Blink-182

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Blink-182
фотографія
Основна інформація
Жанр Панк-рок, поп-панк, скейт-панк, альтернативний рок
Роки 1992–2005,
2009 — дотепер
Країна США
Звідки Сан-Дієго, Каліфорнія
Мова англійська
Лейбл Filter, Grilled Cheese, MCA, Geffen, Cargo Music, Kung Fu, Interscope, DGC
Склад Марк Хоппус (вокал, бас-гітара)
Тревіс Баркер (ударні, перкусія)
Том ДеЛонг (вокал, гітара)
Колишні
учасники
Скотт Рейнор (ударні, перкусія)
http://www.blink182.com

Blink-182 (вимовляється "блінк-уан-ейті-ту") — каліфорнійський панк-рок гурт, що був заснований в 1992 Томом Делонгом, Марком Хоппусом і Скоттом Рейнором в північному передмісті Сан-Дієго, місті Павей, Каліфорнія.

Історія[ред.ред. код]

Каліфорнійська школа[ред.ред. код]

Породження панк-сцени Сан-Дієго (штат Каліфорнія), панки нової школи Blink-182 подали перші ознаки життя у вересні 1991 року. Початковою точкою стало знайомство 18-річного басиста і вокаліста Марка Хоппуса з гітаристом і співаком Томом Делонгом, якому на той момент було тільки 14 років.[1] В день, коли двоє майбутніх засновників гурту познайомилися, вони каталися на скейтборді з друзями на зоні для паркування біля супермаркету. Хоппус, щоб справити на Делонга враження, заліз на ліхтарний стовп і зістрибнув з самого верху, пошкодивши обидві п'яти. Марк і Том зрозуміли, що в них є щось спільне і в той же вечір організували гурт під назвою «Duck Tape». Назва Duck Tape незабаром була замінена на Blink. Натхнені ідеєю грати в одному гуртi, двоє друзів знаходять зовсім юного барабанщика Скотта Рейнора.

Зародковий варіант гурту складався із трьох хлопців, які підробляли на весіллях, ювілеях й інших святах. Але після декількох місяців музиканти вирішили поділитися з рештою всього світу своїм завзяттям, позитивним відношенням до життя і любов'ю до гумору.

Рання кар'єра (19921996)[ред.ред. код]

Незважаючи на юний вік, учасникам Blink вдається домовитися про постійні виступи в клубах Сан-Дієго і його околиць. Результатом перших двох років життєдіяльності гурту став дебютний альобом «Flyswatter», створений власними зусиллями і виданий за свій рахунок. Накопичуючи досвід спілкування з публікою, «млинчики» заразом заводять дружбу з гуртом Vandals, чий крихітний лейбл Kung Fu стає першою компанією, що зацікавилася їхньою творчістю. У 1994 році лейбл публікує дебютну касету Blink «Buddha». У цій ще досить невпевненій спробі вже можна розрізнити риси оригінального фірмового стилю, який принесе гурту популярність через декілька років.

Не пройшов і рік, як інший рекординговый лейбл, Grilled Cheese (підрозділ Cargo Records), запрошує тріо до співпраці і видає другий альбом «Cheshire Cat», що включає деякі речі з першого студійного запису. Перший і останній реліз гурту на цьому лейблі, альбом виявився не найвдалішою спробою. Проте саме завдяки цьому диску Blink дістали немало нових поклонників за межами Америки, зокрема, в Австралії. Враховуючи зухвалість матеріалу і невгамовне, як у Карлсона, бажання «пустувати» навіть в аранжировках, це не так вже дивно.

Коли про молодих панків дізналися в Європі, однойменний ірландський гурт пригрозив судовим позивом, якщо хлопцi не змінять назву. Довелося розширити її до Blink-182.

Існує декілька думок про те, чому саме ці цифри врешті-решт були вибрані. Наприклад, що їх число відповідає числу раз, яке Аль Пачіно вимовляє слово «fuck» у фільмі «Особа з Шрамом» (ця версія була висловлена Марком Хоппусом, як пояснення даному числу, в інтерв'ю австралійському кабельному телеканалу), що число було навіяно фільмом Тімоті Хаттона 1985 років випуску, «Turk 182»!, що це уявлення учасників гурту про ідеальну вагу Хоппуса, або що вони зобразили положення в алфавіті букв 'R' і 'B,', посилаючись на північне передмістя Сан-Дієго, Ранчо Бернардо. Як би там не було, члени гурту спростовують подібні твердження і наполягають, що цифри були вибрані ними випадково. Проте, в одному з інтерв'ю, Баркер заявив, що «182» пояснює американський радіо-код, що означає 'вбивство' (сплутавши «182», радіо-код для конспірації, з «187»).

