Lockheed Martin F-35 Lightning II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lockheed Martin F-35 Lightning II
Локхід Мартін F-35 «Лайтнінг» II
F-35 Joint Strike Fighter
Lockheed Martin F-35 Lightning II
Призначення: багатоцільовий винищувач-бомбардувальник п'ятого покоління 
Перший політ: 15 грудня 2006 
Прийнятий на озброєння: з 2012 експлуатується з учбовою метою, оф. експлуатація з 2015-2018 рр. 
На озброєнні у: США, Великобританія 
Історія виробництва
Всього збудовано: 150 на 8 травня 2014[1] 
Вартість одиниці: планована на початок повномасштабного багатосерійного виробництва в 2019:[2]
F-35A: $83,4 млн.
F-35B: $108,1 млн.
F-35C: $93,3 млн. 
Модифікації: F-35А, F-35В, F-35С 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Крейсерська швидкість: 850 км/г
Максимальна швидкість (МШ): 1900 км/г
Бойовий радіус: 1000 км
Дальність польоту: 2200 км
Практична стеля: 19200 м
Швидкопідйомність: 1200 м/с
Розміри
Довжина: 15,5 м
Висота: 5.28 м
Розмах крил: 10.0 м
Площа крил: 50.2 м²
Маса
Споряджений: 19000 кг
Силова установка
Двигуни: 1 х ТРДДФ Pratt & Whitney F119-PW-100 (SE611) 
Тяга форсажна: 1 х 15500 кгс 
Озброєння
Гарматне озброєння: GAU-12/U 
Кількість точок підвіски:
Маса підвісних елементів: 5000 кг
Підвісне озброєння В «стелс»-режимі — 2 450-кг бомби та 2 КР повітря-повітря AIM-120C AMRAAMS.
В режимі «перевантаження» — 2 900-кг бомби та 4 КР в 2 відсіках зброї. 

Локхід Мартін F-35 «Лайтнінг» II (англ. Lockheed Martin F-35 Lightning II, укр. «Локхід-Мартін» Ф-35 «Блискавка» II) — сім'я перспективних, малопомітних винищувачів-бомбардувальників п'ятого покоління, розроблене американською фірмою Lockheed Martin Aeronautics Company (Tactical Aircraft Systems) в трьох варіантах: варіант для потреб ВПС США (наземний винищувач — CTOL), для Корпусу морської піхоти США і ВМС Великої Британії[3] (винищувач з укороченим зльотом та вертикальною посадкою — STOVL), І для потреб ВМС США (палубний винищувач — CV).

У консорціум на чолі з Lockheed Martin входять також Northrop Grumman Corporation, Pratt & Whitney, Rolls-Royce, Allison та British Aerospace. В розробці окремих вузлів беруть участь Skunk Works в Палмдейл (Каліфорнія) і Aeronautical Systems.

Програма JSF[ред.ред. код]

Вибір конструкції F-35 був зроблений в 2001 році внаслідок конкурсу за програмою JSF (англ. Joint Strike Fighter, єдиний ударний винищувач) між компаніями Boeing (модель X-32) та Lockheed Martin (модель X-35). Програма передбачала створення єдиної моделі винищувача для ВПС, ВМФ і морської піхоти з можливістю вертикального та укороченого зльоту та посадки для заміни F-16, A-10, F/A-18, AV-8B. Також буде замінено британський Sea Harrier. Третя модель (компанії McDonnell Douglas) була відкинута через складність конструкції.

Фінальні випробування прототипів X-32 і Х-35 показали явну перевагу останнього: він показав зліт на майданчику довжиною 150 м, розвинув надзвукову швидкість, приземлився вертикально. Одним з головних переваг був названий метод створення вертикальної тяги: окремий вентилятор на X-35, а не просто зміна напрямку тяги основних двигунів на X-32 (що змушувало встановлювати поворотні сопла вертикального зльоту в центрі мас, недалеко від повітрязабірників, що, у підсумку, призводило до повторного потрапляння вихлопних газів в двигун і його перегріву).

У результаті намічена розробка уніфікованої моделі винищувача-бомбардувальника для країн НАТО з базуванням на суші і на морі. Програму фінансують спільно США, Велика Британія ($2,5 млрд.), Італія ($1,0 млрд.), Нідерланди ($800 млн.), Канада ($440 млн.), Туреччина ($175 млн.), Австралія ($144 млн.), Норвегія ($122 млн.) і Данія ($110 млн). Всього планується витратити на програму JSF близько $40,0 млрд.

Плани закупівель країнами-партнерами такі[4][5][6] [7]:

Країна F-35A F-35B F-35C Разом
США 1763 353 327 2443

ВПС

1763

ВМС

260

КМП

353 67
Велика Британія (ВПС + ВМС) 138 (?)[3][8] 138
Австралія 100 100
Туреччина 100 100
Італія 60 30 90[9][10]

ВПС

60 15

ВМС

15
Канада 65 65
Норвегія 52[11] 52
Нідерланди 37[12] 37
Данія 30 30
Разом 2207 521 327 3055

В середині березня 2010 року з'явилися повідомлення, що Данія відмовилася від планів із закупівлі літаків F-35[13], але пізніше стало відомо, що 2012 року планується проведення відкритого конкурсу, в якому в якості основних суперників F-35 виступлять F/A-18E/F «Super Hornet» фірми Боїнг і Saab JAS 39 Gripen.[14]

З 2011 року в Австралії ведуться переговори про відмову від покупки сотні винищувачів F-35A Lightning II. В цей момент Австралія відклала покупку винищувачів на два роки. Відповідно до звіту Австралійського інституту стратегічної політики головними негативними факторами угоди, що планувалася, є завищення вартості F-35 майже в два рази і затримка поставок літаків на строк до 7 років[15]. Можливо, за цей відкладений час покупки Австралія закупить додаткову партію з 24 літаків F/A-18F Super Hornet, а половину вже наявних F/A-18F на озброєнні переконвертує в літаки РЕБ EA-18 Growler.

