Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Юнікод U+4E59

китайський ієрогліф. Ключ 5. Один з 854 ієрогліфів, обов'язкових для вивчення в японській середній школі.Рідко використовується на письмі в японській мові.

Значення[ред. | ред. код]

  1. другий; темне дерево (в системі китайського календаря).
  2. гнути(ся), загинати(ся).
  3. скрипіти, крапотіти.
  4. друга особа.
  5. позначка в тексті (де закінчено читання, де пропущено знак).
  6. нутрощі (риби); щелепа (риби).
  7. ластівка.
  8. (яп.) оцу
    1) розумнецький.
    2) дивний.
    3) другорядний.
  9. (яп.) кінець.
  10. (яп.) маленький, симпатичний.
  11. Ключ 5.

Ключ: 5 ( + 0); Кількість рисок: 1.
Введення ієрогліфа методом цанзє: 弓山 (NU); Введення ієрогліфа чотирикутним методом: 17710. .

Прочитання[ред. | ред. код]

ㄧˇ
yǐ (yi3)
i3
ї
jyut3
jyut6
yut3
yut6
Звук:
ŭl
eul
ul
иль
Назва:
sae
sae
say
се
Он: おつ
いつ
いち
otsu
itsu
ochi
оцу
іцу
оті
Кун: きのと
おと
kinoto
oto
кіното
ото
Ім'я:
おと
くに
たか
つぎ

とどむ
o
oto
kuni
taka
tsugi
to
todomu
о
ото
куні
така
цуґі
то
тодому

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Резаненко В. Ф. Семантические элементы знаков иероглифической письменности. — Киев : УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. — 355 с.
  • (рос.) Фонетический словарь китайских иероглифов: китайское, вьетнамское, корейское и японское чтения. Свыше 3300 иероглифов / Составил С. Ф. Ким; Отв. ред. Л. Р. Концевич. — М.: Издательство «Наука», ГРВЛ, 1983. — 375 с.

Посилання[ред. | ред. код]