Як-141

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яковлєв Як-141
Як-141 в польоті
Як-141
Призначення: палубний винищувач вертикального злету та посадки 
Перший політ: 9 березня 1987 року 
Історія виробництва
Виробник: Саратовський авіаційний завод 
Всього збудовано: 4 [1][2] 
Модифікації: Як-141У. 
Конструктор: О.О.Левинських (1973—1982)
В. Н. Павлов (1982—1988)
К. Ф. Попович (1988—1992) 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
МШ біля землі: 1250 км/г
МШ на висоті: 1800 км/г
Бойовий радіус: 900 км
Практична стеля: 15000 м
Швидкопідйомність: 4500 м/с
Розміри
Довжина: 18,3 м
Висота: 5 м
Розмах крил: 10,1 м
Площа крил: 31,7 м²
Шасі: триколісне з носовою стійкою, носова стійка прибирається по польоту, основні - у фюзеляж у напрямку до нього 
Маса
Максимальна злітна: 15800 кг
Силова установка
Двигуни: Р79В-300 
Тяга (потужність): 1×9000 кгс 
Тяга форсажна: 1×15500 кгс 
Озброєння
Гарматне озброєння: 30-мм авіаційна гармата ГШ-30-1, 
Боєзапас: 150 патронів 
Кількість точок підвіски:
Маса підвісних елементів: Максимальна маса бойового навантаження при зльоті з пробігом - 2000 кг, при вертикальному зльоті - 1000 кг. кг
Підвісне озброєння Пускові блоки НАР калібром від 80 до 240 мм;
  • До шести бомб калібром 500 кг 

Як-141 (за класифікацією НАТО — Freestyle) — другий у світі (після EWR VJ 101) надзвуковий багатоцільовий літак вертикального зльоту і посадки (ЛВЗП).

Довгий час залишався єдиним у світі літаком з подібними характеристиками (в США в наш час[Коли?] розроблений надзвуковий літак F-35 з укороченим зльотом і вертикальною посадкою). Він був призначений для перехоплення повітряних цілей та ведення ближнього маневреного бою, а також для нанесення ударів по наземних і надводних цілях. Винищувач може експлуатуватися з злітно-посадочних майданчиків обмежених розмірів і в корабельних умовах. Зліт вертикальний або з коротким розгоном, посадка вертикальна або з коротким пробігом. Можлива експлуатація з пошкоджених аеродромів.

На момент створення Як-141 випереджав аналогічні закордонні розробки на 15-20 років. [3] Дане висловлювання є досить точним, оскільки американський винищувач з вертикальним зльотом і посадкою F-35 вперше піднявся в повітря в 2006 році, тобто через 19 років після першого польоту Як-141. З іншого боку, дане порівняння некоректне через непорівнянні тактико-технічні характеристики літаків (F-35 — літак покоління 4+, в той час коли Як-141 — 3+/4 покоління)

Історія[ред.ред. код]

Передумови створення[ред.ред. код]

У 1970-х роках в ВМФ СРСР почали надходити авіаносні крейсери проекту 1143 «Кречет». Це були перші вітчизняні кораблі подібного класу. Їх авіакрило складалися з штурмовиків Як-38. Проте ці літаки, зважаючи на свою новизну, мали ряд істотних недоліків, головним дуже маленький бойовий радіус (250—370 км). Тому в 1981—1982 рр.. ОКБ Яковлєва на основі модернізованого штурмовика Як-38М розробило проект багатоцільового літака Як-38МП, головною відмінністю якого була установка на борту багаторежимної РЛС, що забезпечує застосування ракет класу «повітря — повітря» середньої дальності та «повітря — корабель» з самонаведенням на кінцевій ділянці польоту. У той же час ОКБ захистило ескізний проект по новому дозвуковому ЛВЗП Як-39, який мав розрахункову дальність польоту в 1,6 разів більшу, ніж у Як-38М, а також комплекс керованого ракетного озброєння нового покоління.[1]

Ці проекти, втім, так і не були реалізовані. Було вирішено відмовитися від подальшої модернізації Як-38 і створити замість цього новий літак — надзвуковий ЛВЗП Як-41, здатний протидіяти основним корабельним літакам ймовірного супротивника.

У тактико-технічному рішенні для нього визначалося наступне коло вирішуваних бойових завдань:

  • перехоплення повітряних цілей у всьому діапазоні висот польоту,
  • завоювання переваги в повітрі, знищення наземних і надводних цілей.[1]

Випробування[ред.ред. код]

9 березня 1987 року літак, що отримав офіційне позначення Як-141, було вперше піднято в повітря льотчиком випробувачем А. А. Синіциним і зробив свій перший політ з літакового профілю. 29 грудня 1989 року відбувся перший політ в режимі висіння. З 21 вересня 1991 р. випробування літаків проводилися на борту ТАКР «Адмірал Флоту Радянського Союзу Горшков» — у цей день льотчиком А. А. Синіциним була здійснена перша посадка. У той же день В. А. Якимів привів другий літак. Метою випробувань було визначення сумісності літака і його систем з кораблем, а також відпрацювання екстреного старту — поперек польотної палуби прямо з технічної позиції. Однак до відпрацювання другого пункту справа не дійшла через аварію. 5 жовтня (за іншими даними 3 жовтня) 1991 року В. А. Якимову при підході до корабля не вдалося вчасно погасити швидкість літака. Льотчик, щоб не вийти за межі палуби, різко збільшив кут тангажу для гальмування. Літак просів і вдарився опорами шасі про палубу. У результаті пробоїни в баку, почалася пожежа, і пілот катапультувався[1].

