Удовидченко Віктор Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
оформлення, категоризація, вікіфікація, зовнішні посилання
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа
{{пишу}}
⚫
| ім'я = Віктор Іванович Удовидченко

⚫
| жінка =
{{Військовик
| оригінал імені =
⚫
| ім'я = Удовидченко Віктор Іванович
| оригінал імені =
| зображення =
| розмір_зображення = 250пкс
| портрет =
| розмір = 200px
| дата_народження = 29.10.1913
| місце_народження = [[Лозова Павлівка]]
| підпис =
| дата_смерті = 4.5.2000
| ім'я при народженні =
| місце_смерті = [[Бердичів]]
| дата народження = 29.10.1913
⚫
| поховання =
| місце народження =
| дата смерті = 6.8.1925
| громадянство = {{URS}}<br/> {{UKR}}
| місце смерті =
| підданство =
| прізвисько =
| національність =
| військове звання = {{Ранг|країна=СРСР|звання=Майор}}
| приналежність = [[РРФСР]], [[СРСР]]
| країна = Лозова Павлівка (нині [[Брянка]])
| партія = [[КПРС]]
⚫
| нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
| рід військ = [[кавалерія]]
{{!}} {{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}} {{!!}} {{Медаль Захиснику Вітчизни}}
| роки служби = [[1917]]–[[1925]]
{{!}}}
| звання = [[Комбриг]], [[Комдив]]
{{{!}} style="background: transparent"
| підрозділ =
{{!}} {{Орден Червоного Прапора}} {{!!}} {{Орден Червоного Прапора}} {{!!}} {{Орден Вітчизняної війни 1 ступеня}} {{!!}} {{Орден Вітчизняної війни 2 ступеня}}
| командування =
{{!}}-
| битви =
{{!}} {{Орден Червоної Зірки}} {{!!}} {{Орден Червоної Зірки}} {{!!}} {{Медаль «За бойові заслуги»}} {{!!}} {{Медаль «100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»}}
⚫
| нагороди =
{{!}}-
| відносини =
{{!}} {{Медаль «За перемогу над Німеччиною»}} {{!!}} {{Медаль «20 років перемоги у ВВВ»}} {{!!}} {{Медаль «30 років перемоги у ВВВ»}} {{!!}} {{Медаль «40 років перемоги у ВВВ»}}
⚫
| інше =
{{!}}-
{{!}} {{Медаль «За взяття Берліна»}} {{!!}} {{Медаль «За визволення Праги»}} {{!!}} {{Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»}} {{!!}} {{Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»}}
{{!}}-
{{!}} {{Медаль «50 років Радянській Армії та Флоту»}} {{!!}} {{Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»}} {{!!}} {{Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»}} {{!!}} {{Медаль «Ветеран праці»}}
{{!}}-
{{!}} {{Медаль «За бездоганну службу» I ступеня (СРСР)}} {{!!}} {{Медаль Жукова}} {{!!}} {{Медаль «50 років перемоги у ВВВ»}}
{{!}}}
}}
}}


'''Ві́ктор Іва́нович Удови́дченко''', ''у деяких документах помилково вказано'' '''Удови́ченко''' ({{н}} {{ДН|29|10|1913}}&nbsp;— {{†}} {{ДС|4|5|2000}})&nbsp;— радянський [[військовик]] часів [[Друга світова війна|Другої Світової війни]], активіст ветеранського руху в Україні.
'''Удовидченко Віктор Іванович''' — український військовик.

[[Почесний громадянин]] м. [[Бердичів|Бердичева]].


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився [[29 жовтня]] [[1913]] року у селі [[Лозова Павлівка]], поблизу міста [[Стаханов]]а [[Луганська область|Луганської області]]. [[Росіянин]].
⚫
Удовидченко Віктор Іванович народився 29 жовтня 1913 року у селі Лозова Павлівка Кадіївського району Ворошиловградської області. З 1938-у лавах Червоної армії проходить службу ускладі 56-ої Окремої дивізії.У вересні 1939 року приймає участь у Визвольному поході Червоної армії на Західну Україну та [[Білорусь]]. У 1930-1940 роках -учасник радянсько-фінської війни. У перші дні Великої Вітчизняної війни віктор Іванович проходить службу у складі 44-ої щорсівської дивізії. Учасник боїв на Курській дузі. 23 грудня 1943 року Віктор Удовиченко прибув з офіцерського резерву до 117-ої гвардійської стрілецької дивізії. Його дивізіон прийняв участь у визволенні міста Бердичива від німецько-фашистських загарбників. Підтримував наступальні дії 335-го стрілецького полку під командуванням О.М. Захарченка. Під час бою командир дивізіону Г.Карпенко отримав важке поранення тому командування дивізіоном Віктор Іванович взяв на себе та виконував ці обовязки до кінця війни.

