Messerschmitt Bf 108

Messerschmitt Bf 108
Призначення:	навчально-тренувальний літак
Перший політ:	13 червня 1934
Прийнятий на озброєння:	1935
Знятий з озброєння:	1945
Період використання:	1935–1945
На озброєнні у:	Люфтваффе; Manchuria Aviation Company
Розробник:	Messerschmitt
Виробник:	Messerschmitt
Всього збудовано:	885
Модифікації:	Nord Pingouin, Nord Noralpha
Конструктор:	Вільгельм Мессершмітт
Екіпаж:	1-2 особа
Крейсерська швидкість:	260 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	305 км/год
МШ біля землі:	85 км/год
Дальність польоту:	1 000 км
Практична стеля:	6 200 м
Довжина:	8,29 м
Висота:	2,3 м
Розмах крила:	10,5 м
Площа крила:	16,4 м²
Порожній:	806 кг
Споряджений:	1 350 кг
Двигуни:	1 × V-подібний, 8-циліндровий перегорнутий рядний двигун Argus As 10C V-8 з повітряною системою охолодження
Тяга (потужність):	233 к.с. (174 кВт)
	Messerschmitt Bf 108 у Вікісховищі

Мессершмітт Bf 108 «Тайфун» (нім. Messerschmitt Bf 108 Taifun) — німецький одномоторний поршневий багатоцільовий навчально-тренувальний та спортивний літак розробки компанії Messerschmitt. За часів Другої світової війни перебував на озброєнні як основний навчально-тренувальний літак підготовки пілотів винищувальної авіації Люфтваффе, літак-розвідник, літак зв'язку та використовувався для виконання завдань постачання, поштових перевезень тощо.

Історія розробки та застосування[ред. | ред. код]

У 1933 році німецька авіабудівна фірма Bayerische Flugzeuwerke, яка заробила собі популярність на спортивних і туристичних літаках, вирішила випустити літак для участі в престижному авіасалоні Challenge International de Tourisme 1934, який планувалося провести у Варшаві, в Польщі. За основу був узятий тренувальний літак М.37, розроблений на замовлення Румунії. Новий проект отримав фірмове позначення Bf.108.

М.37 мав доволі новаторську конструкцію — суцільнометалевий моноплан з низькорозташованим крилом і шасі, що прибирається. На фірмі паралельно велося будівництво 6 одиниць, призначених для участі в «Челленджі» 1934 року. 13 червня 1934 року перший прототип Bf-108V1 здійснив свій перший підйом у повітря.

Перша партія літаків, названі Bf 108А, комплектувалися 8-циліндровими моторами повітряного охолодження «Гірт» НМ 8U (225 к.с.) — за винятком одного літака, який оснащувався 6-циліндровим двигуном «Аргус» As 17В (220 к.с.).

У змаганнях взяли участь 4 Bf 108А, які показали непогані результати. На початку 1935 року Рейхсміністерство авіації, з огляду на результати виступу на міжнародних змаганнях у Варшаві, замовило 32 «Тайфуни» для цивільної авіації, з перспективою їхнього застосування в Люфтваффе в ролі літаків зв'язку.

У липні 1935 року почалися поставки передсерійних Bf 108В-0, а в грудні — серійних. Випуск Bf 108 тривав до початку 1944, загалом було випущено 885 літаків цього типу.

У Люфтваффе літаки Bf 108B/D застосовувалися, головним чином, в ролі кур'єрських. Машини цього типу додавалися групам і ескадрам бойової авіації, авіаційним штабам різних рівнів. Для застосування в Північній Африці частина літаків була модифікована у версію Bf 108B-2/trop. Також Bf 108 служили у складі так званої «Німецької авіаслужби» (нім. Deutsche Luftdienst), де застосовувалися в різних допоміжних цілях.

Після війни літаки випускалися у Франції фірмою Nord, яка змінила назву Bf 108 на «Pingouin». У серійному виробництві перебувало три модифікації, що розрізняються тільки силовою установкою. Наприклад, на літаках Nord 1000 встановлювалися двигуни Argus As-10R, на Nord 1001 — Renault 6Q-11 (235 к.с), на Nord 1002 «Pingouin II» — Renault 6Q-10 (235 к.с). Сумарно Nord випустила 250 одиниць літаків.

Країни-оператори[ред. | ред. код]

Використовували літаки[ред. | ред. код]

Третє Болгарське царство

Повітряні сили Болгарії

Бразилія

Varig

Велика Британія

Королівські повітряні сили Великої Британії

Іспанія

Повітряні сили Іспанії

Королівство Італія

Королівські повітряні сили Італії

Республіка Китай (1912–1949)

Військово-повітряні сили Китайської Республіки

Маньчжурська держава

Manchuria Aviation Company

Третій Рейх

Люфтваффе

Норвегія

Королівські повітряні сили Норвегії

Польща

Повітряні сили Польщі

Румунське королівство

Королівські повітряні сили Румунії

СРСР

Військово-повітряні сили СРСР

США

Повітряний корпус Армії США

Угорське королівство

Королівські повітряні сили Угорщини

Франція

Повітряні сили Франції

Хорватія

Повітряні сили Хорватії

Чехословаччина

Повітряні сили Чехословаччини

Швейцарія

Повітряні сили Швейцарії

Югославія

Королівські повітряні сили Югославії

Японська імперія

ВПС Імператорської армії Японії

Літаки порівнянної ролі, конфігурації та епохи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски

Джерела

Література[ред. | ред. код]

Grey, C.G. «Messerschmitt Bf 108.» Jane's All the World's Aircraft, 1938. London: David & Charles, 1972. ISBN 0-7153-5734-4.
Cross, Roy and Gerald Scarborough. Messerschmitt Bf 109 Versions B-E (Classic Aircraft No. 2, Their History and How to Model Them). London: Patrick Stevens, 1972. ISBN 0-85059-106-6.
Feist, Uwe. The Fighting Me 109. London: Arms and Armour Press, 1993. ISBN 1-85409-209-X.
Smith, J. Richard. Messerschmitt: An Aircraft Album. London: Ian Allan, 1971. ISBN 978-0-7110-0224-1.