British Airways

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
British Airways
ІАТА BA
ІКАО BAW
SHT
XMS
Позивний SPEEDBIRD
SHUTTLE
SANTA
Дата заснування 1924
Хаби Хітроу, Гатвік
Базовий аеропорт Великобританія Лондон
www.britishairways.com

British Airways (укр. Британські авіалінії, вимовляється Бритіш Ейрвейз) — найбільша авіакомпанія та національний авіаперевізник Великої Британії, одна з найбільших в Європі. Є найбільшою авіакомпанією Великобританії за розмірами флоту, кількості міжнародних польотів та напрямків, та другою авіакомпанією країни за кількістю перевезених пасажирів після easyJet. Основні пересадочні вузли — Хітроу та Гатвік. British Airways має ліцензію типу А, тобто має право на перевезення пасажирів, вантажів і пошти на літаках з 20 і більше пасажирськими кріслами.[1] British Airways — член авіаційного альянсу Oneworld.

Історія[ред.ред. код]

31 березня 1924 року чотири найбільші авіакомпанії Великої Британії — «Інстон Ейрлайн», «Хендлі Пейдж Транспорт», «Даймлер Ейрвейз» (спадкоємець AT & T) і «Брітіш Ейр Марін Невігейшн» — злилися, щоб сформувати «Імперіел Ейрвейз», яка повинна була розвивати повітряне сполучення між центром Британської імперії і далекими володіннями і колоніями, такими як Австралія та Африка.[2]

У той час велика кількість невеликих британських авіакомпаній також почали свою діяльність. 1935 року вони злилися, щоб сформувати велику приватну авіакомпанію «Брітіш Ейрвейз Лтд». За рішенням Уряду «Імперіел Ейрвейз» і «Брітіш Ейрвейз Лтд» були націоналізовані 1939 року, утворивши нову компанію — «Брітіш Оверсіз Ейрвейз Корпорейшн» (англ. BOAK). Післявоєнна BOAK продовжувала забезпечувати перевезення на маршрути великої довжини, крім південноамериканського напряму (це напрямки забезпечували «Брітіш Амерікен Саус Ейрвейз», які злилися з BOAK в 1949). Континентальна Європа і внутрішні рейси обслуговувалися новою націоналізованою авіакоманією «Брітіш Європеана Ейрвейз» (англ. BEA), яка отримала маршрути існуючих британських незалежних авіаліній.[2]

1952 року BOAK почала здійснювати рейси на новому літаку «Де Хавілланд Комета» в Йоганнесбург, скоротивши час перельоту вдвічі. Став набувати величезної популярності туризм вихідного дня, що призвело до великих змін у роботі авіакомпаній. BEA прийняла виклик, заснувавши компанію «Беа Ейртурз» 1970 року. 1972 року BOAK і BEA були об'єднані під щойно створеним Правлінням Британських Авіаліній, до 1974 року створивши «British Airways» під час правління Девіда Ніколсона. «British Airways», одночасно з «Air France», вперше почали комерційні рейси на надзвукових пасажирських літаках «Конкорд» в січні 1976 року.[2]

Приватизація[ред.ред. код]

Сер Джон Кінг, згодом лорд Кінг, був призначений Головою 1981 року, і йому було поставлено завдання підготувати авіакомпанію до приватизації. 1983 року Кінг найняв на роботу Коліна Маршалла на посаду Головного виконавчого директора. В заслуги Кінга приписують перетворення збиткового гіганта в одного з найприбутковіших авіаперевізників, перетворення компанії у «Всесвітньо улюблену авіакомпанію», в той час як багато великих авіакомпаній перебували в кризі. Флот авіакомпанії і маршрутна сітка були реорганізовані на початку роботи Кінга; для зміни іміджу компанії та марки була залучена команда експертів. Понад 23 000 робочих місць були скорочені на початку 1980-х, хоча Кінг робив різні заходи для підняття морального духу персоналу і оптимізації бізнес-процесів в той же самий час.

Національний перевізник був приватизований, і його акції стали торгуватися на Лондонській фондовій біржі в лютому 1987 року. Початкова пропозиція в результаті торгів було збільшено в 11 разів. У квітні 1988 року «British Airways» поглинули авіакомпанію «Брітіш Каледоніан», а 1992 була поглинена ще одна британська авіакомпанія, «Dan-Air», яка базувалася в Гатвіку.

