Діоклетіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фоліс Діоклетіана

Гай Авре́лій Вале́рій Діоклетіа́н (лат. C. Aurelius Valerius Diocletianus, 245 Далмація — 3 грудня 313) (ім'я при нарожденні — Діокл — «Богуслав», «Богумил», лат. Dioclus) — римський імператор з 20 листопада 284 по 1 травня 305. Прихід до влади Діоклетіана завершив кризу Римської імперії III сторіччя та призвів до укріплення влади імператора.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Народився майбутній імператор, котрого спочатку звали Діокл, 245 року. Він швидко зробив кар'єру і став командиром легіону, вступивши на римську військову службу. Згодом його почали називати на римський зразок Діоклом. На той час роботу військового дуже цінували, адже на імперію вороги здійснювали часті набіги. Тодішній Діокл заслужено став імператором, адже покаравши вбивцю молодого й популярного імператора Нумеріана, військові проголосили його 284 р. імператором, який став називатися Гай Аврелій Валерій Діоклетіан.

Розгромивши своїх супротивників, стає єдиним і повноправним правителем. Він зміцнює центральну владу, усуває залишки республіканських порядків, повновладний сенат перетворює на міську раду Риму. Навіть столицю імперії Діоклетіан обрав іншу — нею стала Нікомедія, місто у Малій Азії на березі Мармурового моря (286). У 294 році Діоклетіан провів вдалу кампанію проти сарматів.

Перетворившись із фактичного самодержця на юридичного, Діоклетіан змінив і титул — відтепер він називався уже не принцепсом («першим громадянином»), а «домінусом» («паном, володарем») і навіть «деусом» («богом»). Проте не всі обожнювали імператора. Римські християни, яких на той час було вже доволі багато, залишалися прихильниками Христа. Таке ставлення християн до Імператора викликало в нього обурення, і Діоклетіан, назвавши це непокорою імператору, розпочинає гоніння на християн, у результаті яких безліч невинних людей, зокрема священників, було віддано на тортури і вбито. Усе це Імператор називав засобом зміцнення влади.

Реформи Діоклетіана[ред.ред. код]

Діоклетіан призначає собі співправителя, яким стає його армійський товариш Максиміан, і обидва починають правити, отримавщи титул авґустів («священних»): Діоклетіан — на сході імперії спільно з заступником (цезаром) Галерієм, а Максиміан — на заході з цезаром Констанцієм Хлором. Цезари мали право на допомогу в правлінні імператору на термін 20 р., і пізніше назначали інших. Уже швидко така система правління, яку назвали тетрархією, показала свої переваги, припинивши бунти.

  • Діоклетіан розподіляє владу на державну і військову (друга охороняла кордони);
  • збільшує оподаткування для того, щоб прогодувати військових;
  • обмежує коливання ринкових цін і заробітних плат;
  • намагається стабілізувати фінансову систему;
  • проводить фіскальну і адміністративну реформи


З кінцем його правління (305 р.), що було заплановано на 20 років, Діоклетіан іде у відставку. Разом із цим система тетрархії розвалюється, а безліч претендентів на престол розпочинають між собою війну за престол. Євтропій («Краткая история от основания Города» IX.27.1.(рос.)) так розповідає про останні роки правління: "Але коли Діоклетіан під вагою років відчув неможливість управляти Імперією, він умовив Геркулія піти у приватне життя, а справи державні передати молодшим ".

Джерела[ред.ред. код]

  • Евсевий Памфил «Четыре книги Евсевия Памфила, епископа Кесарии Палестинской» о жизни блаженного василевса Константина. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.