Рама (оздоблення)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замок Шенонсо. Король Луї XIV. Рама в стилістиці барокового класицизму Франції, (золочене дерево).

Рама або рамка — оформлення твору мистецтва за периметром — картини, гравюри, гобелену (прямокутне, кругле, овальне чи складне за формою), що створює його візуальні кордони. Використовується також як оформлення різних предметів вжитку (дзеркала, грамоти, барометр, термометр, фото тощо).

Історія[ред.ред. код]

Як вузька галузь декоративно-ужиткового мистецтва, рама пройшла довгий шлях розвитку. В добу Відродження в Італії її часто створювали засобами живопису на тій же дошці, що й головне зображення, додаючи візерунки. На фресках тої доби рами зазвичай прості і створювали лише візуальні кордони стінопису.

Ускладнення прийшло в добу маньєризму, особливо в гравюрі. Рама часто нагадує архітектурну споруду, прикрашену волютами, колонами, фронтонами і алегоричними зображеннями (рами портретів-гравюр в книзі Джорджо Вазарі «Життєписи найвідоміших живописців, скульпторів і архітекторів»). Іноді подібна складна за побудовою рама створювалась і в портретах олійними фарбами (Генрі Говард, граф Суррей, 1546 р.)

Картинна рама стає важливим додатком до образу, створеному художником в добу бароко. Рама вбирає стилістику доби, головні складові візерунків, їх форми і комбінації. Особливе місце посіли королівські портрети у Франції, а рами для них мають оздоби, близькі за стилем до пишних оздоб інтер'єрів палацу Версаль (рама королівського портрету Луї XIV, золочене дерево, замок Шенонсо.) Навіть репертуар візерунків підлягав в той час регламентації, узятий з античності та світу рослин, військової арматури тощо. До створення проектів картинних рам, ювелірних виробів, бронзи залучають найкращих художників та граверів.

Рослини, фігури і герби в тканій рамі, гобелен католицької церки Сен Віктор, Німеччина

Рослинні візерунки чи гірлянди з квітами і фруктами переважали і в бордюрах(рамах) гобеленів, цих тканих фресок доби, і виконувались з кольорових ниток.

Офіційний портрет королівської особи розміщали в раму з гербом чи короною (рама портрету Катерини ІІ, дизайнер Карл Людвіг Бауер, Новий палац Сан-Сусі, Постдам, рама портрету королеви Луїзи V, пастель).

Різьблені рами для термометрів та барометрів виготовляли в Лондоні та Петербурзі у 18 столітті. Антикварні прилади нині — надбання музеїв.

Живопис вигідно виглядав в добре зробленій картинній рамі. Це добре знали представники французького імпресіонізму — Клод Моне та Каміль Піссарро. Свої картини вони часто облямовували антикварними рамами.

Матеріали і стилі[ред.ред. код]

Найпоширенішим матеріалом для рам стало різьблене дерево, пофарбоване чи золочене. Але експерименти з оздобленням рам продовжувались.

В Голландії для оздоб картин почали використовувати тропічні мушлі. В Німеччині з тою ж метою використовували оброблені шматочки бурштину (янтарю).

У 18 столітті на хвилі повального захоплення аристократами порцеляною з'явилися перші зразки рам з порцеляни. Місцем їх виробництва стала Берлінська порцелянова мануфактура. В середині 18 ст. були віднайдені нові поклади каоліну в містечку Штребель. Після випалення пореляна з каоліну цього родовища мала значно біліший колір, ніж сировина. Вона так сподобалась, що порцеляну тільки вкривали глазуррю без розфарбовування. На замову короля Фрідріха ІІ з чисто білої порцеляни виготовили декілька рам для дзеркал, що прикрасили кабінет монарха в Новому палаці Потсдама. Рами прикрашені хвилястими візерунками з додачею квітів та білого птаха. Ті ж візерунки були і на стінах жовтого кабінету, створюючи разом єдиний ансамбль в стилі рококо. Усі рами були монолитні і дещо великі за розмірами — від 434 на 91 см до 170 на 108 см. Лише незначна частка цих унікальних виробів потрапила в інші країни.

Але широкого використання для рам крихкий матеріал не отримав.

В 20 ст. для рам почали використовувати також пластмаси. А техніка декупаж та новітні клеї дозволяють прикрашати прості дерев'яні рами чим завгодно — стазами, намистинами, незвичними ґудзиками тощо.

Приклади картинних рам[ред.ред. код]

Використання рами в гравюрі[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Джорджо Вазари, «Жизнеописания», М. «Искусство», 1960-70-е гг. (рос.)
  • Орнаментальная гравюра 16 в. в собрании Єрмитажа. Каталог віставки, Л, «Искусство», 1981 (рос.)
  • Труды Гос Ермитажа, № 18, Л, «Аврора», 1977 (рос.)
  • Сообщения Гос. Эрмитажа, XLV, Л, «Искусство», 1980 (рос.)
  • Сообщения Гос. Эрмитажа, XLVI, Л, «Искусство», 1981 (рос.)

Див. також[ред.ред. код]