«Брудні трюки»[ред.ред. код]

Незабаром після приватизації «British Airways» авіакомпанія Річарда Бренсона «Virgin Atlantic Airways», яка почала свою діяльність з польотів на одному «Боїнгу-747» 1984 року, стала конкурувати з «British Airways» на найприбутковіших маршрутах з аеропорту Хітроу. Після того, як історія про те, як 1991 року «Virgin Atlantic» доставила додому заручників з Іраку, отримала громадський резонанс, Кінг сказав Коліну Маршаллу і директору зі зв'язків з громадськістю Девіду Бернсайд, що треба «щось робити з Бренсоном».[3] Цим почалася кампанія «брудних трюків», яка закінчилася пред'явленням позову Бренсона Кінгу до British Airways за наклеп при запереченні фактів «брудних трюків». 1992 року Кінг висунув зустрічне звинувачення Бренсону, і судовий розгляд затягнувся до 1993 року, «British Airways», розуміючи, що справа йде не на їх користь, запропонували £ 485 000, а 11 грудня 1993 року кінцева сума склала £ 500 000 відступних Бренсону і £ 110 000 його авіакомпанії «Virgin Atlantic»; надалі «British Airways» повинні були заплатити до £ 3 000000 податків і зборів.[4] Бренсон розділив компенсацію між своїми співробітниками, назвавши її «БіЕй Бонус» («BA Bonus»).

Призначення і відкриття дочірніх авіакомпаній[ред.ред. код]

У 1990-ті року «British Airways» стала найприбутковішою у світі авіакомпанією; її гасло стало «Всесвітня Улюблена Авіакомпанія». 1992 року «Брітіш Ейрвейз» купили невеликого німецького регіонального перевізника «Дельта Ейр Транспорт», перейменувавши його в «Дойче БЕ». До того часу, коли цей підрозділ було продано в червні 2003, «Дельта Ейр Транспорт» експлуатував 16 «Боїнгів-737» і був другим за розміром німецьким авіаперевізником після «Люфтганзи».

1993 року лорд Кінг пішов з поста Голови, його замінив колишній заступник Колін Маршалл, який об'єднав функції Головного виконавчого директора і Голови. Боб Айлінг, який пізніше зайняв посаду Головного виконавчого директора, був призначений виконавчим директором при Маршаллі. Лорд Кінг був призначений Президентом, 1997 року, він став почесним Президентом і був ним до своєї смерті в липні 2005.

1995 року «British Airways» створили «British Asia Airways», дочірнє підприємство, що базується на Тайвані, для організації рейсів між Лондоном і Тайбеєм. З політичних причин «British Asia Airways» мали не тільки іншу назву, а й їхні літаки мали іншу розмальовку, прапор Великої Британії був замінений на китайські мотиви [5].

Боб Айлінг[ред.ред. код]

1996 року, коли «British Airways» очолив новий виконавчий директор Боб Айлінг, почався складний період для компанії. Посилення конкуренції, високі ціни на нафту та зростання курсу фунту стерлінгів обумовили падіння прибутку. Виник конфлікт між менеджментом і профспілками, і його подолання обійшлося компанії в сотні мільйонів фунтів стерлінгів. 1997 року Айлінг замінив традиційний прапор Великої Британії на хвостах літаків на національні мотиви, метою цієї акції була зміна іміджу компанії як строго національного перевізника Великої Британії в бік більш космополітичного образу. Цей крок не мав успіху, і Айлінг призупинив цей процес, оголосивши, що флот буде мати два типи забарвлення; половина - з прапором Великої Британії, інша половина - з національними мотивами. Айлінгу довелося доводити непідсудність компанії антитрестівського законодавства, але справа була програна, і компанії довелося пожертвувати частиною слотів в Хітроу.[6]

Позитивним результатом роботи Боба Айлінга стало отримання прибутку у розмірі 750 млн фунтів стерлінгів і установа успішною, хоча і субсидованої авіакомпанії, Go Fly 1998 року. Go була лоу-кост перевізником і повинна була зайняти нішу в бюджетному сегменті. Через чотири роки після початку діяльності компанія була продана венчурному фонду 3i і згодом злилася з «EasyJet». Айлінг також займався реструктуризацією флоту, замінивши замовлення на місткіші Боїнги-747-400 на користь більш економічного «Боїнга-777», а також оновив середньомагістральний флот «Брітіш Ейрвейз», придбавши літаки сімейства «Аеробус-319» / 320/321.