У жовтні 2010 року ВПС Ізраїлю домовилися про закупівлю першої партії з 20 винищувачів F-35 (96 млн доларів за літак, загальна сума операції 2,75 млрд доларів)[16]. Ізраїль запросив від США дозвіл на установку цілого ряду додаткових систем з власних розробок в області авіоніки та озброєнь на придбані винищувачі.[17][18] Наприкінці вересня 2010 року, такий частковий дозвіл було отримано. При цьому США поставили умову, що якщо Міністерство оборони Ізраїлю збільшить замовлення на F-35, то йому буде дозволено використовувати на них більше число власних систем та озброєнь.[19] В рамках узгодження, що проходить в Генеральному штабі ЗС країни довгострокового плану закупівлі озброєнь, планується закупівля ще, як мінімум, 20 винищувачів, з тим, щоб довести їх кількість до 40 одиниць до 2020 року[20]. Поставку винищувачів до Ізраїля планується почати в другій половині 2016 року, пересилаючи в Ізраїль перші два літака в рамках півторарічного плана поставки винищувачів першої ескадрильї F-35[21].

Наприкінці червня 2011 роуц ВПС Ізраїлю направили своїх фахівців до США, де вони очолили групу, що займається розробкою ізраїльської версії літака — F-35I. Повідомляється, що вони будуть працювати разом з представниками Пентагону та компанії Lockheed Martin з питань, що стосуються інтеграції ізраїльських технологій в винищувач п'ятого покоління. Ізраїльські ВПС сподіваються отримати від Пентагону дозвіл на початок навчання своїх пілотів ВПС раніше 2016 року, тоді ж, коли американські пілоти почнуть навчання на новому винищувачі[22].

20 листопада 2011 перший «міжнародний» F-35 (ним виявився F-35B б/н BK-1, призначений для ВПС Великої Британії) покинув складальний цех. Його перший політ відбувся в найближчі місяці, а передача замовнику 2012 року.[23] В Англії літак буде використовуватися, як для фінальних випробувань, так і для навчання льотного та технічного особового складу.

25 лютого 2011 року вперше піднявся в повітря перший серійний F-35 — AF-6[24], а 6 травня перший серійний літак (ним виявився такий — AF-7, AF-6 був переданий тижнем пізніше) був переданий ВПС США.[25] Літак був приписаний до авіабази Едвардс в Каліфорнії (поставка винищувача, що був у розробці, у війська відбулася раніше прийняття його на озброєння, на базі Едвардс пілоти-випробувачі ВВС проводитимуть фінальні випробування винищувача).

13 квітня 2012 року здійснив перший політ літак з серійним номером BK-1 — перша машина для Великої Британії та перша для зарубіжних партнерів взагалі.[26]
6 серпня здійснив перший політ F-35A з серійним номером AN-1 — перший літак для Нідерландів та перша із «закордонних» машин цієї модифікації[27].

Lockheed Martin веде фінальну збірку машин четвертої виробничої серії — десять на початок грудня вже здійснили свої перші польоти. Повідомляється, що база ВПС США Еглін до кінця 2012 року отримає 20 серійних винищувачів F-35 для навчання пілотів та наземного технічного персоналу.[28][29]

  • 19 червня 2013 року віце-президент концерну «Lockheed Martin» Стів О'Брайен заявив на авіасалоні в Ле Бурже: «Ізраїль буде першою країною, після США, яка придбає винищувачі нового покоління F-35». Перша партія винищувачів нового покоління F-35 прибуде в Ізраїль вже в кінці 2016 року[30].
  • Під час візиту до США в жовтні 2014 року, міністр оборони Ізраїлю Моше Яалон домовився про закупівлю другої ескадрильї бойових літаків п'ятого покоління F-35. Компанія Lockheed Martin зобов'язалася поставити Ізраїлю ще 25 винищувачів F-35. Таким чином, загальне число літаків цього типу на озброєнні ЦАХАЛа складе 44[31][32].

Вартість[ред.ред. код]

На розробку літака на квітень 2011 року було витрачено понад 56 млрд дол.[33]

Вартість як дрібносерійних (LRIP) так і великосерійних (FRP) зразків:

Дата контракту Партія Кількість та варіант Вартість одиниці (млн.) Примітки
квітень 2007 LRIP-1 F-35A — 2 од. $ 221,2[34]
(без двигуна)
липень 2007 LRIP-2 F-35A — 6 од. $161,7
(без двигуна) [35]
Вартість партії підвищилася з 771 млн до 1,15 млрд.[35]
травень 2008 LRIP-3 F-35A — 9 од.
F-35B — 12 од.
$128,2
(в середньому за од.)
(без двигуна)[34]
Відповідно до звітів Пентагону, вартість двигунів (LRIP-3): F-35A — $16 млн, F-35B — $38 млн. [36]
Партія містить 2 F-35B для ВПС Великої Британії і 1 F-35A для ВПС Нідерландів.
листопад 2009 LRIP-4 F-35A — 13 од.
F-35B — 15 од.
F-35C — 4 од.
F-35A — $111,6
F-35B — $109,4
F-35C — $142,9
(без двигуна)[34]
Перша партія з фіксованою ціною. Загальна вартість партії — $3,4 млрд. [34]
грудень 2011 LRIP-5 F-35A — 22 од.
F-35B — 3 од.
F-35C — 7 од.
F-35A — $107
F-35B — ?
F-35C — ?
(без двигуна)[37]
Загальна вартість партії — $4 млрд.
вересень 2013 LRIP-6 F-35A — 23 од.
F-35B — 6 од.
F-35C — 7 од.
F-35A — $103
F-35B — $109
F-35C — $120
(без двигуна)[38]
Загальна вартість партії — 4,4 млрд.
вересень 2013 LRIP-7 F-35A — 24 од.
F-35B — 7 од.
F-35C — 4 од.
F-35A — $98
F-35B — $104
F-35C — $116
(без двигуна) [38]
Загальна вартість партії — 3,9 млрд.
2014 (план) LRIP-8 F-35A — 19 од.
F-35B — 6 од.
F-35C — 4 од.
н/д
2015 (план)[39] LRIP-9 н/д н/д
2016 (план)[39] LRIP-10 н/д н/д
2017 (план)[39] LRIP-11 н/д н/д
2018 (план)[39] FRP-1 107 (план) н/д Перша партія багатосерійного виробництва.
2019 (план) FRP н/д F-35A — $83,4
F-35B — $108,1
F-35C — $93,3[40]
(включаючи двигун)
Очікувана вартість станом на березень 2012.

15 лютого 2012 року було оголошено про рішення міністерства оборони США відкласти купівлю в загальній складності 179 винищувачів F-35. Того ж дня Джампаоло Ді Паола, міністр оборони Італії, оголосив про плани скоротити замовлення з 131 до 90 F-35. За словами міністра, Італія витратила на програму F-35 в цілому 2,5 млрд євро.[41][42]

Конструкція[ред.ред. код]

На F-35 використані багато технологічних рішення, що відпрацьовані на F-22. Позначення серійних варіантів: F-35A (із стандартним зльотом та посадкою), F-35B (з коротким злетом та вертикальною посадкою) і F-35C (зліт з палуби авіаносця за допомогою катапульти, а посадка на палубу — з використанням аерофінішера).

