Житковицький район
| Житковицький район | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жыткавіцкі раён | ||||
| ||||
| ||||
| Район на мапі області | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна: |  Білорусь
| |||
| Область: | Гомельська область | |||
| Утворений: | 17 липня 1924 | |||
| Населення: | (2008) 43 900 осіб | |||
| Площа: | 2910 км² | |||
| Населені пункти та ради | ||||
| Районний центр: | Житковичі | |||
| Кількість міст: | Житковичі, Турів | |||
| Районна влада | ||||
| Вебсторінка: | http://zhitkovichi.gomel-region.by/ | |||
| Голова РДА: | Микола Какора | |||
| Мапа | ||||
| ||||
Житковицький район (біл. Жыткавіцкі раён) — адміністративна одиниця на заході Гомельської області.
Адміністративний центр — місто Житковичі.
Географія[ред. | ред. код]
Площа району становить 2910 км кв; 56,3 % території займає ліс — в основному хвойні й черноольхові деревні породи. Близько 14 % території припадає на річки, озера й штучні водойми. Район межує із Петриковським і Лельчицьким районами Гомельської області, зі Столінським і Лунинецьким районами Брестської області, а також Любанським і Солігорським районами Мінської області.
Основні річки — Прип'ять і її припливи Случ, Ствига, Свиновод, Крушинна й інші. Основне озеро — Червоне на півночі району.
У районі розвідані великі родовища горючих сланців, бурого вугілля, будівельного каменю, каоліну, торфу. Є невеликі запаси рідкоземельних металів. Відомі запаси торфу оцінюються в 126,7 млн тонн, каоліну — в 17,7 млн тонн, горючих сланців — 1,181 млрд тонн.
Історія[ред. | ред. код]
Район входив до складу Мінського воєводства, після розділів Речі Посполитої увійшов до складу Мінської губернії, де перебував у складі спершу Давид-Городоцького повіту, а потім — у складі Мозирського повіту.
17 липня 1924 року Житковицька волость була перейменована в Житковицький район. Житковичі довгий час залишалися містечком, а 27 вересня 1938 року одержали статус міського селища. Сучасні границі район отримав в 1962 році.
У жовтні 1971 року Житковичі одержали статус міста.
Район помітно постраждав від аварії на ЧАЕС і від повені 1993 року.
В 1992 у районі відновлена Турівська й Мозирська єпархія, заснована ще в 1005 незабаром після хрещення Київської Русі.
Демографія[ред. | ред. код]
Населення Житковицького району — 43,5 тис. чоловік (на 1 січня 2009), у тому числі в міських умовах проживають 19,8 тис. чоловік (16,7 тис. — Житковичі, 3,1 тис. — Турів).
Усього налічується 109 населених пунктів, з них 107 — сільських, населення яких становить 23,7 тис. Таким чином, у сільській місцевості проживає 54,5 % населення району.
Адміністративний пристрій[ред. | ред. код]
- Турів (міська рада)
Сільради[ред. | ред. код]
- Вересницька
- Дяковицька
- Ленінська
- Люденевицька
- Мілевицька
- Морохоровска
- Озеранська
- Переровська
- Руднянська
- Ричевська
- Червоненська
- Юркевицька
Населені пункти[ред. | ред. код]
| Назва | Чисельність населення (перепис 1999) |
|---|---|
| Житковицька міська рада | 17 445 |
| Житковичі | 16 700 |
| Кажановичі | 454 |
| Західний | 133 |
| Черетянка | 73 |
| Забродьє | 70 |
| Оцковане | 15 |
| Турівська міська рада | 3151 |
Економіка[ред. | ред. код]
Основні підприємства: «Житковицький моторобудівний завод», Торфобрикетний завод «Червоне», «Ліспромгосп», «Лісгосп», Турівський консервний завод.
Основою економіки району є сільське господарство. Житковицький район спеціалізується на виробництві молока, м'яса, зерна, картоплі, кукурудзи, цибулі, зеленого горошку[1]. Сільськогосподарські землі займають 52 835 гектарів, орна земля займає 23 069 гектарів. Поголів'я великої рогатої худоби в агропідприємствах району становить близько 23 300 голів, свиней — 2 900[2]. У районі також працює дослідний рибгосп «Біле».
Транспорт[ред. | ред. код]
Транспортна інфраструктура включає залізницю Берестя — Гомель, а також автомобільні дороги M10 Берестя — Гомель, P88 Житковичі — Давид-Городок — Столін — границя України, P128 Турів — Лельчиці — Словечно. По території району також проходить невелика частина дороги P23 Мінськ — Мікашевичі. По ріці Прип'ять здійснюється судноплавство.
В 1985 на місці поромної переправи через річку Прип'ять побудований міст довжиною більше одного кілометра, що зв'язав воєдино дві частини району.
Визначної пам'ятки[ред. | ред. код]
- Турів, Замкова гора.
- Турів, Всесвятська церква (побудована в 1810).
- Кам'яний хрест на цвинтар у селі Запісоччя. Щороку він на кілька міліметрів виростає із землі.
- Краєзнавчий музей і Музей Національного парку «Прип'ятський» в Турів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 16 березня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2009. Процитовано 16 березня 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт райвиконкому
- Визначні пам'ятки [Архівовано 14 вересня 2005 у Wayback Machine.]
- Карта й короткі відомості [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Геральдика м. Житковичі
- Геральдика смт Турів
| ||||||||||||||