Сплітський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сплітський кафедральний собор святого Дує (Домінія, Домнія)
Cathedral of Split.jpg
Сплітський кафедральний собор
Розташування Хорватія Хорватія, Спліт
Координати 43°30′29″ пн. ш. 16°26′28″ сх. д. / 43.50806° пн. ш. 16.44111° сх. д. / 43.50806; 16.44111Координати: 43°30′29″ пн. ш. 16°26′28″ сх. д. / 43.50806° пн. ш. 16.44111° сх. д. / 43.50806; 16.44111
Початок будівництва храм заснований на початку IV століття
Стиль романський
Належність Римо-Католицька Церква: Спліт-Макарська архідієцезія
Адреса Kraj Svetog Duje, 3-5

Сплітський собор (хорв. Splitska katedrala; повна назва — Собор Святого Дує, Собор Святого Домнія (Домінія)) — католицький собор у місті Спліті, Хорватія. Кафедральний собор Спліт-Макарської архідієцезії, цінна історико-архітектурна пам'ятка. Основна частина храму — колишній імператорський мавзолей. У числі інших пам'яток Палацу Діоклетіана Сплітський собор включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія та опис[ред.ред. код]

Собор святого Дує розташований у центрі комплексу Діоклетіанового палацу, його фасад звернений на захід і виходить на перистиль палацу.

Сплітський собор складається з 3-х частин, побудованих у різні епохи. Основна частина храму — восьмикутний у плані колишній мавзолей імператора Діоклетіана, зведений на межі III і IV століть. Хори собору побудовані в XVII столітті. Висока дзвіниця поруч із собором була зведена в 1100 році і перебудована в 1908 році. Попри таку розбіжність у часі будівництва, всі частини собору зведені з одного й того самого матеріалу — туфа, видобутого в місцевих річках і білого вапняка з острова Брач.

Усередині мавзолею Діоклетіана

На самому початку, коли з мавзолею зробили церкву, храм був присвячений Божій Матері і називався собором Святої Марії-Богородиці. Однак дуже скоро храм став називатися церквою святого Дує (хорв. Duje) або Домнія, святого заступника Спліта, що був у III столітті єпископом Салони, і чий вівтар був поставлений у соборі в ранньому середньовіччі. Єпископ Домній разом з іншими християнами став мучеником під час гонінь на християн за правління Діоклетіана у 303304 роках.

Незважаючи на переробку будівлі колишнього мавзолею у християнський собор, архітектура первинної споруди і низка елементів інтер'єру збереглися незмінними. Два ряди колон усередині собору підтримують багато декоровані фризи. У римську добу купол мавзолею був прикрашений мозаїкою, однак від неї нічого не залишилося. Саркофаги імператорської родини розташовувалися в центрі споруди — їх знищили у VII столітті. На фризі під куполом збереглися барельєфи Діоклетіана та його дружини Приски у лаврових вінках.

З числа предметів мистецтва християнського періоду особливо цінними є дерев'яні (з волоського горіху) дверні стулки роботи Андрія Бувіни XIII століття (1214) при вході до церкви. Вони мають розміри 5,3 на 3,6 метри і багато оздоблені гравіруванням. На кожній стулці викарбувано по 14 сцен з життя і пристрастей Христових, всі зображення облямовані складним орнаментом. Ці дверні коробки є одним з найбільш цінних і найбільш збережених різьбленням по дереву на східному узбережжі Адріатичного моря періоду Середньовіччя.

Кам'яна кафедра ліворуч від входу виконана в XIII столітті в романському стилі. У бічній каплиці Св. Дуе в південно-східній ніші собору знаходиться готичний вівтар XV століття (1427) авторства Боніно з Мілана, зведений над ранньохристиянським саркофагом, розпис його виконав Дує Вускович. Вівтар каплиці Св. Анастасія в північно-східній ніші з різьбленим рельєфом, що зображує бичування Христа, виконаний Юраєм Далматинцам (1448), і присвячений іншому мученику з Салони, який був кинутий у води річки Ядро з каменем навколо шиї. Північний вівтар — новий вівтар святого Дує — пізніший, був створений у 1767 році венеціанським скульптором Джованні Морлаїтером у стилі бароко. Головний вівтар собору, присвячений Богоматері, створений одночасно з хорами в XVII столітті, — різьблений, розписаний з арковим склепінням сценами зі Старого Заповіту Матеєм Понцоніє-Понкуном (Matija Ponzonije-Poncun), маляром з острову Раб, що вважається одним з найвидатніших митців 1-ї декади XVII століття у Спліті й Далмації в цілому.

Собор на гербі Спліта

Крипта собору також має римське походження, в християнський період тут була влаштована каплиця святого Луція (Луція Сіракузького).

У скарбниці собору зберігається багате зібрання предметів церковного мистецтва: раки з мощами, ікони тощо; також у храмовій колекції представлена ​​велика кількість цінних середньовічних книг і рукописів.

Сплітський собор підтримується в належному стані, в тому числі завдяки постійним реставраційно-пошуковим роботам, як усередині, так і навколо храму.

У теперішній час це не лише один з головних туристичних об'єктів міста і країни, а й серед інших пам'яток Палацу Діоклетіана об'єкт зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Хорватії.

Сплітський собор зображений на гербі і прапорі міста.

Галерея[ред.ред. код]

SPLIT-Mausoleum restitution.jpg Hydrofoil and Sv Duje.jpg Split dioclecian palace cathedral.jpg Split - capital in cathedral.jpg
Рекоснтрукція Мавзолею Діоклетіана
(за E. Hébrard & J. Zeiller, Spalato,
le Palais de Dioclétien, Paris, 1912)
Вид на собор та палац Діоклетіана
зі Сплітської бухти, липень 2009 року
Дзвіниця собору
Капітель колони в храмі

Джерела та посилання[ред.ред. код]