Бортова РЛС[ред.ред. код]

На літаку встановлена багатофункціональна РЛС з АФАР AN/APG-81, ефективно діюча як по повітряних, так і по наземним цілям.

Авіоніка[ред.ред. код]

  • Радіолокаційна станція з активною фазованною антеною гратами AN/APG-81виробництва Northrop Grumman Electronic Systems.
  • AN/AAQ-37— електронно-оптична система (ЕОС) з розподіленою апертурою (DAS), що складається з 6 ІК датчиків, розташованих на фюзеляжі з діапазоном огляду 360 градусів.[43][44] Система дозволяє:
    • Виявляти групові пуски балістичних ракет на дальності до 1300 км, супроводжувати дані цілі і видавати цілевказування по кожній з них в автоматичному режимі.[45][46]
    • Виявляти інші наземні та повітряні цілі
    • Здійснювати навігацію при польоті днем/вночі
    • Попереджати про ракетну атаку літака
    • Виявляти точки пуску ракети, позиції працюючої зенітної артилерії
    • Виробляти пуск ракети повітря-повітря по цілі, що летить за літаком
  • AAQ-40 — всенаправлена інфрачервона CCD-TV камера високого розрішення, що призначена для спостереження й цілевказівки. Вона забезпечує захоплення та супровід будь-яких наземних, надводних та повітряних цілей. Повністю пасивна, вона здатна виявляти та супроводжувати цілі в автоматичному режимі і на великій відстані, а також повідомляти про лазерноме опромінення літака.[44]
  • AN/ASQ-239 (Barracuda) — станція індивідуальних перешкод (РЕП)
  • HMDS — Helmet-Mounted Display System. Нашоломна система цілевказівки та індикації, можливе управління поглядом та поворотом голови.
  • PCD — panoramic cockpit display, широкоформатний сенсорний дисплей відображення інформації (50 на 20 сантиметрів), також можливе управління голосом.

Канали передачі даних[ред.ред. код]

Як основний носій даних в F-35 використовується MADL (Multifunction Advanced Data Link).
Даний широкосмуговий канал працює в Ku-діапазоні, із застосуванням безлічі засобів з підвищення завадостійкості та захисту каналу як псевдовипадкова перебудова робочої частоти (ПВРЧ), спрямований радіосигнал і т. п.

Шолом пілота[ред.ред. код]

Дисплейний шолом для пілота F-35 Helmet Mounted Display System (HMDS)

Це шолом, який дозволить пілотам реактивних винищувачів майбутнього покоління «бачити через кабіну» літака. Спорядження розроблено для винищувача-бомбардувальника F-35 і останнім часом тестується науково-дослідним відділом Міністерства оборони Великої Британії в Уілтширі.

Замість звичайного дисплея на приладовій панелі синтезоване комп'ютером зображення буде подаватися прямо на візори пілота, надаючи також підказки, що необхідні для польоту, навігації та ведення бою. Принципово новою технологією стала реалізація можливості бачення в інфрачервоному діапазоні, тобто за допомогою шолома пілот зможе бачити навіть уночі. Шолом дозволяє автоматично перемикатися між відеорежимами. Фактично, літак зможе стати «прозорим» для пілота. Також шолом є своєрідним командним центром: високоточне цілевказування всьої бортової зброї зав'язано на рухи голови і очей льотчика.

Поки створений лише дослідний зразок. Розробкою моделі займаються британські компанії Vision Systems International і Helmet Integrated Systems Limited[47].

Ізраїльська компанія Elbit Systems спеціалізується в розробці та модернізації різних видів озброєнь і її американський партнер, компанія Rockwell Collins, будуть випускати пілотські шоломи для винищувачів F-35C. Шоломи будуть додані в стандартну комплектацію літаків з 2016 року[48].

Силова установка[ред.ред. код]

F-35A і F-35C оснащуються двигуном Pratt & Whitney F135, який є розвитком двигуна F119, встановленого на F-22. Двигун для F-35B розроблено за участю Rolls-Royce Defence.
За твердженням виробника, завдяки даній установці та конструкції планера, повністю озброєний F-35A із заповненими паливними баками, здатний виробляти маневри з перевантаженням в 9 g.[49]

Безфорсажний надзвуковий політ[ред.ред. код]

Згідно формально заявленим характеристикам, F-35 не має можливості крейсерського польоту на надзвукових швидкостях без використання форсажу. Однак, за твердженням віце-президента Lockheed Martin Стівена О'Брайена (анг. — Stephen O'Bryan), винищувач здатен здійснювати політ зі швидкістю, що відповідає M=1,2 (тобто в 1,2 рази перевищує швидкість звуку), впродовж ~ 240 км без включення форсажної камери.[49]

Крило[ред.ред. код]

Крила для F-35 Lightning II вироблятимуться в Ізраїлі на заводах IAI (Israel Aerospace Industry). Контракт з компанією Lockheed Martin Corporation буде підписаний на 10-15 років. сума контракту-2,5 мільярда доларів. IAI вже приступила до організації конвеєра для збирання крил F-35[50]. До 2016 року на частку ізраїльських виробників припадатиме третина від загального числа вироблених у світі крил для F-35. Йдеться приблизно про вісімсот одиниць на рік[51].

Вертикальний зліт і посадка[ред.ред. код]

Відео вертикальної посадки

Варіант винищувача з коротким злетом та вертикальною посадкою (ЛВП) F-35B, призначений для базування на авіаносних кораблях, не оснащені катапультами (легких авіаносцях, великих десантних кораблях), здатен виконувати і вертикальний зліт.[52]

Для цього сопло двигуна F-35B повертається вниз на 95 °, а за кабіною пілота вертикально встановлений та пов'язаний з головним двигуном жорсткою передачею вентилятор створює підйомну тягу. В крейсерському польоті підйомний вентилятор зупиняється і закривається стулками. Управління з рискання під час зависання забезпечують додаткові сопла двигуна, здатні відхилятися вліво та вправо. Для управління по крену в кожній консолі крила є додаткові сопла, що живляться від основного двигуна. Тангаж змінюється різнотягом підйомного вентилятора та двигуна.

