Вільнюський університет
Координати: 54°40′58″ пн. ш. 25°17′16″ сх. д. / 54.68278° пн. ш. 25.28778° сх. д.
| Вільнюський університет Vilniaus universitetas |
|
 |
|
| Засновано | 1579 |
| Ректор | Benediktas Juodka |
| Студентів: | 22 тис. студентів |
| Докторів наук: | 667 |
| Професорів: | 179 |
| Веб-сайт: | www.vu.lt |
| Юридична адреса: | Вільнюс, Литва |
Ві́льнюський університе́т (лит. Vilniaus universitetas) — найдавніший і найбільший вищий навчальний заклад Литви у Вільнюсі, великий науковий центр.
Зміст |
Історія[ред.]
Заснований 1579 року Королем Стефаном Баторієм на базі єзуїтської колегії. Початково викладання велося латинською мовою, в університеті вивчали теологію, філософію та право. Серед випускників академії ранніх років — митрополит Рафаїл Корсак.
1773 року з виходом закону про секуляризацію освіти, університет став світським закладом. Під владою Російської імперії заклад діяв під офіційною назвою «Імператорський Віленьский університет». Серед видатних випускників університету того часу — поети Адам Міцкевич та Юліуш Словацький. Після польського повстання 1830–1831 років університет був ліквідований, більша частина активів була передана Київському університету[1].
1919 року університет був відроджений, але не функціонував як литовський: внаслідок авантюри Желіговського (див. Серединна Литва) Вільнюс разом з великою частиною литовської території опинився у володіннях Польщі. Університет отримав офіційну назву «Університет Стефана Баторія»; викладання в ньому велося польською мовою. Із захопленням східних територій Польщі Радянським Союзом 1939 року університет призупинив діяльність. В 1944 діяльність університету (вже як литовського) була відновлена, у закладі навчалося до 5000 студентів, викладання велося російською (переважно) та литовською мовами.
Сучасність[ред.]
Університет становлять 12 факультетів, 8 інститутів, 10 дослідницьких центрів, найстаріша в Литві бібліотека, 3 університетських лікарні, астрономічна обсерваторія, ботанічний сад, обчислювальний центр і костел Святих Іоаннів (Іоанна Хрестителя та Іоанна Богослова) (лит. Šv. Jono Krikštytojo ir Šv. Jono apaštalo ir evangelisto bažnyčia).
Станом на 1 січня 2005 року у Вільнюському університеті навчалося 22 618 студентів, з них 15 789 на денному відділенні, 6 829 на заочному і вечірньому. Університет займає декілька будівель і комплексів будівель в різних районах Вільнюса. У ансамблі Вільнюського університету в історичному центрі міста розташовуються адміністрація, бібліотека, історичний, філологічний та філософський факультети.
Структура[ред.]
| № | Назва підрозділу |
| 1 | Факультет природничих наук |
| 2 | Історичний факультет |
| 3 | Комунікаційний факультет |
| 4 | Факультет математики та інформатики |
| 5 | Медичний факультет |
| 6 | Юридичний факультет |
| 7 | Фізичний факультет |
| 8 | Філологічний факультет |
| 9 | Філософський факультет |
| 10 | Хімічний факультет |
| 11 | Економічний факультет |
| 12 | Каунаський гуманітарний факультет |
| 13 | Інститут іноземних мов |
| 14 | Інститут міжнародних відносин та політичних наук |
| 15 | Центр досліджень навколишнього середовища |
| 16 | Центр дослідження релігій |
| 17 | Центр міжнародної економіки та менеджменту знань |
|
— факультети |
— інститути |
— наукові центри |
Бібліотека[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Вільнюський університет |
Історія університетської бібліотеки веде свій початок від часів бібліотеки єзуїтської колегії, яка згідно з заповітом короля Сигизмунда Августа отримала після його смерті 7 липня 1572 року багаті збори книг короля-бібліофіла.
У фондах бібліотеки понад 5,3 млн видань, серед них 178 306 виданих в XV–XVIII століттях, понад 250 тис. рукописних документів (починаючи з XIII століття).
У бібліотеки понад 27 тис. читачів.
Відомі випускники[ред.]
- Абламович Ігнатій Карлович (1787 —†1848) — польський педагог;
- Йонас Кубілюс — литовський математик.
- Вовк Мирослав Михайлович — референт СБ ОУН Дрогобицької області та Подільського краю. (Не завершив навчання через арешт).
Посилання[ред.]
- ↑ Egidijus Aleksandravičius, Antanas Kulakauskas. Pod władzą carów. Litwa w XIX wieku. Kraków, 1996, s. 79-80.
.svg){kind=small}
