Євгенівська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгенівська волость
Центр Євгенівка
Площа 27 547 (1886)
Населення 2414 осіб (1886)
Густота 8 осіб / км²
Наступники Янівський район

Євгенівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Тираспольського повіту Херсонської губернії. Відносилась до волості 2 стану.

Станом на 1886 рік складалася з 20 поселень, 20 сільських громад. Населення — 2414 осіб (1226 чоловічої статі та 1188 — жіночої), 434 дворових господарств[1]. Площа — 431,56 км2[2].

На сьогодні це території Іванівської селищної, Розквітівської та Коноплянської сільських територіальних громад.

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 3030 2484
Приватної власності 24517 8750
Казенної власності
Іншої власності
Загалом 27547 11234

Основні поселення волості:

  • Євгенівка (Масіївка) — містечко при річці Великий Куяльник від повітового міста 75 верст, 253 особи, 55 дворів, православна церква, лавка. В 4 верстах камера мирового судді, в 8 верстах — лавка.
  • Бузинове — село при річці Великий Куяльник, 212 осіб, 36 дворів, церква православна, єврейська синагога, 3 лавки.
  • Катеринівка (Курдиманове) — присілок, 117 осіб, 19 дворів, ремонтне депо.
  • Жеребкова Мала — присілок при річці Великий Куяльник, 80 осіб, 17 дворів, винний погріб.
  • Кринички — присілок, 114 осіб, 16 дворів, лавка.
  • Любовтаївка (Шедевереве) — присілок при Шедеверовій балці, 294 особи, 50 дворів, школа, лавка.
  • Ново-Миколаївка (Футуровське, Мар'ївка) — присілок при річці Великий Куяльник, 255 осіб, 56 дворів, школа.

У 1896 році Євгенівська волость включала в себе також населені пункти колишньої Розенфельдської волості[3][4]. Площа складала 249,9 верст2, дворів 1063, осіб 6011. У 1906 році у волості вже було 36 поселень[5].

У 1916 Євгенівська волость нараховувала 40 населених пунктів, займала площу 34802 десятин, населення — 7890 осіб, чоловіків — 3498, жінок — 4392, дворів — 1538[6].

У 1921 році Євгенівська волость відносилась до Одеського повіту.

7 березня 1923 року в Одеській окрузі Української РСР з волостей Понятівської, Більчанської і Євгенівської, з центром в Янівці був створений Янівський район[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Перевести единицы: десятина (казенная) в квадратный метр [м²] • Конвертер площади • Популярные конвертеры единиц • Компактный калькулятор • Онлайн-конвертеры единиц измерения. www.translatorscafe.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021.
  3. Тираспольский уезд. rodometrika.emyspot.com (рос.). Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  4. Список населенных мест Херсонской губернии: статистические данные о каждом поселении / Губернский статистический комитет. ‒ Херсон, 1896. ‒ 560 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  5. Статистическое отделение Тираспольской уездной земской управы. Список населенных пунктов и некоторые справочные данные по Тираспольскому уезду Херсонской губернии. — Одесса: Тираспольское уездное земство, 1907. — С. 145. — 255 с.
  6. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Список населенных мест Херсонской губернии : (по данным Всероссийской сел.-хоз. переписи 1916 г.). - Александрия, 1917. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  7. АДМИНИСТРАТИВНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНОЕ ДЕЛЕНИЕ УКРАИНЫ (1923). resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.