Положення літака під час зависання повністю контролюється бортовим комп'ютером. Це дозволяє значно спростити управління літаком порівняно з аналогами. Крім того, в аварійній ситуації комп'ютер здатен прийняти рішення про катапультування набагато раніше людини.

Вертикальна тяга дозволяє F-35B при малому бойовому навантаженні та неповних паливних баках вертикально злітати та сідати. При більшому навантаженні вертикальної тяги для зльоту недостатньо і зліт здійснюється з невеликим пробігом (т. зв. укорочений зліт). Так само може здійснюватися і посадка. На практиці, через витрату палива в польоті злітна маса літака виявляється значно більше посадкової. Тому, зазвичай, зліт виконується укороченим, а посадка вертикально. Зважаючи на це, літаки подібні F-35B, називають в англомовній літературі Short Take-Off and Vertical Landing (STOVL) aircraft — літак з коротким зльотом та вертикальною посадкою. Однак, в українській мові скорочення «ЛКВВП» не використовується, а близьке Літак укороченого зльоту та посадки позначає легкі, переважно сільськогосподарські та пасажирські, літаки, призначені для експлуатації з непідготовлених майданчиків. Як наслідок, F-35B в україномовних статтях часто називають ЛВВП.

Конструкція сопла F-35B багато в чому повторює сопло Як-141. Це пояснюється співпрацею фірми Lockheed Martin і КБ Яковлєва в 90-ті.

Авіаносне базування[ред.ред. код]

Особливостями F-35C, порівняно з варіантами F-35A (зі стандартним злетом та посадкою) і F-35B (з коротким злетом та вертикальною посадкою), є те, що зліт винищувача здійснюється за допомогою катапульти, а посадка на палубу авіаносця — з використанням аерофінішера.

У зв'язку з підвищеними навантаженнями, внутрішня конструкція F-35C зміцнена. Хвостова частина літака містить елементи, виготовлені з титану.

Перший політ літака F-35C відбувся 2009 року. порівняно з іншими варіантами, F-35C має на 30% більшу площу крила, збільшену площу хвостового оперення та поверхонь управління, оснащений кінцевими елеронами для забезпечення високої керованості при малих швидкостях посадки на палубу авіаносця.

3 листопада 2014 року під час програми випробувань один з дослідних зразків F-35C вперше здійснив посадку на палубу авіаносця CVN 68 Nimitz. Посадку з повноцінним зачепленням за аерофінішер авіаносця здійснив третій прототип F-35C (борт CF-3), за ним на палубу Nimitz сів п'ятий льотний прототип F-35C (борт CF-5).

Модифікації[ред.ред. код]

Три варіанти винищувача F-35

Літак створюється в трьох основних варіантах:

  • F-35A — літак для ВПС США, технологічно найпростіша і, відповідно, легша і дешева версія F-35. Саме вона складе основу закупівель країнами-партнерами та очікуваного масового експорту. Оснащений вбудованою чотириствольною 25-мм гарматою GAU-22/A.[53] [54][55]
    • F-35I — літак для ВПС Ізраїлю. Після приєднання до програми JSF Ізраїль озвучив плани створення модифікації F-35A із значною кількістю БРЕО власного виробництва, зокрема систем РЕБ і устаткування кабіни та інтеграцією в СКВ зброї власного виробництва.[17] [18] Ступінь того, наскільки глибоко ізраїльським інженерам буде дозволено заглибитися в модифікацію літака, залежить, в першу чергу, від обсягів закупівель.[19]
    • CF-35 — літак для ВПС Канади. CF-35 відрізнятиметься від американського F-35A наявністю гальмівного парашута, необхідного через небезпеку експлуатації з обмерзлих ЗПС, і системи дозаправки паливом у польоті аналогічній тій, яка встановлена на F-35B/C — за допомогою шланга, а не штанги, прийнятої у ВПС США. Гальмівний парашут буде встановлений і на версії для Норвегії, з тієї ж причини.[56]
  • F-35B — літак для Корпусу морської піхоти США і Королівського флоту Великої Британії. Головна риса — можливість скороченого зльоту та вертикальної посадки. Оснащується підвісним контейнером з 25-мм гарматою GAU-22/A. В майбутньому повинен скласти основу авіагруп нових УДК типу «Америка», власне, представляють собою легкі авіаносці з обмеженими можливостями для висадки десанту та значно розширеними, порівняно з кораблями минулого покоління «Уосп», можливостями авіагрупи.[57]. Так само планується базування на авіаносцях Великої Британії класу «Королева Єлизавета» та італійському авіаносці «Кавур».
  • F-35C — літак для ВМС США. Варіант має збільшену площу крила і хвостового оперення, що дозволяє маневрувати на невеликих швидкостях при польотах з авіаносців. Крило більшого розміру дозволяє також збільшити корисне навантаження. Додано посадковий гак. Порівняно з F/A-18C, F-35C матиме вдвічі більший бойовий радіус дії. У жовтні 2010 року прем'єр-міністр Великої Британії Девід Камерон оголосив про рішення віддати перевагу для озброєння споруджуваних авіаносців Королівського флоту Великої Британії замість F-35B версію з катапультним злетом. Як причини були названі «більші бойові можливості та велика дальність польоту при меншій ціні»[58][59], але 9 травня 2012 було оголошено про рішення повернутися до планів закупівлі F-35B. Основною причиною цього рішення було небажання нести великі витрати (близько 3 млрд.$) на модернізацію авіаносців.[3]

Всі варіанти уніфіковані на 70-90%. Крім того, на F-35 використано багато технологічних рішень, що відпрацьовані на F-22.

Очікується, що F-35 почне службу з 2016 року[60], коли ними почнуть замінювати морально та фізично застарілі літаки ВПС США A-10 Thunderbolt II і F-16 в 2016 році, а також AV-8B Harrier Корпусу морської піхоти та F/A-18 ВМС США 2017 року.

