Тадеуш Рутовський

Тадеуш Рутовський
Tadeusz Klemens Rutowski
Народився	2 грудня 1852 Тарнів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	30 березня 1918 с. Крехів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Місце проживання	Львів
Діяльність	політика, право
Alma mater	Віденський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Знання мов	польська і німецька
Членство	Polish Democratic Partyd
Титул	доктор філософії
Посада	Президент Львова
Попередник	Юзеф Нойман
Наступник	Владислав Стеслович
Партія	Польський клубd
Нагороди	Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Медіафайли у Вікісховищі

Тадеуш (Тадій) Рутовський (пол. Tadeusz Rutowski; 2 грудня 1852, Тарнів — 30 березня 1918, Крехів) — галицький журналіст і політик, посол до Галицького сейму VI, VIII, IX i X каденцій та австрійського парламенту VII, VIII i IX каденцій, президент Львова (1914—1915).

Життєпис

Народився 2 грудня 1852 в Тарнові в родині Клеменса Рутовського та Кароліни Трешковської.

Батько був учасником Листопадового повстання проти Російської імперії (1830—1831), після поразки повстання перебрався до Галичини; був бурмістром Таронова (1873—1877) та послом до Галицького сейму І, ІІ та ІІІ каденцій (1861—1876).

Тадеуш Туровський після гімназії в Тарнові навчався у Відні, де в 1879 р. став доктором філософії. Як журналіст співпрацював з численними галицькими газетами та журналами, зоркема «Ekonomista Polski», «Gazeta Narodowa», «Muzeum», «Przełom», редактор газет «Nowa Reforma», «Słowo Polskie» у Львові.

1889 року був обраний послом до Крайового сейму від м. Тарнова, а в 1901 та 1908 роках від м. Львова. В 1889 році був обраний послом до Крайового сейму від м. Тарнова, а в 1901 та 1908 роках від м. Львова. У 1886—1898 роках Рутовський був послом до Віденського парламенту. Дотримувався центристських та демократичних поглядів.

Починаючи з 1895 — перший віце-президент Львова. Співзасновник Towarzystwa miłośnikόw przeszłości Lwowa. Сприяв побудові будинку Промислового музею, Міської картинної галереї, придбав будинок короля Яна на Ринку, у якому створив музей ім. Собеського, купив будинок на вул. Гетьманській, де розмістив Палац мистецтв.

З дружиною Ядвігою (з Богданських) мав дочок Аліцію, Зофію та Марію і сина Анжея, поручника польської армії розстріляного в Катині.

Президент Львова під час російської окупації 1914—1915

Тадеуш Рутовський вручає символічні ключі від міста російському генералові Ґотлібу-Вільгельму (Васілію) Роде. Львів, Личаківська рогатка, 3.9.1914

28 червня 1914 в Сараєво сербський терорист Гаврило Принцип вбив спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину герцогиню Софію Хотек. Вбивство стало формальним приводом для початку Першої світової війни. 29 липня 1914 у Російській імперії розпочали мобілізацію. 18 серпня 1914 російські війська розпочали наступ на Австро-Угорщину і завдали поразки австрійським військам у Галицькій битві.

3 вересня 1914 російські війська захопили Львів. Напередодні президент міста Юзеф Нойман покинув Львів i Тадеуш Рутовський перейняв обов'язки президента міста. Впродовж 293 днів російської окупації Рутовський опікувався функціонуванням муніципального господарства.

У травні-червні 1915 німецька та австрійська армії під керівництвом Августа фон Макензена провели успішний контрнаступ в Галичині і 22 червня 1915 звільнили Львів. Відступаючи, російські війська захопили з собою заручників, серед яких був Тадеуш Рутовський.

У січні 1917 Рутовського виміняли на москвофіла, віденського кореспондента часопису «Новое Время» Дмитра Янчевецького, засудженого на смерть за державну зраду у справі «Народного Совіту» Дмитра Маркова. Проте здоров'я Рутовського було підірване під час полону. 30 березня 1918 він помер у Крехові.

Пам'ять про Рутовського

Ще за життя Рутовського на його честь була названа вулиця в центрі Львова (сьогодні вулиця Театральна).

Мер Львова Андрій Садовий про Рутовського:

"Тадеуш Рутовський ...був міським головою в перехідний час, коли австріяки відходили, а росіяни приходили. Тоді забрали всі гроші з банків, і місто було на межі голодної смерті. Практично обкраденою залишилася вся міська верхівка, тому що люди тримали гроші в банках. Т. Рутовський був небідною людиною й фактично утримував місто кілька місяців своїм коштом. Це був приклад великої самопожертви й відданості — людина рятувала своє рідне місто (потім перебули зиму, й ситуація покращилася)."

Джерела

• Ігор Мельник. Російська окупація Львова у 1914—1915 роках // Zbruč, 16.10.2014
• Львів'янин, що не злякався російських військ
• РУТОВСЬКИЙ ТАДЕЙ, СУСПІЛЬНО — ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ, ПРЕЗИДЕНТ м. ЛЬВОВА
• Henryka Kramarz. Tadeusz. Rutowski. Portret pozytywisty i dem okraty galicyjskiego. Wydawnictwo Naukowe. Akademii Pedagogicznej. Kraków 2001
• «Мрію, щоб Львів став містом № 1 в Україні» Мер Андрій САДОВИЙ про архітектурні пам'ятки, воду, сміття й конкуренцію. // День.13 травня, 2006.