Arado Ar 65

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Arado Ar 65
Призначення: винищувач
Перший політ: 1931
Прийнятий на озброєння: 1933
Знятий з озброєння: 1944
Період використання: 19331944
На озброєнні у: Люфтваффе Люфтваффе
Повітряні сили Болгарії
Розробник: Arado Flugzeugwerke[1]
Виробник: Третій Рейх Arado Flugzeugwerke
Всього збудовано: 85
Конструктор: Вальтер Ретель
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 246 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 300 км/год
Бойовий радіус: 560 км
Практична стеля: 7 600 м
Швидкопідйомність: 10,6 м/с
Довжина: 8,4 м
Висота: 3,42 м
Розмах крила: 11,2 м
Площа крила: 23 м²
Шасі: не прибирається
Порожній: 1 510 кг
Споряджений: 1 930 кг
Двигуни: 1 × 12-циліндровий поршневий авіаційний двигун рідинного охолодження BMW VI 7.3z
Тяга (потужність): 750 к.с. (560 кВт)
Боєзапас: по 500 набоїв
Кулеметне озброєння: 2 × 7,92-мм авіаційні кулемети MG-17

Arado Ar 65 у Вікісховищі

«Арадо» Ar 65 (нім. Arado Ar 65) — німецький одномісний винищувач-біплан розробки компанії Arado Flugzeugwerke, що перебував на озброєнні Люфтваффе на початку 1930-х років. Ar 65 розроблений на основі біплана Ar 64.

Історія[ред. | ред. код]

Винищувач Ar 65 був спроектований авіаконструкторами фірми Arado під керівництвом В. Ретеля у 1931 році. Перший політ прототип літака, що отримав позначення Ar 65a, здійснив влітку 1931 року. Усього було виготовлено чотири дослідні зразки винищувача: Ar 65a, Ar 65b, Ar 65c, Ar 65d. За час серійного виробництва у 1933—1936 роках загалом виготовили 85 винищувачів модифікацій Ar 65e та Ar 65f.

Літак Arado Ar 65 являв собою одномісний розчалочний одностійний біплан змішаної конструкції за основу дизайну якого був узятий біплан Ar 64. Фюзеляж літака ферменної конструкції обшивався: у носовій частині алюмінієвими листами, у хвостовій частині — полотном. Біпланна коробка крил дерев'яної конструкції мала елерони, оснащені тримерами, на всіх крилах та обшивалася полотном.

Серійні зразки Ar 65 були представлені Люфтваффе разом із попередником Ar 64. Спочатку були обладнані винищувальні демонстраційні групи на аеродромах Деберіц і Ютербог-Дамм. Пізніше група «Деберіц» стала першою групою Jagdgeschwader 132. Частини потім утворили Jagdgeschwader 131, з якої зрештою вийшов JG 2 «Ріхтгофен».

На додаток до своєї основної ролі винищувача, Ar 65 використовувався для підготовки пілотів-винищувачів. З 1933 по 1936 рік було виготовлено 193 одиниці Ar 65, 12 з яких були побудовані за ліцензією в Лейпцигу. У 1936 році модель була замінена більш сучасними Ar 68 і Heinkel He 51. У 1937 році Королівським ПС Болгарії було передано 12 літаків Ar 65.

Країни-оператори[ред. | ред. код]

 Третє Болгарське царство
Третій Рейх Третій Рейх

Літаки, схожі за ТТХ та часом застосування[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела

Література[ред. | ред. код]

  • Green, William (1970). Warplanes of the Third Reich (1st ed.). New York: Doubleday & Company Inc. pp. 28–31. ISBN 0 385 05782 2.(англ.)
  • Green, William, and Gordon Swanborough, The Complete Book of Fighters (Salamander Books, 2002)

Посилання[ред. | ред. код]