Сюрстремінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фірмова бляшанка із сюрстремінгом.

Сюрстремінг — це шведська національна страва. Ферментований, чи зброджений оселедець з особливо міцним запахом, що й став його розпізнавальним знаком.

Історія виникнення[ред.ред. код]

У XVI столітті між Швецією і німецьким містом Любек точилась війна. Оскільки Любек захопив морські шляхи, отримувати вантажі було важко і сіль стала рідкістю. Зменшувалися запаси солі, котру використовували для зберігання оселедця — основної їжі у північній Швеції. Хтось, аби зекономити, поклав у бочку з рибою замало солі. Процес консервування порушився, почав розноситись зовсім неприємний запах.

За звичайних обставин цю рибу викинули б, але під час голоду не доводилося вибирати, тож люди з'їли її. На превеликий подив на смак не відчувалось, що вона зіпсована; декому навіть сподобався дещо кислий присмак. Риба не протухла, а перебродила. Про нову страву дізнавалось чимраз більше людей і, оскільки сіль не була дешевою навіть за мирних часів, на півночі Швеції, де свіжу рибу важко придбати, бідняки стали використовувати бродіння, щоб зберігати оселедець.

Власне за таких обставин, за переказами, виникла ця шведська страва. Хоча деякі дослідники твердять, що бродіння використовували для консервації риби і в Швеції, та в інших країнах Північної півкулі задовго до XVI сторіччя.

Страва[ред.ред. код]

Як його їсти[ред.ред. код]

Сюрстремінг можна їсти по-різному. Справжні любителі їдять його без нічого — просто з банки. Є такі, що їдять цю страву з брусницею та молоком! А зазвичай рибу кладуть на хліб з маслом, додають дрібно порізану цибулю, помідори, картоплю і запивають холодними пивом та горілкою. Сюрстремінг з таким гарніром звабив чимало запеклих скептиків.

Як його готують[ред.ред. код]

Оселедця ловлять у квітні, перш ніж самиці відкладають ікру. Голову і нутрощі усувають, а ікру залишають заради смаку. Апендикс також залишають, оскільки він містить ферменти, необхідні для розм'якшення. Рибу на декілька днів кладуть у бочку з міцним розсолом, котрий втягує кров і жир. Відтак рибу перекладають у бочку з менш концентрованим розсолом, де вона розм'якшується і бродить приблизно два місяці. У липні рибу консервують і заморожують. Якість продукту залежить від концентрації розсолу і температури зберігання бочки. Кожний виробник має свій рецепт, таємницю якого старанно охороняє.

Бродіння риби продовжується навіть після закладання її в банки. Тому, аби уникнути неприємних сюрпризів, відкривати банки треба обережно. Рідина, звільнена від тиску, може обприскати все навколо. Щоб цього не трапилось, відкривають банку на дворі, або під водою.[1]

Контроверсії[ред.ред. код]

У квітні 2006 року декілька головних авіаліній, як скажімо, «Air France» та «British Airways» заборонили цю страву з огляду на те, що жерстянки під тиском і можуть вибухати. Це призвело до того, що в стокгольмському міжнародному аеропорту цю рибу перестали продавати. А втім, виробники назвали ці авіалінії «культурно неписемними», мовляв, що це "міф, ніби консервована риба «може вибухати».[2]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

  1. Пробудись! 8 липня 1999 р. стор. 25
  2. Bevanger, Lars. «Airlines ban 'foul' Swedish fish», British Broadcasting Corporation. Retrieved on 2007-09-24.