Станіслав Цюхцінський
| Станіслав Цюхцінський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 листопада 1841 Львів, Австрійська імперія |
| Помер |
13 листопада 1912 (71 рік) Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Діяльність | політик |
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
Станіслав Цюхцінський (пол. Stanisław Ciuchciński; 10 листопада 1841, Львів — 13 листопада 1912, там само) — галицький громадський діяч, президент Львова та посол до Галицького сейму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в родині львівського м'ясника Станіслава Цюхти та Катажини з Юрчинських. Початково здобував освіту у домініканців. У віці 14 років через смерть батьків йому довелося полишити навчання та почати працювати. Навчався професії бляхаря, одночасно отримуючи загальні знання через самоосвіту. У 1859 році виїхав зі Львова на кілька років, шліфуючи свою майстерність, зокрема у Відні, Лінці, Мюнхені, Дрездені, Берліні та Гамбурзі. Після повернення на батьківщину брав участь у Січневому повстанні 1863 року, у складі стрілецького відділення француза Леона Янга.
Після поразки повстання повернувся до Львова на постійне мешкання й працював протягом декількох років в інших майстрів, щоб отримати дозвіл у 1867 році на відкриття своєї власної майстерні при вулиці Краківській. Він став учасником професійного руху, був членом відділу ремісничого об'єднання «Скала», і, нарешті, куратором (1889). З 1877 року він очолював корпорації лимарів, бронзовиків та латунників. Він також був активним діячем (та президентом) Товариства взаємної підтримки львівських міщан під найменням блаженного Яна з Дуклі.
Був членом товариства «Сокіл». З серпня 1880 року мав міське громадянство, а в 1883 році був призначений до міської ради, де він перебував до кінця життя. З [[1899] року був віце-президентом Львова. Після смерті Міхала Михальського у червні 1907 році, став його наступником не лише на посаді президента Львова, але й на чолі Стрілецького товариства, а також у Галицькому крайовому сеймі. Свою політику описував девізом: «Зробіть усе, що відповідає честі та інтересам міста та його мешканців». Стан здоров'я спонукав його покинути посаду президента 17 липня 1911 року.
Помер 13 листопада 1912 року у Львові, поховано його на Личаківському цвинтарі (поле № 2)[1], де міська влада встановила йому пам'ятник з написом «Вірному синові Вітчизни»; Тадеуш Рутовський, тодішній віце-президент Львова, виголосив на похоронах промову.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Загайська Р. Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — С. 380. — ISBN 978-617-629-367-5.
Джерела[ред. | ред. код]
- Aleksander Czołowski Stanisław Ciuchciński // Polski Słownik Biograficzny. — tom IV. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1938. (пол.)
- Stanisław Sławomir Nicieja Cmentarz Łyczakowski we Lwowie w latach 1786—1986. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1988. — 447 s. — ISBN 83-04-02817-4.
- Stanisław Ciuchciński // Tygodnik Ilustrowany. — № 47. — 1912. — 23 listopada. — S. 992. (пол.)
|
