Рєпін Ілля Юхимович

Ілля Юхимович Рєпін
Автопортрет (1878)
Дата народження	24 липня (5 серпня) 1844
Місце народження	м. Чугуїв, Харківська губернія, Російська імперія (Україна)
Дата смерті	29 вересня 1930
Місце смерті	Куоккала, Фінляндія
Напрямок	реалізм, історизм
Вплив	Митрофан Федоров

Ілля́ Юхи́мович Рє́пін (24 липня (5 серпня) 1844, Чугуїв — †29 вересня 1930, Куоккала, Фінляндія) — російський художник-реаліст українського походження.

Біографія

Народився у Чугуєві в Україні, походить з родини військового поселенця. Одним із його предків був український козак Ріпа. Хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. В 20 років подався до столиці Російської імперії - Санкт-Петербургу.

З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. Кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії і Франції.

Перебування за кордоном

За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» Рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок.

Рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873 - 1876 рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. Більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в Паризькому Салоні, незважаючи на заборону Петербурзької академії. Сам малював відносно мало. Для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «Садко у підводному царстві» (1876). За пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди Монмартру та Веля.

Садко, 1876, Російський музей, Петербург

1870-80-ті рр.

Період був насичений подорожами по Росії та створенням декількох відомих картин. Художник відвідав рідний Чугуїв, де збирав матеріали до майбутніх картин. Серед них - «Бурлаки на Волзі», «Дочка Віра в дитинстві», «Хресна хода в Курській губернії», «Царівна Софія». Саме в Чугуєві створене полотно «Протодиякон» зі складним образом православного священика, що викликав суперечливі відгуки через суперечливість самої особи. Значну історичну драму розв'язує й полотно «Цар Іван убиває свого сина» (1885).

В Академії

Автопортрет з Нордман-Северовою, 1903, Атенеум, Гельсінки, Фінляндія.

З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907 року); член товариства Передвижників (з 1878 року) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890 року). З ініціативи Великого князя Сергія Олександровича - Рєпін прийняв пропозицію працювати в Імператорській академії заради реформування учбового закладу. А майстерня художника була найбільш популярною серед учнів того часу.

Смерть

Рєпін помер в своїй садибі «Пенати», яка після розпаду Російської імперії опинилася на території, відведеної для Фінляндії. За заповітом, тіло поховали в парку садиби без труни. На могилі (за заповітом художника) висадили дерево. Могила збережена.

Сім'я

Художник був одружений двічі. Шлюб з першою дружиною - Вірою Олексіївною - не задовольнив художника, і він розірвав його. Друга дружина художника - Нордман Северова, письменниця, померла від сухот (туберкульозу).

Син Рєпіна Юрій став другорядним художником, не залишивши відомого сліду в російському мистецтві. Одна з дочок була розумово відсталою.

Творчість

Запорожці пишуть листа турецькому султану (1880)

Бурлаки на Волзі 1870—1873

Іван Грозний і син його Іван (1870—1873)

Українська хата, 1880

Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях.

Найвідоміші твори:

• «Бурлаки на Волзі» (1870—73),
• «Іван Грозний і син його Іван» (1881-85),
• «Царівна Софія» (1879),
• «Засідання Держ. Ради» (1901-03).

На українські теми:

• «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-91, один варіант у Москві, другий — у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва);
• «Вечорниці» (1881),
• «Гайдамака» (1902),
• «Чорноморська вольниця» (1903),
• «Гопак» (1930, не закінчений).

• «Портрет І.С. Тургенєва»,
• «Етюд академічної натурниці»,
• «Солоха і дяк»

Створив численні портрети діячів російської культури, а з українців серед інших: С. Любицької, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906); чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910 — 14). Робив ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872 — 82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів тощо.

Музей-садиба Рєпіна «Здравнєво», Білорусь.

Рєпін — типовий реаліст, який проте не копіював природу, а перевтілював її мотиви своїм розмашним, часто майже експресіоністичним малярством. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті і звучні барви надавали творові ефектної пластичности. На деяких творах Рєпіна помітний вплив імпресіонізму й символізму. Залежно від того, де і над якою тематикою він працював, періоди його творчості можна визначити як український та російський. У творчості він є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Проте з Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві. До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький, Є. Чикаленко й багато інших. Між учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко та інші. Як педагог і критик він написав книгу «Далеке близьке» (1953). Після революції Ілля Рєпін не бажав жити в радянській Росії й залишився у своєму маєтку «Пенати» у Куоккала (Фінляндія), де й помер. У 1982 році «Пенати» відбудовано й відкрито як «Музей-маєток І.Є. Рєпіна».

Тема народовців

Серед картин-відгуків на сучасні художнику події особливе місце посіла серія про народовців. Рєпін добре усвідомлював усю скандальність теми, її антидержавне спрямування. Широко розрекламовані картини цієї серії в часи СРСР мало хто знав при житті художника.

