The Doors

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Зображення:DoorsLogo.png
Роки 1965-1973, 2002-дотепер (Riders on the Storm)
Звідки Лос-Анджелес
Країна США США


Жанр(и) Психоделічний рок
джаз-рок
блюз-рок
Лейбл(и) Elektra Records
Склад Джим Моррісон — вокал
Рей Манзарек — клавішні
Роббі Крігер — гітара
Джон Денсмор — ударні
http://www.thedoors.com/

The Doors (укр. Двері) — відомий американський рок-гурт, що став легендою світової музичної історії. Створений 1965 року в Лос-Анджелесі клавішником Реєм Манзареком (Ray Manzarek) та поетом Джимом Моррісоном (Jim Morrison). Трохи згодом до гурту доєднались гітарист Роббі Кріґер (Robby Krieger) та барабанщик Джон Денсмор (John Densmore). Один із небагатьох гуртів, що значно вплинули на культуру та мистецтво 60-х років. Загадкові та містичні тексти пісень вкупі з яскравим образом вокаліста гурту, Джима Моррісона, зробили його чи не найзнаменитішим і водночас суперечливим музичним колективом свого часу. Навіть після свого тимчасового розпаду в 1970 році популярність гурту не спадала. Загальний тираж альбомів гурту перевищив 50 млн. примірників.

Зміст

[ред.] Історія гурту

[ред.] Початок: 1965–1966

Історія The Doors розпочалася в червні 1965 року, коли студенти кінематографічного коледжу UCLA Джим Моррісон і Рей Манзарек зустрілись на пляжі, бувши й до того трохи знайомими. Моррісон разповів Манзареку, що пише вірші та запропонував стоврити гурт. Після того, як Моррісон заспівав власну пісню Moonlight Drive, Манзарек погодився на пропозицію.

На той час Манзарек вже грав у гурті Rick and The Ravens зі своїм братом Ріком. За своєрідну манеру співу Рей отримав прізвисько Screamin' Ray Daniels — скоріш за все, за аналогією з відомим співаком Screamin' Jay Hawkins'ом. У серпні до музикантів приєднався Джон Денсмор, що грав в гурті The Psychedelic Ranger разом з гітаристом Роббі Кріґер. Денсмор та Кріґер познайомилимь з Реєм Манзареком на заняттях з йоги та медитації.

2 вересня 1965 року Моррісон, Манзарек та Денсмор разом з музикантами з Rick and The Ravens і бас-гітаристкою Патті Салліван записали перші студійні версії пісень майбутніх The Doors. Згодом ці записи — Moonlight Drive, My Eyes Have Seen You, Hello, I Love You, Go Insane (рання назва композиції A Little Game из Celebration of the Lizard), End of the Night і Summer's Almost Gone — неодноразово видавалися як бутлег. У 1997 році вони вийшли у складі «коробкової» збірки пісень The Doors.

Того ж місяця The Doors запросили до гурту і Роббі Кріґер. Четвірка Джим Моррісон, Рей Манзарек, Джон Денсмор і Роббі Кріґер стала класичним складом The Doors. Саме ці музиканти записали найвідоміші альбоми колективу в період з 1967 по 1971 роки.

Назву гурту було запозичено в англійського письменника Олдоса Хакслі. У своєму есе «Двері сприйняття» (англ. The Doors of Perception) (1954) письменник взяв епіграфом рядки з поеми «Шлюб Раю і Пекла» англійського поета XVIII століття Уільяма Блейка: «If the doors of perception were cleansed, every thing would appear to man as it is: infinite». В українському перекладі ця фраза звучить приблизно так: «Якби двері сприйняття були чистими, все постало б людині таким, яким воно є — нескінченим».

The Doors виділялися серед решти рок-гуртів, тому що вони не використовували бас-гітару на концернтих виступах. Натомість Манзарек грав басові бартії лівою рукою на щойно створеному басовому синтезаторі Fender Rhodes. Правою рукою він грав партії клавішних на іншому синтезаторі. Однак колектив час від часу запрошував сесійних бас-гітаристів на час записів в студії.

Більшість композицій The Doors зазвичай приписують лише Моррісону та Кріґеру. Насправді ж багато творів гурту - плоди спільної творчості музикантів. Вони разом працювали над ритмічними та гармонійними аранжуваннями, в той час як Моррісон чи Кріґер надавали текст і початкову мелодію. Іноді цілий фрагмент пісні був створений її початковим автором - наприклад, соло Манзарека на електрооргані на початку пісні Light My fire.

