Trine 2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Trine 2

Трайн2 1.jpeg

Розробник Frozenbyte
Частина серії Trine
Попередня гра серії Trine
Дата випуску 2011 рік
Жанр Платформер
Віковий
рейтинг
8,9 / 10
Носій DVD, завантаження з мережі
Платформа PC
Режим гри Одиночна гра, Кооператив

Trine 2платформер розроблений студією Frozenbyte.

Історія та дещо про розробників[ред.ред. код]

Гра розроблялась фінською студією Frozenbyte. Заснували фіни свою студію у 2001 році, а у 2005 вже випустили Shadowgrounds. Це був екшн, що, як для новачків індустрії був дуже успішним, та отримав відносно непогані відгуки (MetaCritic — 74, GameRankings — 75,60 %). У 2007 вийшло продовження — Shadowgrounds Survivor. І ось у червні 2009 році виходить перша частина героя нашого сьогоднішнього огляду — Trine, спочатку на ПК, а через декілька місяців був портований і на PS3. Це був не затійливий платформер, з чудовою атмосферою та геніальним соундтреком. Однак гра вийшла комерційно успішним — станом на грудень 2011 було продано 1.1 міліон копій гри. Отже продовження повинно було вийти. Ось і в кінці 2011 року вийшла Trine 2.[1]

Сюжет[ред.ред. код]

В далекому фентезійному світі існує талановитий маг Амадей, загадкова грабіжниця Зоя та недалекий, але бравий рицар Понтій. Древні сили зла прокинулись, і Супер Артефакт Трійця збирає до купи наших героїв, які пов'язані невидимими нитками долі. В купі вони отримують свої порцію пригод, і розбігаються по домам. Події другої частини відбуваються через певний проміжок часу, коли у світі знову твориться щось погане. Супер Артефакт Трійця знову збирає наших герої (проти їхньої волі) для боротьби з чимось поганим. Нас чекають пригоди, сутички з ворогами та багато чого цікавого.[1]

Графічне виконання та звуковий супровід[ред.ред. код]

Перед нами казка. Казка, в яку потрапляєш і хочеться залишатися дуже довго. Світ надзвичайно добре пропрацьований, він єдиний, без жодних зайвих елементів. Все яскраве, живе, атмосферне. Хоча саме оточення не є дружнім до гравця — павуки намагаються нас схопити, квітки плюються різним непотрібом, а інші представники місцевої флори і фауни на нас нападають, все ж віриться що ми потрапили у добре фентезі. Тут немає кінематогрофічності та реальності, але це — живий та цікавий казковий світ. Картинка радує око — ніяких лишніх ефектів. І хоча рушій гри не показує нам зображення ААА класу, однак вона нічим не гнітить — текстури всі рівні, немає кривих та кособоких елементів. Дуже радує бекграунд, який своїм виконанням доповнює відчуття цілісності світу. Яскравість і блискучість не напрягає зір, а тільки добавляє феєричності усьому ігровому процесу. Також у грі реалізована фізична модель, що активно використовується — про неї я розповім трохи далі.

Музика у грі надзвичайно добре підібрана. Саундтрек був написаний фінським композитором Арі Пулккінем (Ari Pulkkinen), що писав музику і для першої частини. Музикальний супровід надзвичайно вдалий, не набридає, і передає атмосферу кожної локації та події, що тільки допомагає пориненню у світ Трійці. ОСТ до першої та другої частини вже намертво засів до мене у плеєр.

Перед нами класичний платформер з виглядом «з боку». У нас аркадне проходження з логічними мізколомками та елементами файтартингу з недругами.[1]

Про героїв[ред.ред. код]

  • Маг Амадей. Місцевий аватар Мерліна. Головне його вміння у побудові ящиків і дощок, що виконані у стилі стімпанк — вони складені ніби з шестерень. Робиться це у цікавій манері, на зразок Crayon Phisics Deluxe — за допомогою миші (або аналогів на гейм паді) ми малюємо у повітрі квадрат, бац — і зявився ящик. Пряму — і маємо дошку. Також Амадей може рухати предмети (а якщо вивчити необхідний скіл — то і недругів) у просторі
  • Грабіжниця Зоя (В російській локалізації — Зои). Єдиний представник гарної статі у нашій трійці може похвалитися можливістю стріляти з лука, та гарпуном що може чіплятися за різні поверхні. Також, якщо прокачатись, можна ставати невидимим.
  • Рицар Понтій. Це наш «танк». Саме він буде брати участь у більшості сутичок з ворогами. За допомогою меча та щиту ми будемо прорубуватися крізь товпи ворогів. Також у цієї машини смерті є кувалда, яку можна використовувати як і в бою, так і для знищення перешкод.[1]

Геймплей[ред.ред. код]

Завдяки фізичній моделі і мізколомкам ми будемо активно використовувати всіх наших героїв.

Мізколомки заслуговують окремого слова — вони не складні, але цікаві, ще й мають кілька варіантів розвязку. Так ви можете напружити сіру речовину і додуматися що від вас вимагають (у деяких випадках без цього ніяк), або ж навалити купу ящиків (або ще якимось чітерським способом) і дібратися куди вам необхідно.

Геймплей ж виглядає наступним чином — берем Зою та за допомогою гарпуна перебираємось куди нам потрібно, бачимо що не можемо кудись вилізти — Амадей та його ящики з дошками вам у поміч. Тут повилазили якісь гобліни — переключаємось на Понтія та рубаємо все в капусту . До якогось з ворогів не можемо добратися — лук грабіжниці вам у поміч. Якщо хтось з протагоністів вмирає, то ми продовжуємо грати за інших, вмерли всі — відновлюємось на останньому чекпоїнті або починаємо рівень спочатку (благо, що нам дають вибрати). Герої можуть в дечому заміняти один одного. Наприклад : вмер Понтій, відстрілюємось за Зою, і її забили — або вчимо левітацію монстрів у Амадея і розкидаємо їх по одному (якщо напрягтися то присутні варіанти) або ж знову закидаємо антагоністів ящиками. Головне тут — думати.[1] Також у грі є кооператив — можна грати в трьох за кожного з персонажів.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д [1],Про ігри українською.

http://www.opengamer.com.ua/ohljad-trine-2-stara-dobra-kazka