Віктор Удовидченко брав участь у визволенні України Польщі та форсуванні річок Одер та Нейсе.У місті Тернопіль під час битви з німцями знайшли золотий ключ від воріт древнього Києва вагою 3545 грамів золота високого гатунку який згодом повернули до [[Київ|Києва]] в історичний музей. Віктор Удовиченко за участь у Великій Вітчизняній війні нагороджений двома орденами Червоного Прапора від кавалерів двох орденів Червоної Зірки Вітчизняної війни має велику кількість медалей. По закінченню війни 117-а гвардійська Бердичівська ордена Богдана Хмельницького стрілецька дивізія прибуває на постійне місце дислокації до Бердичива.Тут Віктор Удовиченко продовжує військову службу.У 1956 році Віктор Удовидченко приймає участь в Угорських подіях операції Вихор по завершенні повертається до Бердичива на постійне місце дислокації.
До лав [[РСЧА]] призваний 15 січня 1938 року [[Сиктивкар]]ським МВК [[Комі АРСР]]. Військову службу проходив У складі 56-ої окремої дивізії. У вересні 1939 року брав участь у [[Вторгнення СРСР до Польщі|радянському вторгненні до Польщі]]. Учасник [[Радянсько-фінська війна|радянсько-фінської війни 1939—1940 років]]. Член [[ВКП(б)]] з 1941 року.

⚫
Учасник [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] з червня 1941 року. У перші дні проходить службу в складі 44-ої щорсівської дивізії. Учасник боїв на Курській дузі. 23 грудня 1943 року Віктор Удовиченко прибув з офіцерського резерву до [[117-та гвардійська стрілецька дивізія|117-ої гвардійської стрілецької дивізії]]. Його дивізіон прийняв участь у визволенні міста Бердичева від німецьких загарбників. Підтримував наступальні дії 335-го стрілецького полку під командуванням О.&nbsp;М.&nbsp;Захарченка. Під час бою командир дивізіону Г.Карпенко отримав важке поранення, тому В.&nbsp;І.&nbsp;Удовидченко перебрав на себе командування дивізіоном і виконував ці обов'язки до кінця війни.

Брав участь у визволенні [[Україна|України]], бойових діях на території [[Польща|Польщі]], [[Німеччина|Німеччини]] і [[Чехословаччина|Чехословаччини]], форсуванні річок [[Одер]] і [[Нейсе]]. У місті [[Тернопіль]] під час битви з німцями знайшли золотий ключ від воріт древнього Києва вагою 3545 грамів золота високого гатунку який згодом повернули до [[Київ|Києва]] в історичний музей.

По закінченню війни 117-а гвардійська Бердичівська ордена Богдана Хмельницького стрілецька дивізія прибуває на постійне місце дислокації до Бердичева. Тут В.&nbsp;І.&nbsp;Удовиченко продовжує військову службу. У 1956 році бере участь у придушенні радянськими військами [[Угорська революція 1956 року|повстання]] в [[Угорщина|Угорщині]] (операція «Вихор»).

У 1969 році [[майор]] В.&nbsp;І.&nbsp;Давидченко вийшов у запас. До виходу на пенсію у 1981 році працював вчителем праці.

В.&nbsp;І.&nbsp;Удовидченко приймав активну участь у ветеранському русі. У 1983 році спільно з ветеранами Іваном Павленком та Степаном Лівінським стає ініціатором створення аматорського хору ветеранів війни та праці. Упродовж наступних десятиліть хор отримує звання «народного».

⚫
Помер [[4 травня]] [[2000]] року в Бердичеві. Похований на міському кладовищі в секторі почесних поховань. На могилі встановлено гранітну плиту з надписом «Почесний громадянин міста». Портрет Віктора Удовиченка розміщено в музеї бойової слави 117-ої гвардійської стрілецької дивізії.

== Нагороди та відзнаки ==
Нагороджений українським [[орден]]ом [[Орден Богдана Хмельницького (Україна)|Богдана Хмельницького]] 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими двома орденами [[Орден Червоного Прапора|Червоного Прапора]] (19.03.1945, 20.05.1945), [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни]] 1-го (11.03.1985) та 2-го (07.09.1944) ступенів, двома орденами [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]] (18.03.1944, …) і [[Медаль|медалями]].

Згідно з рішенням виконкому [[Бердичівська міська рада|Бердичівської міської ради]] від 24 грудня 1993 року №&nbsp;780, Удовидченку Віктору Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».


== Посилання ==
У 1969 році Віктор Іванович влаштовується вчителем праці покинувши військову службу та працює на посаді до 1981 року пізніше вийшовши на офіційний відпочинок.У 1983 році спільно з ветеранами Іваном Павленко та Степаном Лівінським стає ініціатором аматорського хору вентеранів війни та праці.Впродовж наступних десятиліть його хору дають звання народний.
* [http://my.berdychiv.in.ua/images/pochesny/poch_12.htm Сайт «Мій Бердичів»: Удовидченко Віктор Іванович].


[[Категорія:Уродженці Луганської області]]
Віктор Удовидченко активно приймав участь у ветеранському русі.
[[Категорія:Учасники Польського походу РСЧА]]
⚫
Удовидченко Віктор Іванович помер 4 травня 2000 року в Бердичиві.Похований на міському кладовищі в секторі почесних поховань. На могилі встановлено гранітну плиту з написом Почесний громадянин міста. Портрет Віктора Удовиченка розміщено в музеї бойової слави 117-ої гвардійської стрілецької дивізії.
[[Категорія:Учасники радянсько-фінської війни]]
[[Категорія:Члени КПРС]]
[[Категорія:Радянські офіцери Другої світової війни]]
[[Категорія:Почесні громадяни Бердичева]]
[[Категорія:Померли в Бердичеві]]
[[Категорія:Поховані в Бердичеві]]

Версія за 13:32, 4 квітня 2016

Віктор Іванович Удовидченко
Народився29 жовтня 1913(1913-10-29)
Лозова Павлівка
Помер4 травня 2000(2000-05-04) (86 років)
Бердичів
ПохованняБердичів
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Військове звання Майор
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни»
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль Жукова
Медаль Жукова
 Медаль «50 років перемоги у ВВВ»

Ві́ктор Іва́нович Удови́дченко, у деяких документах помилково вказано Удови́ченко (нар. 29 жовтня 1913(19131029) — пом. 4 травня 2000) — радянський військовик часів Другої Світової війни, активіст ветеранського руху в Україні.

Почесний громадянин м. Бердичева.

Біографія

Народився 29 жовтня 1913 року у селі Лозова Павлівка, поблизу міста Стаханова Луганської області. Росіянин.

До лав РСЧА призваний 15 січня 1938 року Сиктивкарським МВК Комі АРСР. Військову службу проходив У складі 56-ої окремої дивізії. У вересні 1939 року брав участь у радянському вторгненні до Польщі. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Член ВКП(б) з 1941 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У перші дні проходить службу в складі 44-ої щорсівської дивізії. Учасник боїв на Курській дузі. 23 грудня 1943 року Віктор Удовиченко прибув з офіцерського резерву до 117-ої гвардійської стрілецької дивізії. Його дивізіон прийняв участь у визволенні міста Бердичева від німецьких загарбників. Підтримував наступальні дії 335-го стрілецького полку під командуванням О. М. Захарченка. Під час бою командир дивізіону Г.Карпенко отримав важке поранення, тому В. І. Удовидченко перебрав на себе командування дивізіоном і виконував ці обов'язки до кінця війни.

Брав участь у визволенні України, бойових діях на території Польщі, Німеччини і Чехословаччини, форсуванні річок Одер і Нейсе. У місті Тернопіль під час битви з німцями знайшли золотий ключ від воріт древнього Києва вагою 3545 грамів золота високого гатунку який згодом повернули до Києва в історичний музей.

По закінченню війни 117-а гвардійська Бердичівська ордена Богдана Хмельницького стрілецька дивізія прибуває на постійне місце дислокації до Бердичева. Тут В. І. Удовиченко продовжує військову службу. У 1956 році бере участь у придушенні радянськими військами повстання в Угорщині (операція «Вихор»).

У 1969 році майор В. І. Давидченко вийшов у запас. До виходу на пенсію у 1981 році працював вчителем праці.

В. І. Удовидченко приймав активну участь у ветеранському русі. У 1983 році спільно з ветеранами Іваном Павленком та Степаном Лівінським стає ініціатором створення аматорського хору ветеранів війни та праці. Упродовж наступних десятиліть хор отримує звання «народного».

Помер 4 травня 2000 року в Бердичеві. Похований на міському кладовищі в секторі почесних поховань. На могилі встановлено гранітну плиту з надписом «Почесний громадянин міста». Портрет Віктора Удовиченка розміщено в музеї бойової слави 117-ої гвардійської стрілецької дивізії.

Нагороди та відзнаки

Нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими двома орденами Червоного Прапора (19.03.1945, 20.05.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (07.09.1944) ступенів, двома орденами Червоної Зірки (18.03.1944, …) і медалями.

Згідно з рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 24 грудня 1993 року № 780, Удовидченку Віктору Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Удовидченко_Віктор_Іванович&oldid=17878435