Род Еддінгтон[ред.ред. код]

1999 року «British Airways» повідомили про 50%-ве падіння прибутку. У березні 2000 Боб Айлінг був зміщений зі своєї посади. Через 2 місяці його замінив Род Еддінгтон. Еддінгтон став проводити політику скорочення робочих місць, найбільшого розмаху ці заходи досягли в 2001 після терористичного акту 11 вересня.

8 вересня 2004 року «British Airways» оголосила про продаж своєї 18,5% частці в Qantas при збереженні партнерства в операційній діяльності (у тому числі в поділі доходів), у тому числі на так званих рейсах Кенгуру. Таким чином компанія заробила 425 млн £, які були спрямовані на скорочення заборгованостей компанії.

Маршалл, який 1998 року став довічним пером, пішов з посади Голови Правління в липні 2004, і цей пост зайняв Мартін Брайтон, колишній Голова Правління «British American Tobacco». 8 березня 2005, Брайтон оголосив, що колишній Головний виконавчий директор «Аер Лінгус» Віллі Волш займе крісло Рода Еддінгтона у вересні 2005 року.

Віллі Уолш[ред.ред. код]

У вересні 2005 року новий Головний виконавчий директор Віллі Волш оголосив про великі зміни в управлінні «British Airways», які повинні були зекономила 300 £ млн в 2008, і про початок експлуатації Терміналу 5 в Хітроу. Також була анонсована продаж «БЕ Коннект» компанії «Флайб». «British Airways» зберегли 15%-у частку в «Флайб» після закінчення операції.

З 2004 року «British Airways» позиціонує себе як авіакомпанія з повним сервісним обслуговуванням на внутрішніх рейсах (в тому числі використання великих аеропортів, безкоштовне харчування та напої). Таким чином, «British Airways» орієнтована на клієнтів, які готові платити за повне обслуговування, на відміну від клієнтів операторів, що пропонують економні квитки.

Фінансові показники[ред.ред. код]

Кінець фінансового року Пасажиропотік[7] Оборот (£m) Прибутки/Збитки до податків (млн £) Чисті прибутки/збитки (млн £) Базовий EPS (%)
31 березня 2010 31,825,000 7,994 531 425 38.5
31 березня 2009 33,117,000 8,992 401 358 32.6
31 березня 2008 33,161,000 8,753 883 696 59.0
31 березня 2007 33,068,000 8,492 611 438 25.5
31 березня 2006 (переоцінка)* 32,432,000 8,213 616 464 40.4
31 березня 2006 35,634,000 8,515 620 467 40.4
31 березня 2005 35,717,000 7,772 513 392 35.2
31 березня 2004 36,103,000 7,560 230 130 12.1
31 березня 2003 38,019,000 7,688 135 72 6.7
31 березня 2002 40,004,000 8,340 (200) (142) (13.2)
31 березня 2001 36,221,000 9,278 150 114 10.5
31 березня 2000 36,346,000 8,940 5 (21) (2.0)
31 березня 1999 37,090,000 8,915 225 206 19.5
31 березня 1998 34,377,000 8,642 580 460 44.7
31 березня 1997 33,440,000 8,359 640 553 55.7
31 березня 1996 32,272,000 7,760 585 473 49.4

* Переоцінка з урахуванням продажу «БЕ Коннект».

Дохід компанії за 2008—2009 фінансовий рік — £ 8990000000 (€ 10310000000), збільшився на 2,7% в порівнянні з 2007—2008 — £ 8760000000 (€ 10040000000). Операційні збитки — £ 220 млн (€ 252 млн), в 2007—2008 збитки — £ 878 млн (€ 1010000000). Чисті збитки — £ 358 млн (€ 410 млн) проти чистого прибутку в £ 726 млн (€ 832 млн) в 2007—2008 році [8].

