Сильвестров Валентин Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сильвестров Валентин Васильович
Сильвестров Валентин Васильович
Дата народження 30 вересня 1937
Місце народження Київ
Професія композитор
Нагороди

Народний артист України — 1989Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1995

Валенти́н Васи́льович Сильве́стров (*30 вересня 1937, Київ) — український композитор.

Зміст

[ред.] Творчий шлях

Закінчив Київську державну консерваторію (тепер Національна музична академія України) за фахом композиція в 1963 р. по класу Б. Лятошинського.

З 1960-х років музика Сильвестрова звучить на міжнародних фестивалях, його твори виконують Ґ. Кремер, О. Любимов, І. Монігетті, О. Рудін, Г. Рождественський та інші. Твори Сильвестрова виходять друком у багатьох престижних видавництвах Заходу, в тому числі «Бєляєв-Петерс».

В 1960-ті роки В.Сильвестров входить до творчої групи «Київський авангард», представники якої всупереч жорсткому тиску з боку захисників панівної в СРСР естетики соцреалізму, відкривають нову сторінку історії української музики, орієнтуючись на нові стильові течії та опановуючи сучасними композиторськими техніками західноєвропейської музики. Зокрема композитор використовує в своїх творах додекафонію, алеаторику, сонористику. Характерним драматургічним принципом стає хвильова драматургія.

В 1970-ті композитор поступово відмовляється від традиційних технік авангарду, орієнтуючись на постмодернізм. Сам автор називає свій стиль «мета-музикою» (метафорична музика). В музиці цього періоду переважають медитативні, споглядальні настрої. Чільне місце займає характерне постмодернізму звернення до стилів минулих епох (див. приклад № 2 — «Кіч-музика»(1977)).

Характерною рисою стилю Сильвестрова стає постлюдійність, характерною драматургічною рисою стає превалювання періодів спаду та diminuendo, на різних рівнях композиційної структури прослідковується характерна постмодерновій парадигмі невизначеність. Характерною особливістю фактури стає наявність звукової педалі, фону, в рамках якого виникають окремі знаки алюзій.

Ще однією важливою парадигмою постмодерну, що прослідковується у творчості Сильвестрова є невизначеність. Невизначеність проявляється як відсутності чітких композиційних схем, певній спонтанності мислення, так і на рівні ритмоструктур, інтонаційних побудов і звучання загалом, що нерідко межує з тишою.

[ред.] Нагороди

Валентин Сильвестров — лауреат Міжнародної премії ім. С.Кусевицького (США1967), Міжнародного конкурсу композиторів «Gaudeamus»(Нідерланди, 1970), Державної премії України ім. Т.Шевченка (1995), Народний артист України (1989). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеню (1997), Ярослава Мудрого V ступеню (2007). Почесний доктор honoris causa Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2011).

[ред.] У творчому доробку автора

(джерело інформації: мультимедійна база даних «Нова музика України»)

[ред.] для оркестру

  • 7 симфоній (в тому числі «Есхатофонія»);
  • «Класична увертюра»;
  • «Гімн»

[ред.] для солістів з оркестром

  • «Медитація» (для віолончелі та симф. оркестру);
  • «Exegi monumentum» (для сопрано чи баритона та симф. оркестру);
  • «Посвята» (для скрипки та симф. оркестру),
  • «Метамузика»,
  • «Постлюдія»,
  • «Монодія» (для ф-но та симф.оркестру);

[ред.] для камерного оркестру

  • "Спектри",
  • Поема пам'яті Лятошинського,
  • Серенада,
  • Інтермеццо
  • "Епітафія" для ф-но та струнного оркестру;
  • Осіння серенада для сопрано і камерного оркестру
  • "Вісник 1996" для струнного оркестру з синтезатором


[ред.] для хору

  • Реквієм для Лариси
  • Кантати: на вірші Т.Шевченка,
  • на вірші Ф.Тютчева та О.Блока,
  • "Лісова музика",
  • "Ода солов'ю",
  • Диптих,
  • Елегія


[ред.] камерна музика

  • 2 струнних квартети; Квартет-пікколо;
  • Квінтет;
  • "Містерія" для альт.флейти та ударних;
  • тріо для флейти, труби та челести;
  • "Проекція на клавесин, вібрафон та дзвони"
  • "Драма" для скрипки, віолончелі та ф-но
  • Соната для віолончелі та ф-но
  • 3 постлюдії
  • Пост скриптум для скрипки та ф-но
  • Епітафія Л.Б. для альта і ф-но
  • Містеріозо для кларнету
  • Елегія для віолончелі


[ред.] Для фортепіано соло

  • 3 Сонати
  • Сонатина
  • Класична соната
  • 5 п'єс
  • Тріада
  • Елегія
  • "Дитяча музика"


[ред.] Для голосу з фортепіано

  • 2 романси на вірші О.Блока
  • "Тихі пісні"
  • "Прості пісні"
  • "Старовинна балада"
  • "Ступені"
  • "Кіч-пісні"
  • 4 пісні на слова Мандельштама


[ред.] музика до кінофільмів

  • "Білі хмари" (1968)
  • "Карантин" (1968)
  • "Єралашний рейс" (1977)
  • "Незрима робота" (1979)
  • "Пробивна людина" (1979)
  • "Грачі" (1982)
  • "Не було б щастя" (1983)
  • "Наближення до майбутнього" (1986)
  • "Сад Гетсиманський" (1993)
  • "Чеховские мотивы" (2002, реж. К. Муратова)
  • "Настройщик" (2004, реж. К. Муратова)[1]
  • "Час прощання" (2005, реж. Франсуа Озон)


[ред.] Музичні приклади

[ред.] Примітки

[ред.] Література

  • Павлишин С. Валентин Сильвестров.- К.: Муз. Україна, 1989.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
  • А.Ильина. Постмодернистические тенденции в музыке В.Сильвестрова.// Українське музикознавство. Вип..33 — К.2004
  • О.Михайлова. Про структурно-семантичний інваріант симфоній В.Сильвестрова // Українське музикознавство Вип. 28 — К.1998
  • В.Сильвестров на сторінці МІЦ
  • Авангард в украинской музыке 1960-х годов(рос.)
  • Опанасюк О. П. Творчість В.Сильвестрова в контексті інтенціональної форми художнього образу // Українське мистецтвознавство. Вип. 5. — К.: ІМФЕ, 2004. — С. 76-81.
  • Опанасюк О. П. Про інтенціональний стиль в музичному мистецтві. На матеріалі Другої сонати для фортепіано В.Сильвестрова // Київське музикознавство. Вип. 25. — К., 2007. — С. 66-76.
  • Опанасюк О. П. «Дочекатися музики» В.Сильвестрова: інтенціональний зріз // Мистецтвознавчі записки: Збір. наук. праць. — Вип. 20. — К. : Міленіум, 2011. — С. 38-47.

[ред.] Посилання


Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами