Середня Прип'ять

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Середня Прип'ять
біл. Сярэдняя Прыпяць
Прип'ять недалеко від Лунинця
Прип'ять недалеко від Лунинця
Прип'ять недалеко від Лунинця
52°08′29″ пн. ш. 26°58′15″ сх. д. / 52.14160000002777196° пн. ш. 26.97090000002777899° сх. д. / 52.14160000002777196; 26.97090000002777899Координати: 52°08′29″ пн. ш. 26°58′15″ сх. д. / 52.14160000002777196° пн. ш. 26.97090000002777899° сх. д. / 52.14160000002777196; 26.97090000002777899
Країна  Білорусь
Розташування Столинський район
Пінський р-н
Лунинецький район
Житковицький район
Найближче місто Лунинець
Площа 93062,15 га
Засновано 1999
Середня Прип'ять. Карта розташування: Білорусь
Середня Прип'ять
Середня Прип'ять (Білорусь)
Мапа

Середня Прип'ять (біл. Сярэдняя Прыпяць) — республіканський ландшафтний заказник в Білорусі, створений у 1999 році на територіях Столинського, Пінського, Лунинецького (Берестейська область) і Житковицького району (Гомельська область)[1]. Заказник є останнім в Європі великим природним комплексом низинних боліт, річок, проток і заплавних лісів, ключевою орнітологічною територією і Рамсарським угіддям.

Історія[ред. | ред. код]

Заповідник створений згідно з Постановою Ради міністрів Республіки Білорусь від 19 липня 1999 року № 1105 на базі державних біологічних заказників «Пониззя Ясельди», «Гирло Лані» і «Пониззя Случі» загальною площею 90447 гектарів. Згідно з Постановою Ради Міністрів від 22 листопада 2013 року № 1008 площа заповідника збільшилась на 2615,15 га до 93062,15 га[2].

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Заказник створений у середній течії головної водної артерії Полісся — річки Прип'ять (від гирла Ясельди до гирла Ствиги). Протяжність ділянки близько 120 кілометрів, ширина варіюється від 4 до 14 кілометрів.

Основні біотопи: ліси — 35 %, чагарники — 8 %, луки — 30 %, низинні болота — 20 %, річки та їх узбережжя — 4 %, сільгоспугіддя — 2 %, озера та інші природні водойми — 1 %.

Флора[ред. | ред. код]

Близько 92 % території складають площі, зайняті природною рослинністю. На території заказника багато заплавних лісів і лугів. Серед лісів переважають чорновільховики і діброви. На території заказника можна знайти всі типи луків: від дуже заболочених до сухих, які за структурою наближаються до степів. В заплаві також присутні типові низинні болота, що створюють біотопи, що перебувають під загрозою зникнення в Європі. Найбільші болота зосереджені в гирлах річок Ясельда і Стир, які є притоками Прип'яті.

На території заказника ростуть 725 видів рослин, з них 11 видів занесено до Червоної книги Республіки Білорусь.

Фауна[ред. | ред. код]

На території заказника хороші умови для підтримання кількості рідкісних навколоводних ссавців. Тут зустрічаються 16 видів земноводних і плазунів, серед яких: болотна черепаха європейська (Emys orbicularis), звичайна райка (Hyla arborea), ропуха очеретяна (Bufo calamita).

На площі заказника «Середня Прип'ять» зустрічається 37 видів риб, що мешкають у Прип'яті і озерах-старицях. Заплава річки Прип'ять має міжнародне значення для збереження популяцій багатьох рідкісних і таких що перебувають під загрозою зникнення видів птахів у Європі. Відзначено 182 види птахів, 52 з яких занесені в Червону книгу Республіки Білорусь, а 5 — під глобальною загрозою зникнення: очеретянка прудка (Acrocephalus paludicola), підорлик великий (Aquila clanga), деркач (Crex crex), дупель (Gallinago media), чернь білоока (Aythya nyroca) і гуска мала (Anser erythropus). 155 видів птахів відмічено при гніздуванні, 39 з яких перебувають під охороною[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 19 июля 1999 г. № 1105 «Об образовании республиканского ландшафтного заказника „Средняя Припять“». arc.pravoby.info. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 24 березня 2018.
  2. Республиканский ландшафтный заказник «Средняя Припять» увеличился на 2,6 тыс.га. belta.by. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 24 березня 2018.
  3. Захаваць «Сярэднюю Прыпяць» для птушак. pinsknews.by (біл.). Архів оригіналу за 14 травня 2013.

Література[ред. | ред. код]