Рєпін Ілля Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ілля Юхимович Рєпін
автопортрет (1878
Дата народження	(24.07(5 серпня) 1844
Місце народження	м. Чугуїв, Харківська губернія, Україна, Російська імперія
Дата смерті	29 вересня 1930
Місце смерті	Куоккала, Фінляндія
Напрямок	реалізм, історизм

Ілля́ Юхи́мович Рє́пін (24.07(5 серпня) 1844, Чугуїв — †29 вересня 1930, Куоккала, Фінляндія) — визначний російський і український художник-реаліст.

Зміст 1 Біографічні дані 2 Творчість 2.1 Учні Рєпіна 2.2 Література 2.3 Зовнішні посилання

[ред.] Біографічні дані

Народився у Чугуєві на Харківщині, хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні.

З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. Кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії і Франції.

З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907 року); член товариства Передвижників (з 1878 року) і мист. групи «Мир искусства» (з 1890 року).

[ред.] Творчість

Ілля Рєпін залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях.

Найвідоміші твори:

• «Бурлаки на Волзі» (1870—73),
• «Іван Грозний і син його Іван» (1881-85),
• «Царівна Софія» (1879),
• «Засідання Держ. Ради» (1901-03).

На українські теми:

• «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-91, один варіант у Москві, другий — у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва);
• «Вечорниці» (1881),
• «Гайдамака» (1902),
• «Чорноморська вольниця» (1903),
• «Гопак» (1930, не закінчений).

• «Портрет І.С. Тургенєва»,
• «Етюд академічної натурниці»,
• «Солоха і дяк»

Створив численні портрети GfGдіячів російської культури, а з українців серед інших: С. Любицької, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906); чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910 — 14). Робив ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872 — 82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів тощо.

Рєпін — типовий реаліст, який проте не копіював природу, а перевтілював її мотиви своїм розмашним, часто майже експресіоністичним малярством. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті і звучні барви надавали творові ефектної пластичности. На деяких творах Рєпіна помітний вплив імпресіонізму й символізму. Залежно від того, де і над якою тематикою він працював, періоди його творчості можна визначити як український та російський. У творчості він є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Проте з Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фолкльор та висував проблему українського стилю в мистецтві. До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький, Є. Чикаленко й багато інших. Між учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко та інші. Як педагог і критик він написав книгу «Далеке близьке» (1953). Після революції Ілля Рєпін не бажав жити в радянській Росії й залишився у своєму маєтку «Пенати» у Куоккала (Фінляндія), де й помер. У 1982 році «Пенати» відбудовано й відкрито як «Музей-маєток І.Є. Рєпіна».

[ред.] Учні Рєпіна

• Валентин Сєров
• Олександр Мурашко
• Богданов-Бєльський
• Ігор Грабар
• Ісак Бродський
• Іван Макушенко
• Борис Кустодієв
• Онацький Никанор

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
• Москвинов В. Репин на Харковщине. X. 1959; Репин и Украина. К. 1962;
• Велічко Ю. Україна в творчості І. Є. Репіна. К. 1963.
• Репин и Здравнёво. Библиографический указатель. 1995—2001 / Сост. Шишанов В. А. Витебск: Витебский областной краеведческий музей, 2001. 20 с.
• Сухоруков А., Шишанов В. К истории создания музея-усадьбы И. Е. Репина «Здравнёво» // Белорусско-русское культурное взаимодействие конца ХІХ-начала ХХ в.: Материалы научной конференции, посвящённой 150-летию со дня рождения И. Е. Репина и 100-летию пребывания художника в Беларуси. Витебск, 1995. С.111-117.
• Шишанов В. Здравнёво. Исторический облик и музеефикация усадьбы // Матэрыялы ІІ Міжнароднай канферэнцыі па праблемах музеефікацыі унікальных гістарычных тэрыторый. Полацк, 1996. С.38-44.
• Сухарукаў А., Шышанаў В. Музей-сядзіба І.Я.Рэпіна «Здраўнёва» як цэнтр развіцця беларуска-рускіх культурных сувязяў// Нацыянальныя меншасці Беларусі. Кн.3. Брэст-Мінск, 1996. С.18-19.
• Шишанов В. Репин в Белоруссии // Служба спасения 01 (Минск). 2000. № 5. С.54-57.
• Шышанаў В. Невядомае Здраўнёва // Віцебскі сшытак. 2000. № 4. С.90-115.
• Шышанаў В. Беларусь і беларусы вачыма Іллі Рэпіна // Гісторыя, культуралогія, мастацтвазнаўства: Матэрыялы ІІІ Міжнар. кангрэса беларусістаў «Беларуская культура ў дыялогу цывілізацый» (Мінск, 21-25 мая, 4-7 снеж. 2000 г.). Мн.: «Беларускі кнігазбор», 2001. (Беларусіка = Albaruthenica; Кн. 21). С.311-316.
• Сухарукаў А., Шышанаў В. Рэпіна І.Я. Музей-сядзіба «Здраўнёва» // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т.6. Кн.1. Мн.: БелЭн, 2001. С.174.
• Шишанов В. А. Здравнёво: после октября 1917 // Репинские чтения: Материалы чтений в Музее-усадьбе И. Е. Репина «Пенаты» (2003—2004). СПБ.: «ИП Комплекс», 2004. С.80-89.
• Шишанов В. А. К истории коллекции работ Репина в Витебском областном краеведческом музее // Репинские чтения: Материалы чтений в Музее-усадьбе И. Е. Репина «Пенаты» (2003—2004). СПБ.: «ИП Комплекс», 2004. С.90-97.

[ред.] Зовнішні посилання

• Museum - manor I.E.Repin’s Zdravnevo
• Ilya Repin at Olga's Gallery
• Илья Репин. Картины и биография
• Репин, Илья Ефимович
• Шишанов В.А. К истории коллекции работ Репина в Витебском областном краеведческом музее
• Шишанов В.А.РЕПИН И БЕЛАРУСЬ
• Художественно-мемориальный музей И.Е. Репина (г.Чугуев)
• Валерий Шишанов Здравнёво: После октября 1917
• Витебский областной краеведческий музей
• Penaty, currently a museum

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.