Творчість гурту була схвально сприйнята публікою протягом всієї кар'єри, однак у 1968 році після виходу синглу Hello, I Love You стався локальний скандал. Рок-пресса вказала на схожість в музичному плані цієї пісні і іхіта 1965 року All Day and All of the Night гурту The Kinks. Музиканти The Kinks цілком погодилися з критиками. Відомо, що гітарист The Kinks Дейв Девіс зробив вставки із Hello, I Love You під час концертного виконання All Day and All of the Night — як знущального коментаря з цього приводу[1].

До 1966 року гурт постійно виступав в клубі The London Fog і незабаром просунувся до престижного клубу Whisky a Go Go. 10 серпня 1966 року з гуртом зв'язалась фірма Elektra Records в особі її президента Джака Хольцмана. Це відбулося за наполягання Артура Лі, вокаліста гурту Love, що також записувалась на Elektra Rec. Хольцман і продюссер Electra Rec. Пол А. Ротшильд відвідали два виступи The Doors в Whiscky a Go Go. Перший концерт видався їм нерівним, другий же просто загіпнотизував. Після цього 18 серпня музиканти The Doors підписали контракт з фірмою, — таким чином було закладено початок довгої успішної співпраці з Ротшильдом і звукооператором Брюсом Ботніком.

Угода була саме вчасною, адже 21 серпня клуб вигнав музикантів через кощунське виконання пісні The End. Інцидент полягав в тому, що надміру охриплий Джим Моррісон в наркотичному угарі подав власну версію трагедії Софокла «Цар Едіп». Трактування Моррісона було таким: «— Батьку! — Так, сину. — Я хочу вбити тебе. Мамо! Я хочу тебе зґвалтувати».

Подібні випадки ставались аж до смерті Моррісона, що створило своєрідний скандальний і неоднозначний образ гурту.

[ред.] Двері відчинені: 1967–1970

У 1966 році The Doors записали свій перший альбом з однойменною назвою. Проте виданий він був лише 1967 року і став головною сенсацією музичного життя. В ньому були подані найбільш відомі пісні з репертуару The Doors, включаючи 11-хвилинну драматичну композицію The End. Гурт записав альбом в студії за декілька днів наприкінці серпня – початку вересня практично наживо. Майже всі пісні записувались в один дубль. Моррісон і Манзарек були режисерами неординарного промо-фільму для синглу Break on Through, — визначного зразка розвитку жанру музичного відео.

[ред.] Коли музика скінчиться: 1970–1971

Найбільш відомим учасником гурту був Джим Моррісон — вокаліст і автор більшості пісень. Моррісон був цілком ерудованим, захоплювався філософією Ніцше, культурою американських індіанців, поезією європейських символістів та багато чим іншим. В наш час в Америці Джима Моррісона вважають не лише визнаним музикантом, але й визначним поетом. Його іноді ставлять в один ряд з Уільямом Блейком і Артюром Рембо. Моррісон приваблював прихильників гурту своєю незвичайною поведінкою. Він надихав молодих бунтарів тієї епохи, а загадкова смерть музиканта ще більше містифікувала його в очах прихильників.

За офіційною версією Моррісон помер 3 липня 1971 року в Парижі від серцевого нападу, однак, справжньої причини смерті ніхто не знає. Серед варіантів називались: вбивство, передозування наркотиками, самогубство, інсценування самогубства службами ФБР, які тоді вели активну боротьбу з учасниками руху хіппі та інше. Єдиною людиною, котра бачила співака мертвим була подруга Моррісона, Памела Керсон. Але вона забрала таємницю своєї смерті на той світ, адже померла від передозування наркотиками через три роки.

[ред.] Інші голоси: 1971–1990

Після смерті Моррісона 1971 року решта учасників The Doors спробували продовжити творчість під колишньою назвою і навіть випустили два альбоми, але не досягнувши особливої популярності, зайнялись сольною творчістю.