Озброєння[ред.ред. код]

F-35 має широку номенклатуру озброєнь. Серед них ракети класу повітря-повітря AIM-9 Sidewinder, AIM-132 ASRAAM і AIM-120 AMRAAM, а також крилаті ракети Storm Shadow і AGM-158 JASSM. Входять до номенклатури і кореговані бомби JDAM вагою до 910 кг, кластерні бомби WCMD, керовані авіаційні бомби AGM-154 Joint Standoff Weapon і протитанкові ракети Brimstone.[61]
На додаток до базових вимог, Норвегія та Австралія фінансують роботи з пристосування до F-35 перспективної протикорабельної ракети Naval Strike Missile (NSM), яка отримає назву Joint Strike Missile (JSM).[62]
За твердженням виробника, F-35 зможе запускати ракети та кореговані бомби з внутрішніх відсіків на максимальних надзвукових швидкостях.[63]

Ядерна зброя[ред.ред. код]

До 2017 року (або пізніше, в разі виникнення затримок у розвитку програми), при досягненні рівня розвитку ПЗ і БРЕО block 4, F-35 планується озброїти тактичною ядерною бомбою B61. Літак матиме можливість нести два боєприпаси потужністю від 0,3 до 340 кТ в тротиловому еквіваленті на внутрішній підвісці. Спочатку ця вимога була пред'явлена лише до F-35A, чітких відомостей про інші модифікації з цього питання немає. F-35A замінить в якості основного носія тактичної ядерної зброї НАТО винищувач F-16.[64][65]

Гармата[ред.ред. код]

Спеціально для винищувача-бомбардувальника F-35 фірмою General Dynamics створена авіаційна чотириствольна гармата GAU-22/A калібру 25 мм. Дана модифікація отримана шляхом глибокої модернізації гармати GAU-12, що використовувається на літаках AV-8 Harrier II. Найбільша відмінність — зменшення кількості стволів з п'яти до чотирьох, що дозволило значно зменшити масу — приблизно на 20 кг, зменшити об’єм, займаний зброєю на 20 % і підвищити точність.[53][54][55]

На модифікації F-35A гармата буде встановлена всередині літака, над і трохи позаду лівого повітрозабірника, боєкомплект складе 180 снарядів.

Для модифікацій F-35B і F-35C розроблено підвісний контейнер з боєкомплектом 220 снарядів, що кріпиться під фюзеляжем, в задній частині. Незважаючи на те, що при створенні контейнера використовувалися технології зниженої помітності, очевидно, що використовуватися він буде, як зброя на зовнішній підвісці, переважно, коли ППО противника буде знищена та лише в тих місіях, де гармата буде корисна (наприклад, безпосередня підтримка військ).

Характеристики авіагармати GAU-22/A:

Маса без снарядів (гармати/вбудованої системи/підвісного контейнера), кг 104,3/189/334
Скорострільність, постр./хв 3000-3300
Початкова швидкість снаряда (HEI/API), м/с 1085/1036
Маса снаряда (HEI/API), грам 184/215

Експлуатація[ред.ред. код]

Станом на червень 2012 року експлуатується 36 літаків[66]: 18 модифікації F-35A, 14 F-35B і 3 F-35C, в наступних випробних і тренувальних центрах (серійні літаки виділені жирним шрифтом) [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73]:

  • Едвардс (авіабаза), штат Каліфорнія, центр випробувань F-35A
    • AF-1 (перший політ 14 листопада 2009 року; переданий 17 травня 2010 року)
    • AF-2 (перший політ 20 квітня 2010 року; переданий 17 травня 2010 року)
    • AF-3 (перший політ 6 липня 2010 року; переданий 11 грудня 2010 року)
    • AF-4 (перший політ 30 грудня 2010 року; переданий 22 січня 2011 року)
    • AF-6 (перший політ 25 лютого 2011 року; переданий 13 травня 2011 року)
    • AF-7 (перший політ 4 березня 2011 року; переданий 6 травня 2011 року)

Проблеми[ред.ред. код]

У січні 2012 року у відкритому доступі, на веб-ресурсі f-16.net, з'явилися подробиці доповіді міністерства оборони США від листопада 2011 року, згідно з якою причиною невдачі всіх восьми посадок третього прототипу F-35C на імітатор палуби авіаносця на базі авіації ВМС США Лейкхьорст під час перших випробувань в серпні 2011 року (в жодному з восьми випадків гак F-35C не зміг зачепити троси аерофінішера) є серйозні конструктивні прорахунки, а саме — мала відстань між точкою дотику гака і основними стійками шасі. Під час пізніших випробувань було здійснено не менше 3 вдалих зачепів (3 на початок листопада 2011)[74], проте очевидно, що без внесення серйозних змін у конструкцію, літак нездатен до надійної посадки на авіаносець. Як найбільш вірогідне рішення, на цей момент, обговорюється використання подовженого телескопічного гака, але в такому випадку технологічно важко буде забезпечити необхідну міцність.[75][76]

Коментарі представників корпорації Lockheed Martin з цього питання були опубліковані 17 січня на новинному ресурсі Defense News. Керівник програми, Том Бербедж підтвердив серйозні труднощі, що виникли під час випробувань 2011 року, але категорично відкинув заяви, що «F-35C ніколи не зможе сісти на авіаносець», заявивши, що це «очевидно не відповідає дійсності». За його словами, проблема виникла через серйозні вимоги щодо зниження помітності в радіолокаційному діапазоні — гальмівний гак був навмисно спроектований компактним, щоб повністю забиратися в свій відсік, який не повинен сильно виділятися в хвостовій частині літака. Бербедж заявив, що в конструкцію гака вже вносяться необхідні зміни і нова система повинна буде готова до установки на літаки та випробувань у другому кварталі 2012 року, окремо відзначивши, що дані зміни не лише не потребують серйозної зміни конструкції F-35C в цілому (про неминучість яких говорилося в статті на ресурсі f-16.net), але і не торкнуться конструкції відсіку гальмівної системи.[77][78]

Випробування на авіаносних кораблях[ред.ред. код]

3 жовтня 2011 F-35B (б/н BF-2) під керуванням підполковника Корпуса Морської піхоти Фреда Шенка вперше здійснив посадку на розташований у морі універсальний десантний корабель USS Wasp.[79][80]

Того ж дня було виконано кілька злетів та посадок на палубу, а в цілому за перші два дні — 6 злетів та посадок, не рахуючи ще однієї посадки при прибутті на корабель.[81]

Другий літак, б/н BF-4, приєднався до випробувань 6 жовтня.[82]

21 жовтня 2011 перший з трьох запланованих раундів морських випробувань модифікації F-35B був успішно завершений. В цілому було здійснено 72 зльотів і посадок на корабель. Наступного разу F-35B повинен повернутися на палубу 2013 року, під час серії випробувань DT-2.[83]

Вартість експлуатації[ред.ред. код]

Оціночна довгострокова вартість експлуатації 2443 літаків F-35, за даними аналітичної групи при Міністерстві Оборони США, переданих до Конгресу 15 квітня 2011, протягом 30 років при нальоті в 8000 годин на кожний літак, з урахуванням інфляції, може перевищити 1 трильйон доларів (раніше, 2009 року вона оцінювалася в 915 млрд доларів США). Година польоту F-35 обійдеться в 30,7 тисяч доларів[84][85], що можна порівняти з аналогічним показником винищувача четвертого покоління F-15[86].

Льотно-технічні характеристики[ред.ред. код]

Три види F-35 (F-35A CTOL)

Джерела[4] [87][88][89][90][91][92][93]

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

  • Максимальна швидкість: близько 1900 км/год (близько 1200 миль на годину або М=1,6 з повним озброєнням у внутрішніх відсіках) М=1,2 без включення форсажної камери[96]
  • Крейсерська швидкість: 850 км/год (М=0,8)
  • Дальність польоту:
    • максимальна:
      • F-35A: 2200 км
      • F-35B: 1670 км
      • F-35C: 2520 км
  • Бойовий радіус дії без ПТБ і дозаправки в повітрі[97]
      • F-35A: 1080 км
      • F-35B: 865 км
      • F-35C: 1140 км
  • Тривалість польоту: 2,6 год
  • Практична стеля: 18200 м
  • Швидкопідйомність: Близько 200-230 м/с[джерело не вказано 263 дня]
  • Максимальна експлуатаційна перевантаження:
    • F-35A: +9 G
    • F-35B: +7 G
    • F-35C: +7,5 G
  • Навантаження на крило:
    • при нормальній злітній масі:
      • F-35A: 569 кг/м²
      • F-35B: 520 кг/м²
      • F-35C: 606 кг/м²
    • при максимальній злітній масі:
      • F-35A: 744 кг/м²
      • F-35B: 632 кг/м²
      • F-35C: 744 кг/м²
  • Тягооснащеність:
    • при бойовій масі (50% палива) :
      • F-35A: 1,07
      • F-35B: 1,04
      • F-35C: 0,91
    • при нормальній злітній масі:
      • F-35A: 0,74
      • F-35B: 0,81
      • F-35C: 0,70
    • при максимальній злітній масі:
      • F-35A: 0,57
      • F-35B: 0,67
      • F-35C: 0,57

Озброєння[ред.ред. код]

Двигун[ред.ред. код]

F-135, виготовлений на базі F-119 для F-22. 3-ступінчастий КНД з лопатками виконаний суцільнолитим способом, 6-ступінчастий КВД, камера згоряння запозичені у F-119, температура перед турбіною становить 1654 градусів Цельсія, це досягнуто завдяки системам охолодження та сплавам з кобальту, турбіна високого тиску одноступенева, розроблена на базі F-119, з подвоєним охолодженням, частота обертання 15 000 оборотів за хвилину, турбіна низького тиску 2-ступінчаста, далі форсажна камера з радар-блокерами.

Двигун має безфорсажну тягу 13 000 кгс, на форсажі 19 500 кгс, ресурс різних деталей становить від 1500 до 4000 годин.

Габарити

  • Довжина 5,59 м
  • Діаметр 1,29 м
  • Маса 2450 кг.

Критика[ред.ред. код]

На думку незалежного австралійського аналітичного центру «Air Power Australia», F-35 не відповідає великому числу вимог до винищувачу п'ятого покоління і є винищувачем покоління 4 + через неможливість польоту на надзвуковій швидкості без використання форсажу,[98][99] низькою тягоозброєнністю,[98][99] порівняно високою ЕПР,[99] [100] а також низькою живучістю[101] та маневреності.[98][99] [102] У свою чергу представники Lockheed Martin заявляють, що F-35 здатний долати звуковий бар'єр без використання форсажу та розвивати швидкість до 1,2 M. Також було заявлено, що за результатами перших натурних випробувань ЕПР виявилася ще нижче, ніж було вказано в ТЗ і роботи з її зменшенню продовжуються.[103]

Керівник цього агентства доктор Карло Копп, порівнявши можливості російського ЗРК С-400 «Тріумф» і F-35, зробив висновок, що він не може скласти гідну конкуренцію новітнім російським засобам ППО і стане для них легкою здобиччю. Він також додав, що США, пропонуючи своїм давнім стратегічним партнерам винищувач F-35 замість F-22 Raptor, уподібнюються продавцю мотоциклів, який хоче запропонувати покупцеві скутер з об'ємом двигуна в 50 кубічних сантиметрів. [104]

Представники Пентагону та компанії Lockheed Martin виступили на захист F-35 після того, як засоби масової інформації в США та інших країнах поставили під сумнів його бойову ефективність. Приводом для критики стали віртуальні поєдинки американських та російських винищувачів в рамках секретних навчань Pacific Vision-2008, які були проведені в серпні 2008 року на авіабазі ВПС США Хікем на Гавайських островах. Інформація про переконливу перемогу Су-35 просочилася в пресу через австралійське військове відомство, представники якого були присутні на навчаннях. У зв'язку з чим, керівник програми F-35 генерал-майор Чарльз Девіс (Charles Davis) виступив з категоричним спростуванням критичних публікацій та заявив, що під час навчань вирішувалися зовсім інші завдання. Він також відзначив численні переваги F-35 над усіма існуючими винищувачами.[105]

Галерея[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg F-35 — Льотні випробування (вертикальний зліт і посадка), завант. 4 травня 2012 року на YouTube logo 2013.svg
Nuvola apps kaboodle.svg F-35 — Від збірки до передачі замовнику, завант. 12 лютого 2013 року на YouTube logo 2013.svg
Nuvola apps kaboodle.svg F-35 — до бою готовий!, завант. 27 травня 2013 року на YouTube logo 2013.svg

Цікаві факти[ред.ред. код]

F-35C фігурує в грі Crysis для того щоб скинути атомну бомбу, після того, як інопланетяни заморозили весь острів.

