Очеретянка прудка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Очеретянка прудка
Seggenrohrsaenger hand.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Кропив'янкові (Sylviidae)
Рід: Очеретянка (Acrocephalus)
Вид: Очеретянка прудка
Біноміальна назва
Acrocephalus paludicola
Louis Jean Pierre Vieillot, 1817
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Acrocephalus paludicola
ITIS logo.jpg ITIS: 558423
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 68471
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Acrocephalus paludicola

Очеретянка прудка, очеретянка вертка (Acrocephalus paludicola) — птах родини кропив'янкових.

Таксономічна характеристика[ред.ред. код]

Монотипний вид політипного роду; один з 7 видів роду у фауні України.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал охоплює територію Євразії від південної частини Фінляндії на півночі до Італії на півдні та від Франції на заході до Томської та Новосибірської областей Росії на сході. У першій половині ХХ ст. гніздилась у Волинській, Рівненській, Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій, Київській, Чернігівській, Сумській областях; можливо також в Закарпатській, Черкаській, Полтавській, Харківській та Запорізькій. На прольоті зустрічається також в Одеській, Миколаївській та Львівській областях. Протягом ХХ ст. перестала гніздитися в Західній Європі і катастрофічно скоротила чисельність в Центральній Європі. В Україні зараз гніздиться у Волинській, Рівненській, Київській і Чернігівській обл. Зимує в Африці на південь від Сахари.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Світова популяція 12–20 тис. самців. Ще 40–50 років тому в Україні оселялось в 4–5 разів більше птахів, ніж тепер. Загальна чисельність зараз оцінюється в 3,5–4,1 тис. самців (тобто, 15–20% світової популяції). В Україні виділяються два популяційні угруповання: прип'ятське (3–3,5 тис. самців), яке локалізоване в основному в північній частині Волинської області та деснянсько-дніпровське (500–600), що охоплює Чернігівську та Київську області. Щільність гніздування сягає 1–2 самців на га. Причини зміни чисельності: втручання людини у природні процеси болотних систем, яке порушує гідрологічний режим. Критичною є трансформація гніздових біотопів.

Місця перебування[ред.ред. код]

Заплавні луки з чагарниково-осоковими заростями; низинні болота, порослі верболозом та іншими гігрофільними рослинами. На прольоті - береги річок і ставів із заростями верболозу та інших гігрофільних рослин. Чисельність незначна, постійно знижується. Причини зміни чисельності — осушування боліт, викошування тощо.

Особливості біології[ред.ред. код]

Перелітний птах. З'являється в середині, квітня - 1-й декаді травня. Оселяється окремими невеликими групами. Гніздо (чашоподібне) влаштовує на незначній висоті над землею або водою, в куртинах чагарників і трави. Кладка (кінець травня - червень) з 4 - 6 яєць. Насиджують і годують пташенят самка та самець. Відлітає протягом перших двох декад вересня. Птахи прип'ятської популяції до р-нів зимівлі летять через Польщу, Німеччину, Францію, Іспанію, а далі вздовж атлантичного узбережжя Африки. Живиться комахами та дрібними молюсками.

Заходи охорони[ред.ред. код]

На глобальному рівні вид належить до категорії «Вразливий» у Червоному переліку видів, яким загрожує зникнення, Міжнародної спілки охорони природи (IUCN). На європейському рівні категорія SPEC 1 (глобально вразливий вид). Додаток І Директиви Ради Європи, щодо охорони птахів. Включено до Червоної книги України (1994, 2009), Боннської (Додатки І та ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. З метою охорони потрібно збереження всіх місць гніздування на території України; обов’язково, щоб всі вони були включені до ПЗФ держави. Проведення ренатуралізації осушених боліт, де раніше гніздилися птахи.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела інформації[ред.ред. код]

Мензбир М. А., 1895; Сомов Н. Н., 1897; Птушенко Е. С., 1954; Клитин А. Н., 1959; Воїнственський А. М., Кістяківський О. Б., 1962; Страутман Ф. И., 1963; Иванов А. И., 1976; Афанасьев В. Т., Гаврись Г. Г., Клестов Н. Л., 1992. Особисті повідомлення Бурчака-Абрамовича М. О., 1932; Воїнственського М. А., 1950; Орлова П. П., 1954; Жежеріна В. П., 1961.

Література[ред.ред. код]