1978 року з'явився на світ альбом An American Prayer, що складався з прижиттєвих фонограм читання віршів Джима Моррісона у виконанні автора, що були покладені на ритмічну основу, створену рештою учасників гурту вже після його смерті. Альбом зустрів неоднозначні відгуки прихильників і критиків. Зокрема, колишній продюсер гурту Пол Ротшильд висловився так:

Ліві лапки Для мене створене на An American Prayer рівнозначне тому, що взяти полотно Пікассо, розрізати його на шматочки розміром з марку та наклеїти їх на стіни супермаркету Праві лапки

В 1979 році режисер Френсіс Форд Коппола використав композицію The End гурту в своєму фільмі Апокаліпсис сьогодні про війну у В'єтнамі з Мартіном Шином і Марлоном Брандо в головних ролях.

[ред.] Ті, що осідлали бурю: з 1991-го і до наших днів

Після виходу в 1991 році фільму Олівера Стоуна «Двері» почалась друга хвиля «дорзоманії». Тільки 1997 року гурт продав утричі більше альбомів, ніж за три попередні десятиріччя разом взяті. А 3 липня 2001 року на тридцяту річницю з дня смерті Моррісона на кладовищі Пер-Лашез, де поховано вокаліста The Doors, зібралось понад 20 тис. чоловік.

В 2003 році Реєм Манзареком та Роббі Кріґером було створено гурт The Doors of the 21st Century (укр. The Doors ("Двері") XXI століття), однак прихильники зустріли цю ідею суперечливо. Після судової тяганини в 2005 році музиканти змушені були змінити назву на Riders on the Storm. Одначе їм було залишено право використовувати для публічного самонайменування словосполучення «колишні Doors» та «учасники The Doors».

[ред.] Дискографія

див. The Doors (дискографія)

[ред.] Бібліографія

[ред.] Книги про The Doors, видання Моррісона англійською мовою

  1. Jim Morrison & The Doors. An Unauthorised Book (Mike Jahn, Grosset & Dunlap), 1969
  2. The Lords / Notes On Vision (Jim Morrison, private edition of 100), 1969
  3. The New Creatures (Jim Morrison, private edition of 100), 1969
  4. The Lords & The New Creatures (Jim Morrison, Simon & Schuster), 1970
  5. An American Prayer (Jim Morrison, private edition of 500)
  6. The Lords & The New Creatures (papperback edition), 1971
  7. No One Here Gets Out Alive (Jerry Hopkins & Danny Sugerman, Warner Books (US), Plexus (UK), 1980
  8. Jim Morrison – An Hour For Magic (Frank Lisciandro, Delilah Books (US), eel Pie (UK), 1982
  9. Burn Down The Night (Craig Kee Strete, Random House (US), 1982
  10. The Illustrated History Of The Doors (Danny Sugerman, Quill (US), Vermilion (UK), 1983

[ред.] Фільмографія

  • Break On Through (кольорове промо), 1967
  • The Unknown Soldier (кольорове промо), 1968
  • Feast of Friends (документальнй кольоровий фільм з чорно-білими фрагментами, вся музика записана попередньо, 40 хвилин), 1968
  • HWY (кольоровий фільм, 50 хвилин), 1968
  • The Doors Are Open (ч/б, 60 хвилин), 1968
  • No One Here Gets Out Alive (фрагменти Feast of Friends, різноманітних виступів, ТВ-шоу, інтерв'ю з Джоном, Роббі, Реєм, Ротшильдом, Хопкінсом, Шугерменом, зйомки Джима — колір та ч/б), 1980

[ред.] Посилання на матеріали в мережі

[ред.] Примітки

  1. ↑ Loyal Pains: The Davies Boys Are Still at It
п • о • р
The Doors
Моррісон Джим | Кріґер Роббі | Манзарек Рей | Денсмор Джон
Дискографія
Альбоми: The Doors | Strange Days | Waiting for the Sun | The Soft Parade | Morrison Hotel | L.A. Woman | Other Voices | Full Circle | An American Prayer: Jim Morrison
Концертні альбоми: Absolutely Live | Alive, She Cried | Live at the Hollywood Bowl | In Concert | Live In Detroit | Bright Midnight: Live in America | Live in Hollywood
Збірники: 13 |Weird Scenes Inside the Gold Mine | The Best of the Doors (1985) | The Doors Greatest Hits | Essential Rarities | The Best of the Doors (2000) | The Very Best of The Doors | Legacy: The Absolute Best
Box sets: The Doors: Box Set | The Complete Studio Recordings | Perception | The Doors: Vinyl Box Set
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/The_Doors
Особисті інструменти