Згідно з дослідженням аналітичного центру Air Power Australia, опублікованим у лютому 2009 р., F-35 не здатний протистояти російським ППО,[106] хоча згідно з тим же джерелом російські літаки в порівняні з американськими засобами ППО виглядають на порядки гірше і не є абсолютно ніякою загрозою.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «BAE Systems completes 150th aircraft for F35 fighter programme». 
  2. «Pentagon Approves Lockheed F-35 for Continued Development» Tony Capaccio для Bloomberg Mar 29, 2012
  3. а б в «U.K. Will Revert to STOVL F-35» defensenews.com May. 9, 2012
  4. а б «F-35 Lightning II Program Status and Fast Facts» Lockheed Martin August 6, 2013
  5. «F-35 Lightning II F-35 Business Development Australia and Canada» Keith P. Knotts Lockheed Martin Aeronautics Company 2011
  6. «F-35 Joint Strike Fighter (JSF) Lightning II International Partners» globalsecurity.org
  7. «F-35 ‘Progress Going Well, Not Perfect’» seapowermagazine.org
  8. Обсяг закупівель Англією буде визначений лише 2015 року при публікування нової оборонної доктрини Strategic Defence and Security Review. Число ймовірно буде зменшено, але на цей момент не вирішено наскільки.
  9. «Italy’s defence cuts — Not 131, but 90 F35» ukarmedforcescommentary FEBRUARY 15, 2012
  10. «Italian AF, Navy Head for F-35B Showdown» defensenews.com May. 15, 2012
  11. «The New Norwegian Long-term Defence Plan — (excerpt)» defense-aerospace.com April 17, 2012
  12. «The Netherlands buy 37 F-35 jets to replace F-16s» f-16.net September 17, 2013
  13. «Дания передумала покупать истребители F-35». Lenta.ru. 17 березня 2010 року. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2010-08-12. 
  14. «Fighter Contests Re-Energized In Europe» [недійсне посилання] aviationweek.com Jul 12, 2011
  15. Австралия воздержится от продтверждения закупок 100 истребителей 5-о поколения F-35 до завершения Пентагоном оценки риска программы// Официальный сайт Управления материальных ресурсов Вооруженных Сил республики Беларусь, 29.07.2011
  16. «Final Agreement Signed for the Purchase of F-35 Fighters» («Підписано завершальний договір про придбання винищувачів F-35») (8.10.10), на сайті Армії оборони Ізраїлю. (англ.)
  17. а б «Israel To Buy F-35s With Cockpit Mods» [недійсне посилання — історія] AVIATION WEEK Aug 27, 2010
  18. а б «Израиль создаст собственные ракеты для истребителя F-35» lenta.ru 2 липня 2010
  19. а б «Израиль купил 20 американских истребителей F-35» lenta.ru 8 октября 2010
  20. «ВВС Израиля планируют дополнительно закупить 20 истребителей F-35» Центр аналізу світової торгівлі зброєю 2 серпня 2011 року
  21. עמיר רפופורט האם מזרחי עוקף את אייזנקוט בדרך ללשכת סגן הרמטכ"ל, פרק לוקהיד (Амир Раппапорт, «Чи обжене Мізрахі Айзенкота на шляху на пост замісника Начальника Генштабу», розділ «Локхід»), IsraelDefense (1.11.12). (івр.)
  22. Team goes to US to tailor F-35s for IAF
  23. «Lockheed Martin Completes Assembly Of The First International F-35 For The United Kingdom» lockheedmartin.com November 22nd 2011.
  24. Lockheed Martin Flies First Production F-35 Stealth Fighter [недійсне посилання — історія]
  25. «Lockheed Martin delivers first USAF production F-35» f-16.net May 9, 2011
  26. «UK’s first F-35 flies» flightglobal.com April 16, 2012
  27. «Eerste vlucht Nederlandse F-35: historisch moment» JSF Nieuws 14 August 2012
  28. «First F-35 arrives at Eglin Air Force Base (VIDEO, SLIDESHOW)» // nwfdailynews.com, July 14, 2011
  29. «Lockheed Martin delivers first production F-35 to Eglin AFB» [недійсне посилання — історія] // lockheedmartin.com, July 14, 2011
  30. «F-35: Израиль будет первым». Архів оригіналу за 2013-06-19. Процитовано 2013-06-19. 
  31. «Израиль заморозил покупку конвертопланов V-22 и заказал вторую эскадрилью F-35». Процитовано 2014-10-28. 
  32. «Израиль закупит еще 25 "невидимок"». Процитовано 2014-10-29. 
  33. Расходы на создание F-35 превысили 56 миллиардов долларов // Lenta.ru
  34. а б в г F-35 LRIP-4 Costs Detailed DoDBuzz.com 17 Декабря 2010
  35. а б «F-35 LRIP overrun value raised to $1.15b» flightglobal.com 15 July 2011
  36. aviationweek.com: Latest F-35 Deal Targets Unit Cost Below $100 Million aviationweek.com, 07 Июль 2013
  37. Pentagon cuts cost of F-35 fighters by 4 percent: sources 4-traders.com, 12 Декабрь 2012
  38. а б f35.com: LRIP 6 & 7 Contract Agreements f35.com, 27 вересня 2013
  39. а б в г F-35 Program Information – Non Export Controlled Information Keith P. Knotts, 9 July 2013
  40. Pentagon Approves Lockheed F-35 for Continued Development Tony Capaccio for Bloomberg Mar 29, 2012
  41. Италия сократит закупки истребителей F-35
  42. Италия объявила о планах резкого сокращения расходов на Вооруженные силы
  43. F-35 Distributed Aperture System (EO DAS)
  44. а б 060 Очі пілота можуть бачити на відстані 1200 км
  45. Video Captures Ballistic Missile Defense Capabilities of Northrop Grumman's Distributed Aperture System for F-35 (NYSE:NOC)
  46. «НЕОГЕОГРАФИЯ: F-35 освоил селекцию баллистических целей». Архів оригіналу за 2012-08-05. 
  47. Шлем F-35: «воплощенный кошмар»
  48. «"Эльбит" будет производить шлемы для новейших истребителей F-35C». Процитовано 2014-11-04. 
  49. а б «Журнал Airforce-Magazine: Гонка против времени F-35» (en). Архів оригіналу за 2012-11-19. 
  50. «IAI to build F-35 wings for Lockheed Martin». Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-04-23. 
  51. «Американский гигант взлетит на израильских крыльях». Процитовано 2014-11-04. 
  52. JSF: a competition hovering in midair (The Seattle Times) (англ.)
  53. а б в г д «GAU-22/A» General Dynamics Armament and Technical Products
