilya Repin at Olga's Gallery

Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.