Флот[ред.ред. код]

За винятком «Боїнг 707» і «Боїнг 747», отриманих від BOAC, авіакомпанія в 1972-4 використовувала техніку британського виробництва. «British Airways» ввела в свій флот «Боїнг 757» і «Боїнг 737» тільки в 1980-х роках, а потім у 1990-х були придбані «Боїнг 747—400», «Боїнг 767» і «Боїнг 777». Однак, за винятком 29 з 777 одиниць техніки, літаки були оснащені двигунами «Rolls-Royce» британського виробництва. Ця традиція йде з 1960-х, коли BOAC замовляла «Боїнг 707» — важливою умовою контракту була установка двигунів «Rolls-Royce» на нові літаки. «British Airways» також успадкувала від BOAC код покупця «Боїнга» — 36, тому модифікації для «Брітіш Ейрвейз» мають цей номер, наприклад 737—236, 747—436, 777—236.[9]

Попри те, що «British Airways» експлуатували великий флот «Боїнгів», авіакомпанія завжди використовувала й інші літаки. Літаки британського виробництва були отримані від Bea (наприклад, «Тридента») і BOAC (наприклад, «Віккерс Ві-Сі-10»), а в 1980-х авіакомпанія закуповувала «Локхід Трістар». У 1980-х були придбані від «Брітіш Каледініан Ейрвейз» «Макдоннел Дуглас Ді-Сі-10» і «Аеробус-320». У кінці 1990-х «Брітіш Ейрвейз» розмістила самостійне замовлення «Аеробусу» на понад 100 A320/A319 для заміни старіючого флоту «Боїнгів-737». У вересні 2007 «Брітіш Ейрвейз» розмістили перше замовлення на найбільші літаки «Аеробуса», 12 А-380 з опціоном ще на 7 одиниць.[10]

Тільки дві компанії — «British Airways» і «Air France» — були експлуатантами надзвукового пасажирського літака «Конкорд». «Конкорд» з'єднував Хітроу з Нью-Йорком (JFK) (хоча спочатку планувалося його використовувати на рейсах з Лондона до Бахрейна). Спочатку «Конкорд» був фінансовим тягарем, нав'язаний національному перевізнику його Урядом, він часто піддавався критиці. Однак лорд Кінг бачив в «Конкорді» важливий символ компанії. «British Airways» використовував «Конкорд», щоб залучати бізнес-клієнтів. Так, було проведено декілька модернізацій варіантів цього літака з метою створення кращих умов саме цієї категорії пасажирів. «British Airways» розуміло модернізацію як ключовий фактор у боротьбі з конкурентами на трансатлантичних лініях.

Після паризької катастрофи 2000 року, терористичних атак 2001 року і зростання витрат на паливо та утримання, використання «Конкордів» було обмежено, незважаючи на дорогу модернізацію після катастрофи. 10 квітня 2003 року було оголошено, що до 24 жовтня 2003 року експлуатація цього літака припиниться. Останнім рейсом для «Конкорда» став рейс з Лондона в Барбадос 30 серпня 2003. Авіакомпанії все ще належить 8 «Конкордів», які знаходяться на довгостроковому зберіганні в музеях Великобританії, США і Барбадосу.

Флот «British Airways» станом на травень 2011 року [11]:

Літак Кількість Пасажири
(Перший/Бізнес/Преміум Економ/Економ)
Напрямки
Airbus A318-100 2 32 (0/32/0/0) LCY в JFK через Ірландію
Airbus A319-100 33 132 (0/0/0/132)
144 (0/15/0/129)
LHR в Європу та Велику Британію
Airbus 320—200 44 152 (0/15/0/137)
156 (0/0/0/156)
LHR в Європу та Велику Британію
Airbus 321—200 11 184 (0/15/0/169)
188 (0/0/0/188)
LHR в Європу та Велику Британію
Airbus A380-800 (12 замовлено) - -
Boeing 737—400 19 145 (0/13/0/132) LGW в Європу та Велику Британію
Boeing 747—400 57 291 (14/70/30/177)
329 (14/52/36/227)
LHR в Африку, Азію, Австралію, Карибський басейн, Північну та Південну Америки
Boeing 767—300ЕР 21 192 (0/24/24/144)
247 (0/26/0/221)
LHR і MAN в Африку, Карибський басейн, Європу та Північну Америку
Boeing 777—200 3 216 (17/48/24/127) LHR в Африку, Азію та Північну Америку
Boeing 777—200ЕР 43 229 (14/48/40/127)
286 (0/48/24/214)
LGW і LHR в Африку, Азію, Австралію, Карибський басейн і Північну Америку
Boeing 777—300ЕР 3 (3 замовлено) TBA
Boeing 787-8 (8 замовлено) 183 (0/42/51/90)
Boeing 787-9 (16 замовлено)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]