  54. а б в г д «F-35 Lightning II. 25mm gun system» General Dynamics Armament and Technical Products
  55. а б в г д «25mm Gun Systems for the F-35 Joint Strike Fighter (JSF)» General Dynamics Armament and Technical Products 41st Annual NDIA Gun and Missile Systems Conference Sacramento, California March 2006
  56. Contract No. 500-12 June 15, 2012 U.S. Department of Defense June 15, 2012
  57. «ВМС США ВЫДАЛИ ЗАКАЗ НА СОЗДАНИЕ ДЕСАНТНОГО АВИАНОСЦА КЛАССА „АМЕРИКА“» militaryparitet.com 2 апреля 2011 р.
  58. «Cameron: UK to swap JSFs to carrier variant, axe Harrier and Nimrod» flightglobal.com October, 19 2010
  59. «ВЕЛИКОБРИТАНИЯ НАЗВАЛА ТРИ ПРИЧИНЫ ПЕРЕХОДА НА ПАЛУБНУЮ ВЕРСИЮ F-35» militaryparitet.com 2 ноября 2010 р.
  60. «Разработка истребителя F-35 отстала от графика на два года». Lenta.ru. 24 июля 2009 года. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2010-08-12. 
  61. «F-35C Armament F-35». Архів оригіналу за 2013-08-27.  Проігноровано невідомий параметр |deadlink= (довідка)
  62. «Норвегия продолжит разработку собственной боевой ракеты для истребителя F-35». Архів оригіналу за 2012-06-25. 
  63. «Lockheed Martin — F-35B Goes Supersonic.» (en). Архів оригіналу за 2012-06-25. 
  64. «Department of Defense Fiscal Year (FY) 2012 Budget Estimates» стр. 299 — 300
  65. «Nukes for NATO» airforce-magazine.com July 2010
  66. Кількість літаків в експлуатації на даний момент літаків на один менше кількості випущених тому, що перший із F-35A (AA-1), після трьох років польотів був направлений на наземні випробування на живучість.
  67. «F-35 Lightning II Program Status and Fast Facts» lockheedmartin.com March 13, 2012.
  68. «F-35 Flight Test Update 5» codeonemagazine.com 7 July 2011.
  69. «F-35B BF-10 First Flight» codeonemagazine.com 15 March 2012
  70. «F-35B BF-11 First Flight» codeonemagazine.com 21 March 2012
  71. «F-35B BF-13 First Flight» codeonemagazine.com 12 March 2012
  72. «F-35B BF-12 First Flight» codeonemagazine.com 30 March 2012
  73. «UK's first F-35 flies» flightglobal.com April 16, 2012
  74. «F-35 Flight Test Progress Report» Lockheed Martin November 4th, 2011
  75. " U.S. Navy and U.K. Royal Navy F-35 unable to get aboard ship " Eric L. Palmer Jan 8, 2012
  76. «Нова проблема з літаком F-35C» bmpd.livejournal.com 10 січня 2012
  77. "F-35C Tailhook Design Blamed for Landing Issues " Defense News Jan. 17, 2012
  78. «ВО ВТОРОМ КВАРТАЛЕ ПОЯВИТСЯ ПЕРЕПРОЕКТИРОВАННЫЙ ТОРМОЗНОЙ ГАК ДЛЯ F-35C» militaryparitet.com 19 січня 2012 р.
  79. «F-35 Lightning II Program Public Affairs Release — 2011 10 03» jsf.mil Oct 3, 2011
  80. «F-35B Sea Trials — First Landing» LockheedMartinVideos Oct 4, 2011
  81. «NEW VIDEO: Seven VLs and Six STOs» aviationweek.com Oct 5, 2011
  82. «2nd F-35B lands vertically on USS WASP» LockheedMartinVideos Oct 6, 2011
  83. «F-35B completes first sea trials on USS Wasp» Naval Air Systems Command Oct 24, 2011
  84. «Lockheed Martin F-35 Operating Costs May Reach $1 Trillion» Bloomberg Apr 22, 2011
  85. «Эксплуатация истребителей F-35 обойдется США в триллион долларов» lenta.ru 25.04.2011
  86. «USAF data shows that in 2008 the F-22 costs $44K per flying hour and the F-15 costs $30K per flying hour». Air Force Association Responds to WP F-22 Article
  87. Характеристики F-35A [недійсне посилання — історія] на сайті Локхід-Мартін
  88. Характеристики F-35B [недійсне посилання — історія] на сайті Локхід-Мартін
  89. Характеристики F-35C [недійсне посилання — історія] на сайті Локхід-Мартін
  90. Davis, Brigadier General Charles R. «F-35 Program Brief.» [недійсне посилання — історія] USAF, 26 September 2006. Retrieved: 5 June 2010.
  91. «F-35 Joint Strike Fighter Media Kit Statistics(ZIP, 98.2 KB).» JSF.mil, August 2004.
  92. Pratt Raises Stakes In JSF Engine Battle|AVIATION WEEK [недійсне посилання — історія]
  93. New Lockheed Martin F-35A Will Test Weapons|Lockheed Martin [недійсне посилання]
  94. Mel Williams Superfighters.The next Generation of Combat Aircraft. — Norvalk: AIRtime Publishing Inc., 1999. — С. 48.
  95. а б в г д е ж и к Mel Williams Superfighters.The next Generation of Combat Aircraft.. — Norvalk: AIRtime Publishing Inc., 1999. — С. 48.
  96. [1] «Airforce-magazine» Листопад 2012 р.
  97. «БОЕВОЙ РАДИУС F-35A ПОКА НЕ ДОТЯГИВАЕТ ДО ПРОЕКТНОЙ ВЕЛИЧИНЫ» «Военный Паритет» 13 травня 2011 р.
  98. а б в Eurofighter more 5th-gen than F-355th generation fighters checklist
  99. а б в г Mr Secretary — Why Does the Pentagon Say the JSF is a 5th Generation Fighter... Really ?
  100. Assessing Joint Strike Fighter Defence Penetration Capabilities
  101. Gajillion-Dollar Stealth Fighter, Now Easier to Shoot Down (Corrected) — "So Lockheed decided "to trim 11 pounds and $1.4 million from each aircraft by removing shutoff valves for engine coolant and hydraulic lines and five of six dry bay fire-suppression systems, «according to InsideDefense.com» — інженери Lockheed Martin відмовилися від 5 із 6 систем пожежотушіння
  102. ПАК ФА МиГ — «Якщо немає двох-трьох якостей на літаку п'ятого покоління, таких як непомітність, просунуті крейсерські можливості із швидкості, можливості по маневреності та базування, то це літак покоління 4+» — Барковський Володимир
  103. The F-35’s Race Against Time(англ.)
  104. «Австралійський експерт порівняв F-22 і F-35 з мотоциклом та скутером» (ru). Lenta.ru. 19 лютого 2009 року. Архів оригіналу за 2012-02-13. 
  105. «Пентагон защитил F-35 от нападок СМИ» (ru). Військовий портал snariad.ru. 23 вересня 2008 года. Архів оригіналу за 2012-02-13. 
  106. Літаки США неефективні у війні з Росією Дні.Ру

Посилання[ред.ред. код]


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.