Міцний концертний колектив, Blink-182 відправляються в світовий Warped Tour, де виступають з командами Pennywise і NOFX. Їхній маршрут пролягає через усю Америку, Канаду, Японію й Австралію. Завдяки цим насиченим гастролям, що проходили в 1996-97 рр., а також численним появам у відеороликах, присвячених серфінгу, скейту і сноуборду, імена Марка Хоппуса, Тома Делонга і Ськотта Рейнора дізнаються в багатьох країнах світу. Слухачам подобаються тексти пісень і мелодії. Чималу славу приносить музикантам такий пікантний елемент живих шоу, як роздягання.

На питання численних журналістів, з якими їм тепер часто доводиться мати справу, музиканти відповідають з властивим їм специфічним гумором. Марк Хоппус довірливо повідомляє, що не займається в житті нічим особливим. «Я просто прагну правильно харчуватися і працюю кілька разів в тиждень, причому завжди сиджу і лежу тільки на правому боці. Річ у тому, що я укріплюю тільки праву половину дупи». Скотт Рейнор на питання про сім'ю розповідає жалісну історію про те, що батьки викинули його з дому, коли йому було всього 4 тижні, а потім його підібрало і виростило плем'я акторів-мімів. Том Делонг, мабуть, більше всіх гордиться своєю командою. «За що б ми не бралися, ми ніколи не прагнемо полегшити собі життя, — говорить він. — І, знаєте, виходить забавно… До речі, ви знаєте, що Марк завжди користується тільки однією половиною дупи?»

Dude Ranch (1997—1998)[ред.ред. код]

Blink-182 у Showcase Theater, що в Корона, Каліфорнія, 1995.

Прихильники сценічного і спортивного екстриму приглянулися керівництву MCA Records, що запропонував команді вигідні умови контракту. На лейблі MCA в 1997 році Хоппус, Делонг і Рейнор випустили третій альбом «Dude Ranch». Цього разу їхні зусилля увінчалися успіхом. Юнацький панк-гурт з ухилом в альтернативу, приправлений фірмовим гумором, виглядав набагато впевненіше і сильніше, ніж у попередній спробі. Альбом став платиновим в Австралії, золотим у Канаді й Сполучених Штатах. Перший промо-сингл «Dammit (Growing up)», що став фаворитом радіоефіру, увійшов до п'ятірки найчастіше трансльованих радіохітів року. Тим часом, наприкінці 1998-го барабанщик Скотт Рейнор вирішив, що йому з гуртом все-таки не по дорозі. Розлучилися хлопці цілком дружньо.

Прорив і успіх (1999—2002)[ред.ред. код]

Місце за ударною установкою зайняв 23-річний Тревіс Баркер, колишній учасник гурту Aquabats. Разом з Хоппусом і Делонгом він засів в студії, працюючи над четвертим альбомом «Enema of the State», який був готовий до липня 1999 року. Диск активно розштовхував своїх суперників в чартах. У США він піднявся на 9 рядок рейтингу Billboard 200, в Канаді опинився на 7 місці в чарті альбомів, а серед найпопулярніших записів в інтернеті потрапив в Тор 3. Вже за перші два місяці його тираж в США перевищив два мільйони копій. Альбом був підтриманий на музичному ринку двома запальними синглами «What's My Age Again?» і «All the Small Things». Причому перший же сингл і супровідне відео відразу після виходу в світ викликали бурхливу полеміку серед фанів. Панк-гурти Сан-Дієго і околиць розділилися на тих, хто підтримував, і тих, хто зовсім не схвалював дуже легковажну поведінку Blink-182: вони не придумали нічого кращого, ніж розмістити на обкладинці свого CD фото порнозірки Janine. І цей невеликий скандальчик, і якість нового матеріалу (юнацький драйв, запальні мелодії) зіграли свою роль: альбом знайшов більше чотирьох мільйонів покупців.

Відправившись в концертний тур на підтримку «Enema of the State», в 2000 році за підсумками туру команда випустила диск-концерт «The Mark, Tom and Travis Show (the Enema Strikes Back)». Альбом, хоч і виданий обмеженим тиражем, користувався популярністю, дійшовши до 8 рядка чарта Billboard 200.

Серію вдалих релізів продовжив п'ятий студійний альбом «Take Off Your Pants and Jacket», виданий в червні 2001 року. Цього разу, опісля сім років після дебюту, музиканти повернулися до своїм панк-коренів і довели, що панк-рок марки Blink-182 приносить незмінний комерційний успіх. «Take Off Your Pants and Jacket» стартував на першому рядку американського чарту. Назва альбому не брехала — нижній половині тіла було приділено немало уваги. Наприклад, в треку «Grandpa Song», який самі музиканти називають жартом («нічого серйозного»), йдеться про відчуття при інцесті.