До літа 1992 року обидва літаки в сумі виконали більше 250 польотів. У процесі випробувань було встановлено 12 світових рекордів швидкопідйомності і висоти польоту з вантажем. Вперше Як-141 був показаний світової громадськості на авіакосмічному салоні у Фарнборо 6-13 вересня 1992 року, де був високо оцінений. Важка економічна обстановка, що склалася після розпаду СРСР, поставила хрест на подальших випробуваннях цього літака, хоча за неперевіреними даними[Джерело?] такі країни як Італія, Індія, Аргентина висловлювали бажання придбати його для своїх ВПС.

Польоти[ред.ред. код]

Зліт[ред.ред. код]

Як-141 здатний здійснювати зліт шістьма способами:

  • Звичайним способом — при цьому сопло ПМД зберігає положення в 0°, а підйомні двигуни відключені.
  • З коротким розгоном — при цьому після початку руху запускаються підйомні двигуни, а сопло ПМД починає змінювати кут напрямку тяги до 62°. Довжина розбігу при цьому становить близько 120 метрів.
  • З коротким розгоном та використанням затримують пристроїв - використовується при базуванні на авіанесучих кораблях. Щоб літак не зрушив з місця під дією тяги двигуна, на палубі ТАКР встановлюються спеціальні затримувачі коліс шасі. Розбіг при цьому скорочується майже в два рази і становить близько 60-80 метрів.
  • З надкоротким розбігом — тут також використовуються затримувачі, але при цьому ще до початку розбігу сопло ПМД повернене на кут 62° , а підйомні двигуни запущені. Розбіг скорочується до 6 метрів.
  • З використанням трампліна — передбачався для базування «Яків» на ТАКР проектів 1143.5, 1143.6 і 1143.7.
  • Вертикально — при цьому включені підйомні двигуни, а сопло ПМД відхилено на максимальний кут в 95° , двигун дозволяє злітати з будь-якою швидкістю.

Посадка[ред.ред. код]

Посадка Як-141 може здійснюватися двома способами:

  • Звичайним способом — для цього на літаку мається гальмівний парашут.
  • Вертикально — передбачався для використання при базуванні на авіанесучих крейсерах.

Найбільш значущі польоти[ред.ред. код]

Всього за час випробувань на двох льотних зразках Як-141 було здійснено більше 250 польотів. Нижче наведено список найбільш важливих з них.

Представники[ред.ред. код]

Усього було побудовано чотири дослідних літака, з них два для стендових і два для льотних випробувань:

  • Літак без бортового номера — використовувався для статичних випробувань.
  • Літак з б/н 48 — призначався для випробувань на стенді сил і моментів, а також відпрацювання функціонування силової установки.
  • Літак з б/н 75 — льотний екземпляр, багаторазово демонструвався на міжнародних авіасалонах з новим б/н 141, зараз знаходиться в Музеї Військово-Повітряних Сил в Моніно.
  • Літак з б/н 77 — передсерійний льотний екземпляр, 5 жовтня 1991 зазнав аварію і пізніше був відновлений як музейний експонат.

Льотно-технічні характеристики[ред.ред. код]

Проекції Як-141

Джерело [2]

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

  • Максимальна швидкість:
    • На висоті: 1800 км/год (1,7 М)
    • У землі: 1250 км/год (1,05 М)
  • Перегоночна дальність (при ВВП):
    • На висоті: 1400 км
    • Біля землі: 650 км
  • Практична дальність:
    • На висоті:
      • Без ПТБ: 1400 км
      • З ПТБ: 2100 км
    • Біля землі: 1010 км
  • Практична стеля: 15000 м
  • Довжина розбігу: 120 м (або вертикальний зліт)
  • Максимальне експлуатаційне перевантаження: 7 g

Озброєння[ред.ред. код]

  • Гарматне: 30-мм авіаційна гармата ГШ-30-1, 150 патронів
  • Бойове навантаження: 3000 кг
  • Точки підвіски: 6
  • Варіанти підвіски:
    • УР «повітря-повітря»:
    • УР «повітря-поверхня»:
    • Гарматні установки:
      • 23 мм, 250 патронів
    • Пускові блоки НАР калібром від 80 до 240 мм
    • До шести бомб калібром 500 кг

Моделі Як-141[ред.ред. код]

Зібрані моделі літака були присутні в лінійці продукції наступних фірм:

Література[ред.ред. код]

  • Берне Л. Як-141 — сверхзвуковая «вертикалка» (рус.) // Крылья Родины. — М., 1994. — № 4. — С. 1—4. — ISSN 0130-2701.
  • Берне Л. Як-141 — сверхзвуковая «вертикалка» (рус.) // Крылья Родины. — М., 1994. — № 5. — С. 1—2. — ISSN 0130-2701.
  • Берне Л. Як-141 — сверхзвуковая «вертикалка» (рус.) // Крылья Родины. — М., 1994. — № 6. — С. 1—4. — ISSN 0130-2701.
  • Колногоров В. Последний самолёт Советского Союза (рус.) // Авиамастер. — М., 2003. — № 7. — С. 2—12.
  • Yefim Gordon. Yakovlev Yak-36, Yak-38 & Yak-41: The Soviet 'Jump Jets' / Translation by Dmitriy Komissarov. — Hinckley, England, UK: Midland Publishing, 2008. — P. 101—131, 139—141. — 145 p. — ISBN 978-1-85780-287-0

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г А.Г. Братухін, Н.О. Валуєв, Л.А. Гісберг та інМорська авіація Росії. - М.: Машинобудування, 1996. - 238 с. - 4000 екз. - ISBN 5-217-02858-0
  2. а б Як-141 на сайті airwar.ru
  3. Телепередача «Ударна сила» — «Гонки по вертикалі. Як-141»
Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.