Субтропічний кліматичний пояс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кліматичні пояси Землі за класифікацією Алісова Б. П.
Розташування субтропіків на планеті

Субтро́піки (український термін — підзворотниковий пояс[1][2]) — перехідний від тропічного до помірного кліматичний пояс Землі. Субтропіки розташовані приблизно між 25° і 45° у північній і південній півкулі. У цих регіонах, як правило, спостерігаються тропічне літо і нетропічна зима. Субтропіки часто ділять на аридні (середземноморський клімат), вологі та напіввологі. Поширене визначення називає клімат субтропічним, якщо середньорічна температура становить більш ніж 20 °C, а середня температура найхолоднішого місяця (січня або липня залежно від півкулі) знаходиться нижче за цю відмітку, але перевищує 0 °C. У субтропіках збереглися релікти раннього кайнофіту (середній Крейдяний період).

У субтропічних поясах північної та південної півкуль, що лежать на межі тропічних та помірних кліматичних поясів, влітку поширюються тропічні повітряні маси, взимку ж помірні приносять атмосферні опади (500 мм). Літо спекотне від +30° до +50°С, посушливе; зима доволі прохолодна з частими дощами, снігопадами, але стійкого снігового покриву не утворюється. У глибинах континентів зима посушлива (до 120 мм) з морозами до -20°С, літо жарке (до +50°С).

Середземноморський клімат[ред. | ред. код]

Для західних околиць материків характерним є середземноморський клімат з жарким безхмарним літом та вітряною дощовитою зимою. Річна сума атмосферних опадів становить 450—600 мм. Цей підтип клімату досить сприятливий для людської життєдіяльності. З ним пов'язаний розквіт стародавніх цивілізацій на берегах Середземного моря (Антична Греція, Стародавній Рим, Карфаген); сучасні кліматичні морські курорти, великі урбанізовані території південної Каліфорнії (Лос-Анджелес, Сан-Хосе), Південної Африки (Кейптаун), Австралії (Перт) та Чилі (Сантьяго, Вальпараїсо). Середземноморський підтип клімату досить сприятливий для вирощування цінних культурних рослин: цитрусові, виноград, маслини.

Мусонний клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Мусонний клімат

Субтропічний клімат східних узбереж материків переважно мусонний: зима прохолодна та суха, літо тепле (+25°С) і вологе (800 мм). Мусони дмуть взимку з континентів на море, влітку — несуть опади з моря на суходіл. Мусонний підтип клімату ясно виражений лише в північній півкулі — східне узбережжя Азії. Також він характерний і для помірного поясу цього узбережжя (Далекий Схід Росії). Велика кількість опадів в теплий період року дозволяє рослинності швидко вегетувати й досягати почасти гігантських розмірів на добрих ґрунтах. Цей підтип клімату дозволяє вирощувати харчові продукти для більш ніж мільярда людей, що проживають у Східній Азії (Китай, Тайвань, Японія тощо).

Біота[ред. | ред. код]

У межах субтропіків виділяють наступні зони[3]:

  • субтропічних вічнозелених лісів і чагарників,
  • субтропічних мусонних мішаних лісів,
  • лісостепові,
  • субтропічних степів,
  • субтропічних напівпустель і пустель.

Субтропічний кліматичний пояс важливий район вирощування цитрусових, чаю, олив, інжиру, винограду, ефіроносних і волокнистих рослин, бавовнику (в сухих субтропіках)[3]. Океани в межах субтропічного поясу характеризуються високими температурами (+15°…+16 °C) і солоністю води[3].

Українські субтропіки[ред. | ред. код]

В Україні риси субтропічної природи характерні для південного узбережжя Криму на крайньому півдні країни. Простягаються від мису Айя у Севастополі до масиву Кара-Даг біля Феодосії. Сюди включають такі міста як Ялта, Алупка, Алушта, Судак. Ландшафти ПБК представлені зоною середземноморських твердолистяних лісів і чагарників — середземноморські напівсухі субтропіки[3]. Де основна кількість опадів випадає взимку, а влітку сонячна переважно суха погода. На північ, в Кримські гори, вони простягаються до висоти 250 метрів[4]. Вище починається зона помірного клімату.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Валентин Садовський. Світове господарство (курс лекцій). — Подєбради, 1932—1933. — с. 90
  2. Крип'якевич Іван. Всесвітня історія: у 3 кн. — К.: Либідь, 1995. — Кн. 1. — 464 с. — с. 5
  3. а б в г Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 30 січня 2015. 

Література[ред. | ред. код]