Американська частина туру на підтримку альбому пройшла як завжди з успіхом (повні стадіони, поставлені на вуха), а ось європейські гастролі довелося відмінити через хворобу Тома Делонга. За останні роки музиканти розширили своє амплуа і наголосилися в Голлівуді, знявшись в епізоді молодіжної комедії «American Pie». За їхніми відгуками, вони так веселилися під час зйомок, що коли їх запросили взяти участь і в створенні «American Pie — 2», погодилися відразу ж і з великим задоволенням. Цього разу йшлося про написання саундтрека, за такої нагоди й була створена композиція «Every Time I Look for You».

Наприкінці 2002 року Делонг і Баркер тимчасово зняли з себе обов'язки учасників Blink-182 і написали ряд нових пісень, призначених для сайд-проекта під назвою Boxcar Racer. До студійної роботи вони привернули і свого товариша по команді Хоппуса і ще декількох музикантів. «Це експериментальний гурт, — розповів в інтерв'ю Баркер, — і займаємося ми нею для розваги, не прагнучи ні до комерційного успіху, ні до популярності на радіо». Ще одним експериментальним проектом учасників Blink-182 став гурт Black Eyed Peas, чия діяльність завершилася випуском альбому «Elephunk».

Безіменна ера (2003—2005)[ред.ред. код]

Після невеликої перерви в діяльності в 2002 році, почався запис наступного альбому на початку 2003. Пісні записувалися спокійніше і відчуженiше, ніж звичайно. Результатом стало найдоросліше звучання за весь час існування Blink-182. Гурт випустив цей, п'ятий на рахунку, студійний альбом 18 листопада 2003 року. Описаний як «само-медитація в романтичному руйнуванні», альбом включав хітові сингли «Feeling This» (раніше названий як «Action» — саундтрек до гри Madden 2004), «I Miss You», «Down», і написана під впливом 1980-х років «Always». Баркер погодився, щоб гурт залишив альбом безіменним (а не однойменним з назвою гурту) щоб показати нових Blink-182. Це виявляється в тому, що стиль музики куди глибший, ніж у всіх попередніх роботах Blink-182, але все одно направлений на отримання значної кількості ефірного часу на радіостанціях і Fuse. Критики вважали, що їхнє звучання стало схоже на таке як у гуртiв The Police і U2, хоча члени гурту стверджували, що більший вплив на їхню творчість мав гурт The Cure, чий фронтмен Robert Smith брав участь у записі пісні «All of This». За словами слухачів, риффи стали важчими, а тексти глибшими. Наприкінці 2003 року гурт взяв участь в турі, що одержав назву «Dolla Bill». Ця назва пов'язана з невеликою вартістю квитків на виступ. Тур користувався великою популярністю серед шанувальникiв гурту. Хлопцi грали в «інтимніших» місцях і продаж квитків серйозно контролювався, щоб уникнути нелегальних перепродажів квитків. Також спеціальні «зустрічі і вітання» були організовані перед деякими виступами. Тур також включав відвідини SOMA в Сан Дієго, місце, де Blink-182 приходили дивитися на виступи і самі виступали в свої ранні роки. Тур з No Doubt літом 2004 року був також дуже успішний. Цей успішний альбом, за три роки після його випуску, був проданий в усьому світі тиражем понад 5 мільйонів екземплярів.

«Безстрокова відпустка» (2005 — 2009)[ред.ред. код]

Наприкінці 2004 року Том ДеЛонг повідомив, що не хоче їхати у весняний тур, оскільки втомився і хоче проводити більше часу з сім'єю. Марк і Тревіс запитали, скільки йому потрібно часу. ДеЛонг сказав, що півтора року. Вони розпустили персонал на цей перiод. Взимку 2005 року гурт вирішив записати «Greatest Hits». ДеЛонг відмовлявся записувати у Лос-Анджелесі, тому Тревіс Баркер щодня їздив до нього в Сан-Дієго, показуючи, зроблені нариси. У результаті все це вилилося в скандал: хлопцям не подобалося, що одна людина так почала маніпулювати гуртом. Наступного дня Марку подзвонив менеджер і повідомив, що Том ДеЛонг більше не є членом Blink-182. Коли Хоппус і Баркер спробували додзвониться Тому, то у того не працював телефон, — він змінив номер. ДеЛонг залишив гурт, навіть не повідомивши про це особисто колег.

В цей час гурт знаходиться в безстроковій відпустці. Марк Хоппус і Тревіс Баркер відмовилися брати нового гітариста, оскільки «Blink-182 — дітище нас трьох і нікого більше» — сказав Хоппус.