Запобігаючи доносам і неприємностям з російським урядом, Рєпін створив серію невеличких картин,яку постійно ховав і показував лише довіреним особам. Серед картин серії -

• «Арешт пропагандиста» (1880)
• «Під конвоєм» (1876)
• «Не чекали» (1884)
• «Сповідь», яку вже в СРСР перейменували у «Відмову від сповіді» (1885).

Серія могла бути знищена як самим художником, так і сучасниками. На щастя, цього не сталося. Усі кращі варіанти серії зберігає Третьяковська галерея.

Учні Рєпіна

• Сєров Валентин Олександрович
• Олександр Мурашко
• Богданов-Бєльський
• Ігор Грабар
• Борис Кустодієв
• Онацький Никанор
• Цисс Григорій
• Бродський Ісак Ізраїльович
• Іван Макушенко

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Москвинов В. Репин на Харковщине. X. 1959; Репин и Украина. К. 1962;
• Велічко Ю. Україна в творчості І. Є. Репіна. К. 1963.
• Репин и Здравнёво. Библиографический указатель. 1995-2001 / Сост. Шишанов В.А. Витебск: Витебский областной краеведческий музей, 2001. 20 с.[1]
• Сухоруков А., Шишанов В. К истории создания музея-усадьбы И. Е. Репина «Здравнёво» // Белорусско-русское культурное взаимодействие конца XIX-начала ХХ в.: Материалы научной конференции, посвящённой 150-летию со дня рождения И. Е. Репина и 100-летию пребывания художника в Беларуси. Витебск, 1995. С.111-117.
• Шишанов В. Здравнёво. Исторический облик и музеефикация усадьбы // Матэрыялы II Міжнароднай канферэнцыі па праблемах музеефікацыі унікальных гістарычных тэрыторый. Полацк, 1996. С.38-44.[2]
• Сухарукаў А., Шышанаў В. Музей-сядзіба І.Я.Рэпіна «Здраўнёва» як цэнтр развіцця беларуска-рускіх культурных сувязяў// Нацыянальныя меншасці Беларусі. Кн.3. Брэст-Мінск, 1996. С.18-19.
• Шишанов В. Репин в Белоруссии // Служба спасения 01 (Минск). 2000. № 5. С.54-57.
• Шышанаў В. Невядомае Здраўнёва // Віцебскі сшытак. 2000. № 4. С.90-115.
• Шышанаў В. Беларусь і беларусы вачыма Іллі Рэпіна // Гісторыя, культуралогія, мастацтвазнаўства: Матэрыялы III Міжнар. кангрэса беларусістаў «Беларуская культура ў дыялогу цывілізацый» (Мінск, 21-25 мая, 4-7 снеж. 2000 г.). Мн.: «Беларускі кнігазбор», 2001. (Беларусіка = Albaruthenica; Кн. 21). С.311-316.
• Сухарукаў А., Шышанаў В. Рэпіна І.Я. Музей-сядзіба «Здраўнёва» // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т.6. Кн.1. Мн.: БелЭн, 2001. С.174.
• Шишанов В. А. Здравнёво: после октября 1917 // Репинские чтения: Материалы чтений в Музее-усадьбе И. Е. Репина «Пенаты» (2003—2004). СПБ.: «ИП Комплекс», 2004. С.80-89.[3]
• Шишанов В. А. К истории коллекции работ Репина в Витебском областном краеведческом музее // Репинские чтения: Материалы чтений в Музее-усадьбе И. Е. Репина «Пенаты» (2003—2004). СПБ.: «ИП Комплекс», 2004. С.90-97.[4]
• Шишанов, В.А. Материалы Государственного архива Витебской области о школе в усадьбе «Здравнево» / В.А. Шишанов // Адукацыя на Віцебшчыне: гісторыя і сучаснасць: матэрыялы рэспуб. навук.-практ. канф., Віцебск, 30-31 сакавіка 2010 г., Віц. дзярж. ун-т, редкал.: В.У. Акуневіч (адк. рэд.) [і інш.] - Віцебск: УА «ВДУ імя П.М. Машэрава», 2010. - С.128-132.[5]
• Шишанов, В. А. Здравнёвские работы И. Е. Репина в русской художественной критике конца XIX - начала ХХ в. / В. А. Шишанов // Искусство и культура (Витебск). - 2011. - № 3. - С. 34 - 42.[6]

Посилання

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Рєпін Ілля Юхимович

• Біографія
• Ilya Repin at Olga's Gallery
• Илья Репин. Картины и биография
• Шишанов В.А.Репин и Беларусь
• Художественно-мемориальный музей И.Е. Репина (г.Чугуев)
• Валерий Шишанов Здравнёво: После октября 1917
• Penaty, currently a museum
• Рєпін Ілля Юхимович. Картини та біографія

Див. також

• Музей-садиба Рєпіна «Здравнєво», Білорусь
• Музей-садиба Рєпіна «Пенати», Росія