Лінас Антанас Лінкявічюс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лінас Антанас Лінкявічюс
Лінас Антанас Лінкявічюс

Нині на посаді
На посаді з 7 грудня 2012
Президент   Даля Грибаускайте
Попередник Аудронюс Ажубаліс

Міністр оборони Литовської Республіки
Час на посаді:
28 жовтня 1993 — 19 листопада 1996
Попередник Аудрюс Буткявічюс
Наступник Чесловас Вітаутас Станкявічюс

Міністр оборони Литовської Республіки
Час на посаді:
27 жовтня 2000 — 29 листопада 2004
Попередник Чесловас Вітаутас Станкявічюс
Наступник Ґедімінас Кіркілас

Народився 6 січня 1961(1961-01-06) (53 роки)
Вільнюс, Литовська РСР, СРСР
Освіта Каунаський технологічний університет
Політична партія КПРС, Литовська демократична партія праці
Професія інженер
Нагороди
Шаблон:Командор ордена Хреста Витязя Шаблон:Командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
Шаблон:Орден Хреста землі Марії 2 класу
Командор ордена Трьох Зірок
Шаблон:Орден Сяйво

Лінас Антанас Лінкявічюс (лит. Linas Antanas Linkevičius; * 6 січня 1961(19610106), Вільнюс) — литовський державний діяч, журналіст, дипломат, міністр закордонних справ Литовської Республіки (з 2012). Двічі обіймав посаду Міністра оборони Литви. Один із провідних лобістів України у Європейському Союзі.

Життєпис[ред.ред. код]

19781983 - навчався в Каунаському політехнічному інституті, який закінчив з дипломом інженера. Працював в окупаційних органах влади СССР, зокрема секретарем районного комітету ЛКСМ Литовської РСР в Каунасі, завідувачем відділом ЦК ЛКСМ Литовської ССР.

З 1990 — кореспондент газети «Tiesa» і консультант парламентської фракції Литовської демократичної партії праці.

В 19911996 — член Ради Демократичної партії праці Литви.

В 19921996 — депутат Сейму Литовської Республіки.

У 19921993 — глава литовської парламентської делегації у Північноатлантичній Асамблеї, заступник голови парламентської комісії з закордонних справ, голова Молодіжного союзу праці та оглядач газети «Tiesa».

У 19931996 — Міністр охорони краю Литовської Республіки.

В 19972000 — Посол, голова представництва Литви в НАТО і Західноєвропейському союзі.

У 20002004 — міністр охорони краю Литовської Республіки.

У 20042005 — посол з особливих доручень МЗС Литви.

У 2005-2011 — постійний представник Литви в НАТО і Північноатлантичній раді.

З 2011 — посол з особливих доручень МЗС Литви, одночасно, з 13 вересня 2011 — консультант (на громадських засадах) Прем'єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса.

25 червня 2012 Президент Литовської Республіки підписала указ про його призначення Надзвичайним і Повноважним Послом Литви в Білорусі з 24 липня 2012. 7 грудня 2012 звільнений з посади.

З 7 грудня 2012 — міністр закордонних справ Литви.

14 грудня 2013, в часі Євромайдану, привіз як подарунок українцям, які стоять на Майдані Незалежності, теплі рукавички, виконані у національному литовському стилі. Особисто пішов роздавати рукавички людям, які стоять на Майдані Незалежності. Також під час перебування на Майдані зустрівся з лідером партії «Удар» Віталієм Кличком та лідером партії ВО «Свобода» Олегом Тягнибоком[1].

Послідовно критикував режим Віктора Януковича за зраду європейського вектора розвитку та побиття мирних демонстрацій.

Нагороди[ред.ред. код]

Знання мов[ред.ред. код]

Крім литовської, знає англійську, російську і польську мови.

Родина[ред.ред. код]

Одружений, дві дочки.

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Голова МЗС Литви привіз в подарунок учасникам київського євромайдану теплі рукавички
  2. Декрет Президента Литовской Республики от 30 марта 2004 года № 415 Информация на официальном сайте Президента Литвы(лит.)
  3. Декрет Президента Литовской Республики от 3 февраля 2003 года № 2042 Информация на официальном сайте Президента Литвы(лит.)
  4. Указ Президента Латвийской Республики от 12 марта 2001 года Список награждённых на сайте Президента Латвии(латис.)
  5. Указ Президента Эстонской Республики от 2 февраля 2005 года № 775 Информация на сайте Президента Эстонии(англ.)
  6. В Грузии представителя Литвы в НАТО наградили орденом