Після розриву, всі учасники гурту зайнялися сольними проектами. Делонг заснував Angels and Airwaves, чий дебютний альбом «We Don't Need to Whisper», через просочування інформації, що потрапила в Інтернет у квітні 2006 року, був випущений 23 травня 2006 року. В цей час гурт дає тури на його підтримку. Хоппус і Баркер закінчили роботу над дебютним альбомом свого проекту (+44) — «When Your Heart Stops Beating», який з'явився у продажу 14 листопада 2006 року. Гурт (+44) в цей час закінчив своє турне і повернулася в студію, щоб обдумати новий матеріал і почати запис другого альбому, вихід якого планувався на 2008 рік. Раніше, в 2006 році, Баркер брав участь в парочці уявлень з DJ AM і зареєстрував назву The Phenomenons для новго гурту. Скориставшись ажіотажем навколо «відпустки», Geffen Records випустила компіляцію «Greatest Hits», що включає кращі хіти гурту за весь час своєї кар'єрної діяльності, в жовтні (за межами США) і в листопаді (у Сполучених Штатах) 2005 року. Диск включав одну пісню, що раніше не випускалася, «Another Girl Another Planet» (кавер-версію пісні гурту The Only Ones, яка була пізніше використана як музична тема до реалiтi-шоу Баркера Meet the Barkers), а також пісню, що раніше була другою піснею у синглі «I Miss You» і бонус-треком на безіменному альбомі (за межами США), «Not Now» (яка була використана як перший сингл). Альбом одразу зайняв 6-у позицію в The Billboard 200 в США. Існує 2 версії Greatest Hits CD. Одна з них включає бонус-трек: Aliens Exist (live), випущений в Австралії з бонусним DVD, а інша версія, що включає два бонус-трека: «Go (live)» і «I Won't Be Home For Christmas» разом з DVD випущена в Об'єднаному Королівстві.

Повернення. Новий альбом (літо 2009 - теперішній час)[ред.ред. код]

Blink-182 14 травня, 2009, їх перший виступ після грудня 2004

8 лютого 2009 року під час церемонії 51ої Премії Греммі члени гурту офіційно заявили, що вони вирішили повернутися до своєї творчості і записати новий альбом.[2]
Баркер прокоментував цю подію: «Раніше ми грали разом, нехай це повториться знову», Хоппус додав: «Blink-182 повертаються!».

Офіційний сайт був оновлений, і там учасники гурту заявили, що вони повернулися і будуть готові почати свої активнi виступи влітку 2009 року. Логотип був також оновлений, у ньому додали шосту стрілку.

ДеЛонг оголосив, що AvA відкладає запис альбому і вихід свого фільму на 2010 рік.

Навесні 2009 року гурт записувався в студії, і з 24 липня проводила виступи по Північній Америці спільно з Fall Out Boy і Weezer.

В одному з інтерв'ю Марк Хоппус повідомив, що раніше оголошені терміни випуску нового альбому скореговані, і, ймовірно, він з'явиться тільки на початку 2010 року. Том Делонг заявив, що новий сингл «Up All Night» вийде перед літнім туром, однак після його закінчення гурт не презентував новий матеріал. Наприкінці 2009 року Blink-182 повідомили про тимчасове затишшя в творчості, і робота в студії була відкладена до січня 2010 року.

27 вересня 2011, після численних затримок і ультиматуму Geffen Records закінчити запис до 31 липня, новий альбом «Neighborhoods» був випущений. Трохи раніше, 14 липня, був випущений і перший (з 2005 року) сингл «Up All Night».

C червня по липень 2012 року Blink-182 провели європейський тур. Наприкінці жовтня гурт повідомив, що вiн розірвав контракт з Interscope Records і тепер ні від кого не залежить.[3] Також гурт почав запис сьомого за рахунком альбому.

Напередодні нового альбому гурт записав міні-альбом Dogs Eating Dogs, який побачив світ 18 грудня 2012 року.

Склад гурту[ред.ред. код]

Теперішній склад гурту
Колишні учасники
Схема

Дискографія[ред.ред. код]

Докладніше: Дискографія Blink-182
Студійні альбоми

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jason Tate (April 16, 2004). «Scott Raynor (ex-Blink182) – 04.16.04 – Interview». AbsolutePunk. Процитовано April 16, 2010. 
  2. Kaufman, Gil (February 8, 2009). «Blink-182 Confirm Reunion on Grammy Stage». MTV News. Viacom. Процитовано June 10, 2011. 
  3. «Blink-182 Leave Interscope Records». Under the Gun Review. 2012-10-23. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 2012-10-28. 

Посилання[ред.ред. код]

Валторна Це незавершена стаття про музичний гурт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.